ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/81                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи       за позовною заявою Приватного підприємства „Агропром –Центр”,  м. Красноармійськ

до відповідача: Приватного підприємство „Мрія”, Донецька обл., с. Старогнатівка

про: стягнення заборгованості у розмірі 7255грн.00коп., пені у сумі 563грн.80коп., всього 7818грн.80коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1(за довіреністю ВМС № 162694 від 28.02.2009р.) - представник

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Агропром –Центр”,  м. Красноармійськ (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Приватного підприємство „Мрія”, Донецька обл., с. Старогнатівка (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 7255грн.00коп., пені у сумі 563грн.80коп., всього 7818грн.80коп.

Ухвалою від 02.06.2011р. суд порушив провадження у справі, призначив до розгляду на 23.06.2011р., сторони зобов’язано надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, що виникло на підставі договору поставки товару № СЗР – 87 від 22.04.2010р.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надані засвідчені копії договору поставки товару № СЗР – 87 від 22.04.2010р., специфікації № 1 від 23.04.2010р. до договору поставки товару № СЗР – 87 від 22.04.2010р., видаткової накладної № 287 від 23.04.2010р., довіреності № 48 від 23.04.2010р., податкової накладної до видаткової, акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.03.2011р., банківської виписки про часткове погашення суми боргу, рахунку № 287 від 23.04.2010р.

Відповідач направив відзив на позовну заяву, яким визнав заявлені позивачем вимоги у повному обсязі, просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

В судовому засіданні 23.06.2011р. позивач підтримав позовні вимоги, зазначив про відсутність будь – яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

22.04.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки товару № СЗР – 87, згідно з умовами якого постачальник зобов’язується поставити покупцю засоби захисту рослин (далі – товар), а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість. Договір діє з 22.04.2010р. до 31.12.2010р. (п.6.1 договору).

Відповідно п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість зазначаються в специфікаціях, які підписуються повноваженими представниками сторін та є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.4 договору вартість партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному в накладній.

Відповідно п. 1.5 договору датою поставки товару вважається дата, зазначена в накладній.

У п. 2.4 договору сторони передбачили, що моментом передачі партії товару від постачальника покупцю являється момент підписання покупцем накладної, згідно з якою зазначена партія товару передається покупцю. В момент передачі партії товару у покупця виникає право власності на цю партію товару.

Згідно п. 2.5 договору поставка товару повинна здійснюватися постачальником покупцю в строки, указані в специфікації.

Відповідно п. 3.1 договору ціна партії товару та загальна його вартість зазначаються в специфікації.

Відповідно п. 3.3 договору строки оплати товару визначаються специфікацією.

На виконання умов договору сторони в специфікації № 1 від 23.04.2010р. до договору поставки товару № СЗР – 87 від 22.04.2010р. визначили істотні умови поставки, а саме погодили предмет договору – товар шериф в кількості 8,5кг, ціна за одиницю 560грн.00коп., вартість товару 1760грн.00коп., товар мачо в кількості 70 л, ціна за одиницю 40грн.00коп., вартість товару 2800грн.00коп., всього загальна вартість товару складає 9072грн.00коп. Строк поставки - 23.04.2011р. Крім того, в специфікації сторони встановили наступний порядок оплати: 1814грн.40коп. до 30.04.2010р., решта  7257грн.60коп. до 15.10.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № 287 від 23.04.2010р. на суму 9072грн.00коп. Задля оплати поставленого товару позивачем був виставлений рахунок № 287 від 23.04.2010р. на суму 9072грн.00коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви щодо отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність № 48 від 23.04.2010р., видана на Котесову В. С. на отримання матеріальних цінностей від відповідача.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № СЗР – 87 від 22.04.2010р. суд робить виходячи з наявності в видатковій накладній посилання саме на договір № СЗР – 87 від 22.04.2010р. В наданій позивачем податковій накладній № 287 від 23.04.201ор. у якості підстави декларування доходів за проведеною господарською операцією вказаний договір поставки  № СЗР – 87 від 22.04.2010р. Крім того, поставлений за видатковою накладною товар повністю співпадає з характеристиками товару, погоджених сторонами в специфікації, яка відповідно п.1.2  є невід’ємною частиною договору. Твердження в цій частині не спростовані, навпаки як свідчить надана позивачем копія банківської виписки, відповідач частково сплатив суму боргу за поставлений товар на загальну суму 1817грн.00коп., призначення платежу у якій – за СЗР № 287 від 23.04.2010р., тобто рахунок на підставі якого відповідач повинен оплати поставлений на підставі договору № СЗР – 87 від 22.04.2010р. товар.

Таким чином, позивач в повному обсязі виконав зобов’язання по постачанню товару, що виникли за договором поставки товару № СЗР – 87 від 22.04.2010р.

Однак, позивач посилається на те, що станом на теперішній час, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, сума заборгованості, з урахуванням часткової сплати у сумі 1817грн.00коп., у розмірі 7255грн.00коп. не погашена, що підтверджується наданим позивачем актом звірки взаємних розрахунків, в якому зазначене кінцеве сальдо на користь позивача в сумі 7255грн.00коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими,  що підлягають  задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 7255грн.00коп. та нарахованої на суму основного пені в сумі 563грн.80коп. у зв’язку з не належним виконанням умов договору поставки № СЗР -87 від 22.04.2011р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 3.3 договору визначили, що строки оплати товару зазначаються в специфікації.

Відповідно до укладеної між сторонами специфікації № 1 від 23.04.2010р. до договору поставки, сторони встановили наступний порядок оплати: 1814грн.40коп. до 30.04.2010р., решта  7257грн.60коп. до 15.10.2010р.

Згідно видатковій накладній № 287 відповідачу був поставлений товар 23.04.2010р. на загальну суму 9072грн.00коп.

27.04.2010р. відповідач частково оплатив суму боргу на суму 1814грн.40коп.

Таким чином, відповідно до умов, викладених у специфікації, кінцевий строк оплати залишку вартості поставленого товару встановлювався до 15.10.2010р., тобто з 16.10.2010р., строк оплати за умовами договору наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковою накладною № 287 від 23.04.2010р., рахунком на оплату № 287 від 23.04.2010р., копією банківської виписки, двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.03.2011р., який підписаний та скріплений печатками обома сторонами, чим фактично відповідач визнав виниклу на користь позивача суму заборгованості в розмірі 7255грн.00коп.

Однак, всупереч нормам законодавств та умовам договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 7255грн.00коп.

Відповідач наданим відзивом визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення суму  заборгованості у розмірі 7’255грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 563грн.80коп., яка нарахована за період з 16.10.2010р. по 16.04.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (розрахунок доданий до позову).

Так, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені вважає його вірним, нарахування здійснено в межах гранічного строку передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням вимог ст. 1,3  Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Таким чином, пеня у розмірі 563грн.80коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 7255грн. 00коп., пені в сумі 563грн.80коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Агропром –Центр”,  м. Красноармійськ до Приватного підприємство „Мрія”, с. Старогнатівка, Донецька обл. про стягнення 7818грн.80коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємство „Мрія” (юридична адреса: 87110, Донецька обл., Тельманівський р-н, с. Старогнатівка, вул. 24 Гвардейської дивізії, 18, код ЄДРПОУ 31961122, р/р 26007300405 Тельманов. ООБ 3568, МФО 394460) на користь Приватного підприємства „Агропром –Центр” (юридична адреса: 85300, Донецька обл., м. Красноармійськ, вул. Таманова, будинок 22, квартира 22, код ЄДРПОУ 30211319, р/р 26000250094270 в ДОФ АКБ УСБ м. Красноармійськ, МФО 334011) суму основного боргу в розмірі 7255грн. 00коп., пеню в сумі 563грн.80коп., державне мито в сумі 102грн.00коп. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 23.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                    Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >