ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.07.11 р.                                                                                 Справа № 43/44                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМЕНЕРГОСИЛА”, м.Запоріжжя

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 256479,16грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю 2 від 10.05.2011р.) - представник

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПРОМЕНЕРГОСИЛА”, м.Запоріжжя (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ Донецької області (далі – відповідач) про стягнення 256479,16грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 185446грн.40коп., індексу інфляції у сумі 25215грн.11коп., 3% річних у сумі 5928грн.45коп., пені в сумі 39889грн.20коп.

Ухвалою від 25.02.2010р. судом (суддя Зубченко І.В.) порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 16.03.2010р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

19.03.2010р. відповідач звернувся до суду зі зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМЕНЕРГОСИЛА”, м.Запоріжжя з вимогою стягнути з позивача за первісним позовом неустойку за прострочення поставки продукції по договору № 15/1793 від 29.10.2008р. в сумі 14556грн.76коп.

Ухвалою від 24.03.2010р. суд повернув зазначену зустрічну позовну заяву без розгляду.

Ухвалою від 01.04.2010р.суд зупинив провадження по справі у зв’язку з надходженням 30.03.10р. апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”,                               м. Краматорськ №17/418-1540 від 29.03.10р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.03.10р. по справі №43/44.

В подальшому розгляд справи неодноразово зупинявся та поновлявся у зв’язку з оскарженням відповідачем в апеляційному та касаційному порядках ухвали господарського суду Донецької області про повернення зустрічної позовної заяви від 24.03.10р. по справі №43/44.

Ухвалою від 20.09.2010р. суд зупинив провадження по справі до вирішення повязаної з нею справи №29/31пд про визнання недійсним договору поставки № 15/1793 від 29.10.2008р.

Востаннє розгляд справи було поновлено 13.04.2011р. та призначено до розгляду 19.04.2011р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 08.04.2011р. справу №43/44 передано на розгляд судді Іванченкової О.М.

Розпорядженням заступника голови суду від 24.05.2011р. справа була передана на розгляд судді Макарової Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 15/1793 від 29.10.2008р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 15/1793 від 29.10.2008р., специфікації № 1 від 29.10.2008р. до договору № 15/1793 від 29.10.2008р., рахунку – фактури № СФ – 0000252 від 11.11.2008р., видаткової накладної № РН – 0000114 від 11.11.2008р., довіреності № 1614 від 10.11.2008р., якою уповноважувався працівник відповідача на отримання від позивача матеріальних цінностей за договором, податкової накладної № 114 від 11.11.2008р., рахунку – фактури № СФ – 0000261 від 14.11.2008р., видаткової накладної № РН – 0000115 від 18.11.2008р., довіреності № 1675 від 18.11.2008р., податкової накладної № 116 від 18.11.2008р., специфікації № 3 від 30.01.2009р. до договору, рахунку – фактури № СФ – 0000046 від 24.04.2009р., видаткової накладної № РН – 0000022 від 24.04.2009р., довіреності № 856 від 23.04.2009р., податкової накладної № 22 від 24.04.2009р., листа № 15/37 эл від 22.04.2009р., претензії № 21ю від 23.11.2009р., акту звірки взаємних розрахунків від 05.03.2010р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 185446грн.40коп., банківської виписки на підтвердження здійснення відповідачем 14.04.2009р. часткової оплати суми боргу на суму 10000грн.00коп.

17.06.2011р. позивач через канцелярію суду надав довідку від 03.06.2011р. за підписом генерального директора про наявність заборгованості, якою позивач повідомляє суд, що відповідач має заборгованість у розмірі 185446грн.40коп., при цьому продукцію було постачено загальною вартістю 195446грн.40коп., відповідачем 14.04.2009р. було частково оплачено суму боргу в розмірі 10000грн.00коп., які згідно листа відповідача № 15/37 эл від 22.04.2009р. були зараховані в рахунок оплати поставки за специфікацією № 3.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві № 17/847-3192 від 07.06.2011р., а саме посилається на те, що поставка товару відбувалася не за договором поставки № 15/1793 від 29.10.2008р., отже відповідач вважає, що оплата повинна здійснюватись з моменту пред’явлення позивачем вимоги про оплату, однак рахунки, на які посилається позивач у видаткових накладних відповідач не отримував, у зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних за їх недоведеністю.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє слухання справи було відкладено на 20.07.2011р., але відповідач у судові засідання не з’явився.

Ухвали суду належним чином направлялися на адресу відповідача, обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується наданим через канцелярію суду відзивом на позовну заяву, в якому останній виклав свою позицію по суті спору та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

Через канцелярію суду 20.07.2011р. представник позивача надав заперечення на відзив відповідача від 18.07.2011р., згідно з яким зазначив, що своїми діями – поданням зустрічного позову, подальше подання апеляційних та касаційних скарг відповідач фактично підтвердив дійсність оспорюваного договору та те, що поставка продукції здійснювалася саме у межах договору № 15/1793 від 29.10.2008р. Крім того, факт того, що товар був поставлений саме за договором поставки № 15/1793 від 29.10.2008р. встановлено Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. по справі № 29/31пд, підтверджено самим відповідачем листом № 15/37л від 22.04.2009р.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

29.10.2008р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 15/1793, згідно з яким постачальник зобов’язується передати в встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію та оплатити її.

Відповідно п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

Згідно п. 9.3 договору порядок розрахунків визначається в специфікаціях.

Відповідно п. 13.2 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

На виконання п. 1.2 договору сторони специфікацією № 1 від 29.10.2008р. погодили найменування продукції, вимоги до її якості, кількість, загальну вартість - 185390грн.40коп. та умови оплати цього товару – протягом 15 банківських днів після факту поставки товару. В подальшому за видатковими накладними № РН – 0000114 від 11.11.2008р. та № РН – 0000115 від 18.11.2008р. був поставлений товар, погоджений сторонами в специфікації № 1 від 29.10.2008р. до договору № 15/173 від 29.10.2008р. Одночасно, з поставкою товару позивачем були виставлені рахунки – фактури № СФ – 0000252 від 11.11.2008р. та № СФ – 0000261 від 14.11.2008р.

Специфікацією № 3 від 30.01.2009р. сторони погодили характеристики продукції, яка була поставлена позивачем за видатковою накладною № РН – 0000022 від 24.04.2009р. загальною вартістю 10056грн.00коп. Крім того даною специфікацією сторони передбачили умови оплати зазначеного товару - протягом 25 днів після факту поставки. Задля оплати поставленого за видатковою накладною № РН – 0000022 від 24.04.2009р. товару позивачем був виставлений рахунок – фактура № СФ – 0000046 від 24.04.2009р. на суму 10056грн.00коп.

Факт отримання товару за вищевказаними видатковими накладними не спростований відповідачем.

Однак, позивач у позові посилається на те, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, сплативши 14.04.2009р. лише частково вартість отриманого товару в розмірі 10000грн.00коп., яка на підставі листа відповідача № 15/37 эл від 22.04.2009р. була врахована в якості оплати за додаткову поставку згідно специфікації № 3 від 30.01.2009р. за видатковою накладною № РН – 0000022 від 24.04.2009р.

На підставі вищевикладеного, загальна сума заборгованості в розмірі 185446грн.00коп. за отриманий за видатковими накладними № РН – 0000114 від 11.11.2008р., № РН – 0000115 від 18.11.2008р., № РН – 0000022 від 24.04.2009р. товар не погашена, що підтверджується наданими позивачем актом звірки взаємних розрахунків від 05.03.2010р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 185446грн.00коп. та довідкою б/н від 03.06.2011р. про наявність заборгованості.

Претензією № 21 ю від 23.11.2009р. позивач просив відповідача перерахувати суму заборгованості у розмірі 185446грн.00коп. за постачену згідно із специфікацією № 1 та специфікацією № 3 до договору № 15/1793 від 29.10.2008р. продукцію, підписати акт звірки розрахунків, попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду за захистом своїх прав, при цьому буде стягнена сума в значно більшому розмірі за рахунок стягнення пені, індексу інфляції та відсотків річних.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не направив жодної відповіді на вимогу позивача, не вчинив жодних дій, спрямований на врегулювання виниклого між сторонами спору.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків відповідача по оплаті переданого товару за накладними є саме договір № 15/1793 від 29.10.2008р., укладений між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець). Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своїм змістом, правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного Кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Отже, в обґрунтування вимог позивач надав документи, які, за його переконанням, підтверджують заборгованість відповідача, а саме: договір № 15/1793 від 29.10.2008р., специфікації № 1 та № 3, накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, податкові накладні, акт звірки взаємних розрахунків.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що вони є,  в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами того, що поставка позивачем товару відповідачу була здійснена саме за договором № 01/06-1 від 01.06.2010р. оскільки:

Факт отримання відповідачем товару за накладними № РН – 0000114 від 11.11.2008р., № РН – 0000115 від 18.11.2008р., № РН – 0000022 від 24.04.2009р. підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за обумовленою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме уповноваженими представниками відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні засвідчені копії довіреностей № 1614 від 10.11.2008р., № 1675 від 18.11.2008р., № 856 від 23.04.2009р., якими відповідач уповноважив своїх працівників на отримання матеріальних цінностей.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15/1793 від 29.10.2008р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та характеристики товару, передбачені специфікаціями № 1 від 29.10.2008р. та № 3 від 30.01.2009р., які є невід’ємними частинами договору № 15/1793 від 29.10.2008р., повністю співпадають з товаром, поставленим за видатковими накладними № РН – 0000114 від 11.11.2008р., № РН – 0000115 від 18.11.2008р., № РН – 0000022 від 24.04.2009р., товар отриманий працівниками відповідача відповідно до виданих довіреностей на отримання матеріальних цінностей саме за договором № 15/1793 від 29.10.2008р., про що є посилання в самих довіреностях. Крім того, поясненнями від 11.05.2011р. позивач зазначив, що протягом 2008 року між сторонами було укладено лише договір № 15/1793 від 29.10.2008р., ніяких інших договорів, а також поставок за окремим (бездоговірними) накладними між позивачем та відповідачем не було.

В матеріалах справи також міститься лист відповідача № 15/37эл від 22.04.2009р., за змістом якого товариство підтвердило факт постачання продукції у листопаді 2008р. за специфікацією № 1 на суму 185390грн. 40коп. відповідно до договору № 15/1793 від 29.10.2008р. У листі відповідач також просить позивача відвантажити додатково продукцію за специфікацією № 3 у обумовленій кількості, що і було здійснено постачальником відповідно до накладної № РН-0000022 від 24.04.2009р.

На підставі вищевикладеного, твердження відповідача стосовно недоведеності позивачем факту поставки товару за видатковими накладними саме на виконання умов договору № 15/1793 від 29.10.2008р. суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Більш того, підставою часткової оплати отриманого товару 14.04.2009р., про що свідчить копія банківської виписки є договір  № 15/1793 від 29.10.2008р.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 9.3 договору передбачили, що порядок розрахунків зазначається в специфікаціях.

В специфікації № 1 від 29.10.2008р. встановлений строк оплати товару, поставленого за видатковими накладними № РН – 0000114 від 11.11.2008р. та № РН – 0000115 від 18.11.2008р. - протягом 15 банківських днів після факту поставки товару. Враховуючи, що остання партія товару була поставлена і відповідно отримана відповідачем 18.11.2008р., то  з урахуванням вимог специфікації щодо строків оплати, строк оплати всієї вартості товару у розмірі 185390грн.40коп. наступив 09.12.2008р., а вже з 10.12.2008р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Специфікацією № 3 від 30.01.2009р. до договору сторони передбачили оплату товару протягом 25 днів після факту поставки товару, враховуючи, що передбачений та узгоджений специфікацією № 3 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем за видатковою накладною № РН – 0000022 на суму 10056грн.00коп. 24.04.2009р., то з врахуванням 25 денного відстрочення платежу граничний строк оплати наступив 19.05.2009р., а вже з 20.05.2009р. почалося прострочення виконання зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Доказів погашення всієї боргу в сумі 185446грн.40коп. з урахуванням здійсненної відповідачем часткової оплати товару на суму 10000грн.00коп., яка була врахована позивачем в рахунок погашення суми заборгованості за отриманий за видатковою накладною № РН – 0000022 товар, суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 185446грн.40коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 39881грн.79коп., яка нарахована за період з 15.01.2009р. по 02.01.2010р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу 185390грн.40коп. за накладними № РН – 0000114 від 11.11.2008р. та № РН – 0000115 від 18.11.2008., за якими був поставлений товар згідно специфікації № 1 від 29.10.2008р. до договору, та в сумі 7грн.41коп., яка нарахована за період 21.05.2009р. по 02.01.2010р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу 56грн. за накладною № РН – 0000022 від 24.04.2009р., якою був поставлений товар погоджений сторонами в специфікації № 3 від 30.01.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Суд перевіривши розрахунок пені по накладним № РН – 0000114 від 11.11.2008р. та № РН – 0000115 від 18.11.2008р. вважає його необґрунтованим так як зроблений без додержання вимог ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, за якими нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки по накладним № РН – 0000114 від 11.11.2008р. та № РН – 0000115 від 18.11.2008р. строк оплати з урахування відстрочення платежу на 15 банківських днів згідно специфікації № 1 від 29.10.2008р. до договору, наступив за останньою поставкою 09.12.2008р. відповідно, а вже 10.12.2008р. виникло у відповідача право вимагати виконання забов’язання щодо оплати отриманого товару по двум поставкам, то пеня може бути нарахована за період з 10.12.2008р. по 10.06.2009р.

Позивач здійснив розрахунок пені з 15.01.2009р., що є його правом, оскільки станом на 15.01.2009р. у позивача право вимоги виконання зобов’язання по оплаті вартості товару вже виникло.

Таким чином, суд зробивши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, за період з 15.01.2009р. по 10.06.2009р. (в межах заявленого періоду) вважає, що задоволенню підлягає сума пені в розмірі 17919грн.37коп., у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 21962грн.42коп.

Аналогічна позиція суду відносно розрахунку пені за видатковою накладною № РН – 0000022 від 24.04.2009р., за якою був поставлений товар згідно специфікації № 3 від 30.01.2009р. на суму 10056грн.00коп. Суд зробивши розрахунок пені за період з 21.05.2009р. (заявлений позивачем) по 20.11.2009р. (граничний шестимісячний строк нарахування пені) на суму боргу 56грн.00коп., з урахуванням здійсненої часткової оплати 14.04.2009р. в розмірі 10000грн.00коп., встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені в розмірі 6грн.05коп. Суд відмовляє в задоволенні пені в сумі 1грн.36коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних на загальну суму 5928грн.45коп. (за накладними № РН – 0000114 та № РН – 0000115 за період з 10.12.2008р. по 02.01.2010р., за накладною № РН – 0000022 за період з 21.05.2009р. по 02.01.2010р.) та інфляційні витрати в розмірі 25215грн.11коп. за аналогічні періоди.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат та 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 5928грн.45коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 25215грн.11коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі основного боргу в сумі 185446грн.40коп., індексу інфляції у сумі 25215грн.11коп, 3% річних у сумі 5928грн.45коп. та пені в сумі 17925грн.42коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                  ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМЕНЕРГОСИЛА”, м.Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”,                           м. Краматорськ Донецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 185446грн.40коп., індексу інфляції у сумі 25215грн.11коп., 3% річних у сумі 5928грн.45коп., пені в сумі 39889грн.20коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”,                           (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Гутченка, будинок 26Б, код ЄДРПОУ 32728014, р/р 260050230588 в ВАТ БМ Банк м. Київ, МФО 380913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМЕНЕРГОСИЛА” (юридична адреса: 83031, м. Донецьк, вул. Будьоннівських партизан, будинок 7-А, код ЄДРПОУ 33956931, р/р 26000060007968 в Філії КБ ПАТ „Приватбанк” Донецьке РУ, МФО 335496) суму основного боргу в розмірі 185446грн.40коп., пеню в сумі 17925грн.42коп., 3% річних у сумі 5928грн.45коп., інфляційні витрати – 25215грн.11коп., витрати на оплату державного мита в сумі 2345грн.34коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 215грн.78коп.

В частині стягнення суми пені в розмірі 21’963грн.78коп. – відмовити.

У судовому засіданні 20.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                            Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >