ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
20.07.11 р. Справа № 15/94
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівник” м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промбурбуд” м. Донецьк
про: стягнення боргу в сумі 56820,00 грн., 3% річних у розмірі 210,15 грн., інфляції в сумі 795,48 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 20.02.2009р.) – начальник юридичного відділу
від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю № 78 від 02.06.2011р. – представник,
ОСОБА_3 (за довіреністю №78 від 14.06.2011р.) - представник
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Машинобудівник”, м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промбурбуд” м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення боргу в сумі 56820,00 грн., 3% річних у розмірі 210,15 грн., інфляції в сумі 795,48 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 56820грн.00коп. за договором поставки б/н від 26.07.2010р., яка стала підставою для нарахування 3% річних у розмірі 210грн.15коп., індексу інфляції у розмірі 795грн.48коп.
Ухвалою від 05.05.2011р. судом (суддя Богатир К.В.) порушено провадження по справі № 15/94, призначено до розгляду на 24.05.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 23.05.2011р. справу № 15/94 передано на повторний автоматичний розподіл.
Автоматичним розподілом судових справ, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням ради суддів від 26.11.2010р. № 30 для розгляду справи № 5020-492/2011 призначено суддю Макарову Ю.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем за договором поставки від 26.07.2010р. був поставлений товар – оптичні датчики, які виявилися невідповідними за своїми характеристиками та непридатними для використання позивачем у власному виробництві, у зв’язку з ненаданням відповідачем – продавцем необхідної та достовірної інформації про товар.
На підтвердження своєї правової позиції позивачем надані засвідчені копії договору поставки від 26.07.2010р., накладної № 13 від 30.09.2010р., рахунку № 21 від 20.07.2010р., платіжних доручень № 731 від 28.07.2010р., № 970 від 22.09.2010р., які свідчать про повну оплату позивачем поставленого товару, податкових накладних № 43 від 28.07.2010р., № 65 від 22.09.2010р., претензії – вимоги № 03/03-02 від 03.03.2011р.
Клопотанням № 29/04-02 від 29.04.2011р. позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, розміщені на розрахунковому рахунку відповідача № 26009175339390 у ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”.
Ухвалою від 24.05.2011р. суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання.
Супровідним листом № 06/07-01 від 06.07.2011р. позивач надав для залучення до матеріалів справи копії розпорядження від 05.10.2010р. про проведення розслідування по факту виявлення відсутності документації та невідповідності оптичних датчиків лінійних переміщень LE 10-500, LE 10-2200, LE 10 – 2800, LE 10 – 1000, згідно з яким було вирішено створити комісію по встановленню факту поставки невідповідного обладнання; акт від 06.10.2010р. згідно з яким комісія прийшла до висновку, що оптичні датчики лінійних переміщень LE 10-500, LE 10-2200, LE 10 – 2800, LE 10 – 1000, поставлені відповідачем по накладній № 13 від 30.09.2010р. по своїм технічним характеристикам та параметрам не підходять для їх використання та монтажу на станках марки UNION BFP 130/6, технічна та гарантійна документація відповідачем не надана; розпорядження від 07.10.2010р. про проведення спільної перевірки невідповідності обладнання – оптичних датчиків, на підставі чого було вирішено викликати уповноваженого представника відповідача для прийняття участі в проведенні спільної перевірки невідповідності датчиків лінійних переміщень LE 10-500, LE 10-2200, LE 10 – 2800, LE 10 – 1000; вимогу від 08.10.2010р. до відповідача направити для проведення спільної перевірки факту невідповідності поставленого обладнання.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву від 19.07.2011р. Посилався на те, що належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором поставки про що свідчить оплата товару після його отримання, факт того, що параметри вищезазначених датчиків відповідають предмету договору підтверджує те, що позивач не пред’являв жодних претензій відповідачу по строкам поставки товару, якості та кількості з моменту поставки товару – 22.09.2010р. та до закінчення строку дії договору – 31.12.2010р.
19.07.2011р. через канцелярію суду позивач надав заперечення на позицію відповідача № 19/07-01 від 19.07.2011р., якими зазначив, що посилання відповідача на непред’явлення йому претензій щодо якості, кількості і терміну поставки спростовується матеріалами справи, оскільки 08.10.2010р. позивач звернувся з вимогою про надання відповідних документів і виклик представника відповідача, посилання відповідача на впевненість у якості поставленої продукції і її відповідності умовам договору спростовується відсутністю у відповідача відповідної документації на товар, договір поставки від 26.07.2008р. не проходив погодження відповідними службами позивача, що свідчить про зацікавленість відповідача у його укладанні та невідповідності договору вимогам закону. Зауважив, що позов заявлений у зв’язку з порушенням відповідачем законодавства України, умов договору поставки, так як останній не надав позивачу необхідну і достовірну інформацію про товар.
18.07.2011р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про проведення технічної експертизи з переліком питань для вирішення експертною установою.
20.07.2011р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про проведення економіко-правової експертизи з переліком питань для вирішення експертною установою.
У зв’язку з неповною явкою представників сторін, необхідністю надання додаткових документів, суд неодноразово відкладав розгляд справи, востаннє на 20.07.2011р.
В судовому засіданні 20.07.2011р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.
Суд вважає що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника позивача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши під час розгляду справи пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
Між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) був укладений договір поставки від 26.07.2010р., згідно з яким продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити оптичні датчики лінійних переміщень LE 10-500 у кількості 2 штук, LE 10-2200 – 1 штука, LE 10 – 2800 – 1 штука, LE 10 – 1000 – 1 штука.
Відповідно п. 2.1 договору поставка товару здійснюється транспортом покупця.
Згідно п. 2.2 договору продавець зобов’язаний поставити товар протягом 20 календарних днів з моменту оплати товару та передати покупцю всі необхідні документи, що відносяться до предмету поставки (накладні, рахунки).
Згідно п. 2.3 договору на поставляємий товар представляється 12-ти місячна гарантія. Гарантійний строк визначається по даті відвантаження товару.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата вартості товару в відповідності з його договірною ціною здійснюється наступним чином: покупець здійснює 50% передоплату поставляємого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленому рахунку, сума, що залишилась перераховується по факту наявності товару на складі продавця.
Відповідно п. 2.3 договору строк дії цього договору - з моменту підписання до 31.12.2010р., а в частині виконання сторонами своїх зобов’язань – до повного їх виконання.
На виконання умов договору відповідачем був виставлений рахунок № 21 від 20.07.2010р. задля здійснення позивачем 50% передоплати вартості погодженого сторонами в п. 1.1 договору товару - оптичних датчиків лінійних переміщень LE 10-500 у кількості 2 штук, LE 10-2200 – 1 штука, LE 10 – 2800 – 1 штука, LE 10 – 1000 – 1 штука, загальною вартістю 56820грн.00коп.
Платіжним дорученням № 731 від 28.07.2010р. позивач частково оплатив вартість товару, а саме на суму 28410грн.00коп.
За видатковою накладною № 13 від 30.09.2010р. була здійснена поставка оптичних датчиків лінійних переміщень LE 10-500 у кількості 2 штук, LE 10-2200 – 1 штука, LE 10 – 2800 – 1 штука, LE 10 – 1000 – 1 штука, загальною вартістю 56820грн.00коп.
Платіжним дорученням № 970 від 22.09.2010р. на суму 28410грн.00коп. позивач сплатив залишок вартості поставленого товару.
В подальшому позивач стверджує, що у зв’язку з ненаданням відповідачем достовірної та повної інформації стосовно поставленого товару, товар виявився невідповідним за своїми характеристиками та непридатним для його використання позивачем у власному виробництві, в результаті чого позивач звернувся до відповідача з претензією № 03/03-02 від 03.03.2011р. забрати поставлений товар та повернути сплачену за товар суму в розмірі 56820грн.00коп.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (поставив товар неналежної якості), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
По-перше, суд відзначає що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Таким чином, за договором поставки б/н від 26.07.2010р. у відповідача виник обов’язок поставити товар, а у позивача прийняти його та оплатити.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як встановлено ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно п. 2.2 договору сторони встановили, що продавець зобов’язаний поставити товар протягом 20 календарних днів з моменту оплати товару.
На виконання умов договору відповідачем (продавцем), після отримання оплати всієї вартості товару за платіжним дорученням № 970 від 22.09.2010р., була здійснена поставка товару за видатковою накладною № 13 від 20.09.2010р.
Факт отримання позивачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом останнього в графі „Отримав”, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості, такого асортименту товару за обумовленою ціною.
У суду відсутні сумніви відносно здійснення відповідачем поставки саме на виконання умов договору поставки від 26.07.2010р., оскільки передбачений сторонами в договорі вид товару повністю співпадає з поставленим товаром, крім того, здійснюючи оплату отриманого товару позивач вказує в платіжних дорученнях в якості підстави договір б/н від 26.07.2010р. Сторонами даний факт не спростований.
Таким чином, відповідач, 30.09.2010р., передавши позивачу за видатковою накладною № 13, погоджений сторонами в п. 1.1 договору товар, а саме оптичні датчики лінійних переміщень LE 10-500 у кількості 2 штук, LE 10-2200 – 1 штука, LE 10 – 2800 – 1 штука, LE 10 – 1000 – 1 штука, загальною вартістю 56820грн.00коп. в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання по поставці товару за договором від 26.07.2010р.
Слід підкреслити, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 56820грн.00коп, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки від 26.07.2010р.
Крім того, суд відзначає, що принцип свободи договору, встановлений ст. 627 Цивільного кодексу України, включає в себе таки ознаки, як вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свобода вибору сторонами форми договору; право громадян або юридичних осіб, та інших суб’єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.
Слід підкреслити те, що в першу чергу свобода договору проявляється у можливості наданій сторонам визначати на власний розсуд будь-які умови такого договору, що не суперечать законодавству.
Суд дослідивши наявний в матеріалах справи договір поставки від 26.07.2010р. встановив, що останній скріплений печаткою та підписом директора з боку ТОВ „Машинобудівник”, з боку ТОВ “Промбурбуд” м. Донецьк підписом директора. Суд підкреслює, що договір укладений сторонами у добровільному порядку без заперечень, протоколу розбіжностей.
Предмет договору деталізований сторонами у п. 1.1. договору, поіменнований товар за обумовлений переліком і був поставлений покупцю, що не спростовано самим позивачем.
Безпосередньо у Розділі 2 умови поставки, зокрема, в п. 2.2 договору сторони передбачили обов’язок продавця поставити товар протягом 20 календарних днів з моменту оплати товару та передати покупцю всі необхідні документи, що відносяться до предмету поставки (накладні, рахунки).
Тобто, укладений між сторонами договір поставки від 26.07.2010р. не містить жодних зобов’язань для продавця (відповідача) надати разом з товаром інші, не обумовлені договором документи.
Одночасно за змістом п. 3.1 договору оплата вартості товару у відповідності з його договірною ціною здійснюється наступним чином: покупець здійснює 50% передоплату поставляємого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленому рахунку, сума, що залишилась перераховується по факту наявності товару на складі продавця.
Тобто сторони, відповідно до вимог ст. 627 Цивільного кодексу України, не пов’язують момент оплати з питаннями якості або комплектності отриманої продукції, наявністю інших додаткових умов. Ці питання повинні вирішуватися сторонами в окремому судовому провадженні.
Посилаючись на те, що поставлений товар не відповідає характеристикам, позивач не зазначає яким саме технічним характеристикам та параметрам повинні відповідати оптичні датчики лінійних переміщень LE 10-500 у кількості 2 штук, LE 10-2200 – 1 штука, LE 10 – 2800 – 1 штука, LE 10 – 1000 – 1.
В силу ч. 2 ст. 268 Господарського кодексу України, номери та індекси стандартів, технічні умови або інша документація про якість товарів, якими керуються сторони, обов'язково зазначаються у договорі. Це пов'язано з тим, що згідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про стандартизацію", стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування стандартів вимагають технічні регламенти.
Проте, укладений між сторонами договір поставки б/н від 26.07.2010р. не містить посилання на будь-які умови, з додержанням яких повинно було бути виготовлено обладнання. Покупець не зобов’язував постачальника додавати будь-які копії документації, крім передбачених/конкретизованих у п. 2.2. договору.
Відповідно ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Отже, твердження позивача стосовно ненадання відповідачем необхідної та достовірної інформації, будь – якої технічної та гарантійної документації на товар судом до уваги не приймається.
Суд наголошує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів (ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Як вже зазначалося, зобов’язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалося вище предметом розгляду даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 56820грн.00коп.
Проте, за умовами укладеного між сторонам договору від 26.07.2010р. у відповідача відсутнє грошове зобов’язання перед позивачем.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за договором, а саме, здійснив поставку обумовленого товару.
Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, підстави позову не змінив.
Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про призначення судової технічної експертизи, суд зазначає, що предметом дослідження суду в даному провадженні є наявність або відсутність боргу за договором поставки від 26.07.2010р., тому клопотання про проведення експертизи не підлягає задоволенню у зв’язку з недоцільністю, виходячи з того, що питання, які викладені в клопотанні не стосуються предмету позовних вимог в даному судовому процесі. Суд самостійно не має право виходити за межі позовних вимог, а питання, викладені відповідачем стосуються якості продукції виробничо-технічного призначення з яких відсутне судове рішення про встановлення належної чи неналежної якості поставленої продукції.
Клопотання відповідача відносно проведення економіко-правової експертизи суд відклоняє оскільки правова оцінка відносин сторін вже дана судом.
Обов’язок доказування відповідно до п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих доказів у розумінні статей 32-38 ГПК України факту наявності боргу з боку відповідача перед позивачем. Відтак - підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівник» (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, будинок № 2Б, офіс № 208, код ЄДРПОУ 32281791) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промбурбуд” (юридична адреса: 83003, м. ДОнецьк, пр. Ілліча, 91, кімната 412, код ЄДРПОУ 32862345) про стягнення боргу в сумі 56820,00 грн., 3% річних у розмірі 210,15 грн., інфляції в сумі 795,48 грн.
У судовому засіданні 20.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011р.
Суддя Макарова Ю.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >