СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 серпня 2011 року Справа № 20-12/515
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Градової О.Г.,
Сікорської Н.І.,
за участю:
прокурор –Шульги Антона Миколайовича, посвідчення № 574 від 18 листопада 2008 року (Сакський міжрайонний прокурор)
позивача - не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_2);
відповідача - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю „Кетеринг Сервис Плюс”);
третьої особи - не з'явився (Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія”)
розглянувши апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 22 січня 2007 року у справі № 20-12/515
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 65000)
(АДРЕСА_2, АР Крим, 96500)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кетеринг Сервис Плюс” (проспект Нахімова, 11 „а”, місто Севастополь, 99011)
за участю Сакського міжрайонного прокурора
(вулиця Леніна, 34, місто Саки, АР Крим, 95000)
(для відома прокурору міста Севастополя: вулиця Павліченко, 1 місто Севастополь, 99011)
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія”
(вулиця Некрасова, 45, місто Євпаторія, АР Крим, 97400)
про визнання договору купівлі-продажу дійсним
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2006 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кетеринг Сервис Плюс”, в якій, з врахуванням уточнень від 22 січня 2007 року просить визнати дійсним договір купівлі-продажу майна від 16 березня 2004 року - пансіонату санаторного типу для батьків з дітьми на 500 місць, який розташований за адресою: АР Крим, Сакський район, село Прибережне, вулиця Каламітська (станція Прибрежна) будинок 20, що складається з будівель:
- літера „А” загальною площею 416,8 м2, площею забудови 506,9 м2 вартістю 2400 грн.;
- літера „Б” загальною площею 839, 4 м2, площею забудови 934,9 м2 вартістю 3305 грн.;
- літера „В” загальною площею 102,3 м2, площею забудови 129,2 м2 вартістю 2300 грн;
- літера „Г” площею забудови 3333 м2 вартістю 2000 грн.;
- літера „Д” загальною площею 13,2 м2, площею забудови 42,2 м2 вартістю 1300 грн.;
- літера „Е” загальною площею 220,8 м2, площею забудови 254,8 м2 вартістю 2740 грн.;
- літера „Е1” площею забудови 62, 8 м2 вартістю 2200 грн.;
- літера „Е2” площею забудови 84,9 м2 вартістю 1040 грн.;
- літера „З” загальною площею 16,2 м2, площею забудови 25,7 м2 вартістю 900 грн.;
- літера „Ж” загальною площею 25,8 м2, площею забудови 66,7 м2 вартістю 800 грн.;
- літера „И” загальною площею 281,6 м2, площею забудови 321,8 м2 вартістю1920 грн.;
- літера „К” площею забудови 1047,5 м2 вартістю 2800 грн.;
- літера „К1” площею забудови 83,7 м2 вартістю 750 грн.;
- літера „К2” площею забудови 84, 9 м2 вартістю 850 грн., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кетеринг Сервис Плюс” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 дійсним, а також просить визнати право власності на придбаний пансіонат санаторного типу для батьків з дітьми на 500 місць та зобов'язати КРП „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторії” здійснити реєстрацію права власності на зазначене вище майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 березня 2004 року між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу майна та 18 травня 2004 року підписано акт прийому-передачі (т.1 а.с. 20-22).
Пунктом 5.1.2 укладеного договору передбачено, що продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю „Кетеринг Сервис Плюс”) протягом місяця з моменту підписання акту прийому-передачі майна зобов'язаний підготувати документи, необхідні для нотаріального посвідчення укладеного договору.
Однак нотаріальне посвідчення договору не здійснено, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 січня 2007 року по справі № 20-12/515 позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Сакський міжрайонний прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
Прокурор вважає, що договір, укладений між сторонами не відповідає вимогам статті 657 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Крім того, прокурор зазначає, що позивач не мав підстав звертатися до суду з вимогою про визнання права власності на спірне майно, оскільки позивач не є власником спірного майна, і, відповідно, його право не порушено.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 липня 2011 року відновлено Сакському міжрайонному прокурору строк на подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя від 22 січня 2007 року по справі 20-12/515.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 липня 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Фенько Т.П., судді Воронової Н.В. та призначена до розгляду на 19 липня 2011 року.
Цією ж ухвалою залучено до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - КРП „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторії”.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 липня 2011 року слухання по справі було відкладено на 2 серпня 2011 року. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2011 року слухання по справі було відкладено на 23 серпня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 23 серпня 2011 року у зв'язку з відпусткою суддів Фенько Т.П. та Воронцової Н.В. була здійснена їх заміна на суддю Градову О.Г. та суддю Сікорську Н.І.
У судове засідання 23 серпня 2011 року представники сторін та третьої особи не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що слухання справи неодноразово відкладалось та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, то судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2004 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кетеринг Сервис Плюс” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу майна - пансіонату санаторного типу для батьків з дітьми на 500 місць, який розташований за адресою: АДРЕСА_3.
Однак, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання укладеного договору дійсним, мотивуючи тим, що відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, 16 березня 2004 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) та ТОВ „Кетеринг Сервис Плюс” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу майна - пансіонату санаторного типу для батьків з дітьми на 500 місць, який розташований за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідно до пункту 1.1 укладеного договору, продавець передає у власність покупця, належне продавцю майно, а покупець зобов'язується прийняти це майно та оплатити його.
Вартість договору складає 25305 грн.
Передача майна за договором здійснюється протягом трьох днів з моменту оплати вартості майна.
У пункті 5.1.1 зазначено, що продавець зобов'язаний у встановлений договором строк передати покупцю придбане майно за актом прийому-передачі.
На виконання цього пункту, 18 травня 2004 року між сторонами по справі підписано акт прийому-передачі.
Пунктом 9.1 укладеного договору передбачено, що протягом місяця договір підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 225 ЦК УРСР, чинного на момент укладення спірного договору, передбачалося, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.
Пунктом першим статті 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 793 Цивільного кодексу України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судова колегія не погоджується з доводами суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки договір укладено з порушенням встановленої форми, зокрема без дотримання вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації угод.
Посилання позивача про те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору судова колегія вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до пункту 5 розділу V „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежені” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ
Оскільки БТІ є органом єдиної системи реєстрації відповідних прав, відповідачами за позовами про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна мають виступати БТІ.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за його певну грошову суму.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно фактичних обставин правовідносин сторін, „договір”, який є в матеріалах справи, не можна вважати договором купівлі-продажу в розумінні закону - договір купівлі-продажу нерухомості з самого початку має бути засвідчений нотаріально і даному „договорі” не відображені всі необхідні істотні умови для договорів даного виду.
Але, з матеріалів справи вбачається, що ця вимога сторонами виконана не була.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції посилається на статтю 220 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Судова колегія звертає увагу на частину 2 зазначеної цієї статті, в якій вказано, що якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умовах договору, що підтверджується письмовими доказами і чинилася повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним - у цьому випадку подальше нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного договору, а також сторонами не надано підтвердження оплати за договором.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який підтверджує його право власності.
В силу наведених вище норм, позивач не мав права звертатися до суду з вимогою про визнання права власності на нерухомість, у зв'язку з тим, що він не є власником спірного майна.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, який у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9 роз’яснив, що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного Кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд міста Севастополя дійшов до помилкового висновку щодо можливості застосування положень статті 220 Цивільного кодексу України та визнання спірного договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості дійсними, оскільки останній підлягає державній реєстрації і є вчиненими з моменту її здійснення, зазначені обставини не були враховані господарським судом першої інстанції, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
За такими обставинами судова колегія скасовує судове рішення.
При прийнятті нового рішення судова колегія відмовляє у задоволені позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у повному обсязі.
Керуючись статтями 46, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора задовольнити.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 січня 2007 року у справі № 20-12/515 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволені позову відмовити.
Головуючий суддя < Підпис > М.І. Ткаченко
Судді < Підпис > О.Г. Градова
< Підпис > Н.І. Сікорська
Розсилка:
фізична особа-підприємець ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 65000)
(АДРЕСА_2, АР Крим, 96500)
ТОВ „Кетеринг Сервис Плюс”
(проспект Нахімова, 11 „а”, місто Севастополь, 99011)
Сакський міжрайонний прокурор
(вулиця Леніна, 34, місто Саки, АР Крим, 95000)
(для відома прокурору міста Севастополя: вулиця Павліченко, 1 місто Севастополь, 99011)
Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія”
(вулиця Некрасова, 45, місто Євпаторія, АР Крим, 97400)