7/2-3422/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

      21 лютого 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді	Чіркова Г.Є.,
при секретарі	Авраменко Л.С.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Ровівська сільська рада Вишгородського району, про зміну розміру часток в спільній власності на житловий будинок, його поділ та визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу частин будинку,

 

встановив:

 

      Старшинова звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на необхідність зміни часток в спільному частковому нерухомому майні - житловому будинку АДРЕСА_1, і визнання за нею права власності на 1/3 його частину, в зв'язку з проведеними нею добудовами та з огляду на правочин одного із співвласників, який одержав матеріальну компенсацію за свою частку (1/6 частину), відчуживши таку на користь інших п'яти співвласників у рівних долях, унаслідок чого частка кожного з них на той час збільшилася до 1/5 частини.

      З цих підстав позивачка порушила питання про визнання недійсними договорів укладених між співвласниками, якими вони відчужували свої частки без урахування зазначеного, а також про поділ спірного будинку й виділення їй відповідних його приміщень.

 

      У судовому засіданні позивачка та її представники просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

      Відповідачі проти позову заперечили. Третя особа просила розглянути справу в її відсутність.

     

      Заслухавши учасників процесу і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

 

      Як убачається зі справи, спірним будинком є житловий будинок, який складається з двох житлових кімнат площею 14,7 та 10,9 кв. м. та інших нежитлових приміщень площею 53 кв. м., який знаходиться АДРЕСА_1.

 

      Даний житловий будинок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 успадкований його дітьми - ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (сторонами по справі) та дружиною - ОСОБА_8 в рівних долях по 1/6 його частини, про що йдеться в свідоцтві про право на спадщину за законом від 16 травня 1981 року.

 

      18 травня 1985 року ОСОБА_8 належну їй частку у спірному будинку відчужила на користь його інших співвласників - дітей спадкодавця, в рівних долях, одержавши матеріальну компенсацію в розмірі 300 крб.

      Дану угоду укладено в письмовій формі і нотаріально посвідчено головою виконавчого комітету Ровівської сільської ради, що ґрунтується на вимогах статей 44, 47, 113, 114 і 227 ЦК України 1963 року.

      Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, які в даному випадку спільно домовилися про згаданий правочин і підтвердили такі обставини в судовому засіданні.

 

      Таким чином, частка кожного із співвласників спірного будинку змінилася до 1/5 частини.

 

      Разом з тим, з того часу, співвласники при відчужені своїх часток зазначену угоду до уваги не брали і вважали, що кожному з них донині належить 1/6 частина будинку.

 

      21 листопада 1985 року ОСОБА_4 продав належну йому частку житлового будинку ОСОБА_5, яка 5 жовтня 2001 року належну їй 1/3 частину цього будинку подарувала ОСОБА_2.

      17 серпня 2004 року ОСОБА_6 подарувала належну їй 1/6 частину будинку ОСОБА_3.

 

      Внаслідок зазначених правочинів співвласниками спірного будинку стали відповідачі - ОСОБА_9 і ОСОБА_3 та позивачка - ОСОБА_1.

 

      Вимогу позивачки про необхідність зміни розміру часток, з огляду на розподілення 1/6 частки ОСОБА_8 між іншими п'ятьма співвласниками, що при подальшому відчуженні часток і оформленні прав на них не враховувалося, суд вважає обґрунтованою, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

 

      Таким чином, частки співвласників у спірному житловому будинку в даному випадку визначено на підставі ст. 357 ЦК України, за всіма домовленостями між ними й учиненими правочинами, які мали місце і встановлені судом.

 

      З цих підстав, частки співвласників у спільному частковому майні належить змінити і визнати за ними право власності на такі частки - за ОСОБА_9 на 3/5 частини, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/5 частини.

 

      Що стосується вимог про визнання недійсними згаданих договорів, то відчужувані співвласниками частки (1/6) не були більшими від тих, які дійсно їм належали (1/5), а тому до порушення прав співвласників будинку й позивачки зокрема не привели.

Такі недоліки не можна вважати істотними, а тому підстав до визнання недійсними договорів по відчуженню часток у спільному житловому будинку суд не вбачає.

 

      З часу успадкування відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_2, в період з 1987 по 1992 роки, добудували до будинку дві веранди, сарай, літню кухню, теплицю, що убачається з матеріалів інвентаризаційної справи № 24 та рішення виконавчого комітету Ровівської сільської ради № 56 від 16 серпня 2001 року.

 

      Участь позивачки у будівництві, допитані як свідки - ОСОБА_3, ОСОБА_2,ОСОБА_4 та ОСОБА_10, не підтвердили й такий факт заперечили.

 

      Дані про поліпшення ОСОБА_1 своєї частки в спільному житловому будинку за рахунок добудови його приміщень в матеріалах справи та копіях інвентаризаційної справи № 24 відсутні.

 

      Не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні й посилання сторони позивачки на те, що сусідній житловий будинок АДРЕСА_2, є виділеною часткою із успадкованого в свій час спірного будинку, а тому дана обставина підставою до зміни частки позивачки також бути не може.

 

      При цьому з матеріалів інвентаризаційних справ № 24 і 33 убачається, що буд. АДРЕСА_2 самостійно побудований ОСОБА_5 з прийняттям в експлуатацію 21 вересня 2001 року, який частиною спірного будинку не був.

 

      Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

 

      Таким чином, у судовому засіданні не було доведено обставин, з яких можна дійти висновку про необхідність зміни частки позивачки в спільному житловому будинку до 1/3 його частини. Натомість з матеріалів справи вбачається, що добудови спірного будинку зроблені відповідачами, які набули на них право власності.

 

      Що стосується вимоги про поділ житлового будинку й виділення ОСОБА_1 частини його приміщень, то така задоволенню також не підлягає. 

 

      Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №11 від 13 жовтня 2006 року виконати розподіл даного житлового будинку згідно ідеальних часток співвласників 1/5, 4/5 неможливо, через нестачу фактичної площі у співвласника 1/5 частки.

 

      При цьому, суд звертає увагу на зазначені експертом будівельні норми Сніп 2.08.01-89 „Житлові будинки”, згідно п.п. 2.1, 2.2 і 2.4 яких, однокімнатна квартира в житловому будинку повинна складатися з житлової кімнати, площею 16 кв. м., кухні і тамбуру - 5 кв. м. і 1, 44 кв. м. відповідно.

     

      Запропоновані експертом варіанти розподілу будинку можуть мати місце лише за умови змінення ідеальних часток співвласників, хоча підстави до цього в матеріалах справи відсутні.

 

      В той же час, обидва варіанти поділу житлового будинку пов'язані з виділенням позивачці (частка якої становить 1/5 частину будинку) житлової кімнати площею 14, 7 кв. м., та залишенням іншим співвласникам (частка яких є більшою і становить 1/5 і 3/5, а отже 4/5 на двох) лише 10, 9 кв. м. житлової площі.

 

      Таким чином, запропонований розподіл житлової площі призведе до ущемлення прав інших співвласників, які мають у власності більшу частину будинку, однак яким, у разі його поділу, належить виділити меншу частину житлової площі і збільшити за рахунок їх часток, частку і житлову площу позивачки, яка на даний час у спільному майні є незначною.

 

      До того ж приведені експертом варіанти поділу будинку згаданим будівельним нормам не відповідають. Непридатні для проживання приміщення будинку при його поділі, в такому випадку враховані бути не можуть.

 

      За змістом статей 364 і 367 ЦК України майно, що є в спільній частковій власності може бути поділене в натурі лише у випадку, якщо такий поділ можливий.

      Співвласник, який бажає виділу своєї частки, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації.

 

      При цьому суд виходить з того, що відповідно до ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

      З цих підстав, суд не вправі задовольнити вимогу позивачки про поділ будинку, за рахунок недотримання цієї ж норми щодо відповідачів, частка яких є більшою.

 

      Виходячи з наведеного, пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню.

 

      На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

 

вирішив:

 

      позовну заяву задовольнити частково.

 

      Змінити частки співвласників у спільному частковому майні - житловому будинку АДРЕСА_1 і визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину даного будинку, за ОСОБА_3- право власності на 1/5 частину цього ж будинку, а за ОСОБА_2 - право власності на 3/5 його частини.

 

      В задоволені решти позовних вимог, стосовно збільшення частки ОСОБА_1 в згаданому спільному житловому будинку до 1/3 частини, його поділу й виділенні їй даної частки із спільного нерухомого майна, разом із визнанням недійсними договорів дарування та купівлі-продажу частин будинку від 21 листопада 1985 року, 5 жовтня 2001 року та 17 серпня 2004 року, відмовити.

 

      Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

Суддя