7/2-3210/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

      24 січня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді	Чіркова Г.Є.,
при секретарі	Авраменко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Вишгородська районна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно,

 

встановив:

 

     позивачі звернулися до суду з даним позовом, посилаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері - ОСОБА_4, відкрилася спадщина на земельну частку (пай), майновий пай та грошовий внесок, яка прийнята відповідачкою за заповітом, а також на вимоги ст. 1241 ЦК України, відповідно до якої позивачі, як непрацездатні діти спадкодавця, мають право на обов'язкову частку у спадщині, що є підставою до визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання за кожним з них права власності на 1/6 частину спадкового майна.

 

     У судовому засіданні позивачі уточнювали позовні вимоги й просили правочин про прийняття спадщини, під яким розуміли одержане відповідачкою свідоцтво про право на спадщину за заповітом, визнати частково недійсним, зокрема в частині не врахування їх обов'язкових часток у спадщині.

     Крім того, просили встановити перебіг строку позовної давності, який вважали не пропущеним, та визнати їх право на обов'язкову частку у спадщині за законом після смерті матері в розмірі 1/6 частини від спадкового майна до якого просили включити майновий пай в розмірі 649 грн., земельні ділянки, отримані відповідачкою із земельної частки (паю) та житловий будинок АДРЕСА_1.

 

     З підстав наведених в уточненому позові, позивачі та їх представники просили про його задоволення.

     Більш конкретні позовні вимоги за пропозицією суду стороною позивачів не висунуто, які наполягали на розгляді зазначених ними вимог.

 

     Представник відповідачки проти позову заперечував і стверджував про відсутність у позивачів прав на здійснення спадкування, які спадщину не прийняли. В тому числі посилався на те, що на підставі успадкованого відповідачкою земельного паю, вона отримала земельні ділянки в порядку приватизації, а ті до складу спадщини не входять.

 

     Третя особа в судове засіданні не прибула, будучи повідомленою про розгляд справи.

 

     Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

 

     Як убачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина за заповітом на земельну частку (пай) в колективній власності СВК ім. Шолуденка с. Лебедівки Вишгородського району розміром 3,53 га, майновий пай члена КСП ім. Шолуденка в розмірі 649 грн. та грошовий внесок в ощадному банку с. Хотянівки на рахунку НОМЕР_1.

     Дані обставини вбачаються з матеріалів спадкової справи № 410.

 

     Згідно заповіту посвідченого 13 травня 1993 року секретарем виконавчого комітету Хотянівської сільської ради (реєстровий запис № 20), померла ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно ОСОБА_3 - відповідачці по справі.

 

     Про прийняття спадщини відповідачка подала заяву до нотаріальної контори й успадкувала майно померлої, в зв'язку з чим їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 21 січня 2005 року.

 

     При вирішенні цієї справи суд застосовує норми чинного ЦК України, виходячи з положень п. 5 прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, оскільки спадщина до набрання чинності ЦК України 2004 року ніким із спадкоємців не приймалася.

 

     Судом установлено і те, що до кола спадкоємців належать також позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як діти спадкодавця і спадкоємці першої черги за законом, які на час відкриття спадщини були непрацездатними, що вбачається із свідоцтв про народження та пенсійних посвідчень останніх.

 

     Зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали право на пенсію з 23 лютого 1993 року та 7 травня 1996 року відповідно.

 

     З цих підстав і згідно ст. 1241 ЦК України, позивачі мають право на обов'язкову частку в спадщині, незалежно від змісту заповіту і спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом, тобто 1/6 частину спадкового майна.

 

     Хоча судом і встановлено дані обставини, однак достатні підстави для здійснення позивачами права спадкування в судовому засіданні не доведено й судом такі не виявлено.

 

     Так, спадкування згідно ст. 1216 ЦК України є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

     Спадщина відкривається внаслідок смерті фізичної особи, а право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, відповідно до вимог статей 1220 і 1223 ЦК України.

     Відповідно до ст. 1268 ЦК України, для здійснення права спадкування, спадкоємці за заповітом чи законом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

 

     Отже з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1, в позивачів виникло право на обов'язкову частку в спадщині, для здійснення якого і придбання спадщини, її належало прийняти у встановленому законом порядку.

 

     Як установлено в судовому засіданні і як ствердили самі позивачі, заяви про прийняття спадщини в порядку передбаченому статтями 1269 і 1270 ЦК України і ст. 549 ЦК України 1963 року до нотаріальної контори вони не подавали.

 

     Не подано суду й доказів того, що позивачі прийняли спадщину, відповідно до вимог статей 548 і 549 ЦК України 1963 року, шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном.

 

     Слід урахувати також і те, що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про продовження строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, за їх заявою ухвалою цього ж суду від 4 липня 2007 року залишено без розгляду.

 

     Таким чином, факт прийняття спадщини позивачами в судовому засіданні не доведено.

 

     Виходячи з наведеного, позивачі не вправі придбати спадщину й здійснити заявлене ними право на спадкування, без прийняття її в установленому законом порядку.

 

     Передбачених ст. 1301 ЦК України підстав до визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у частині успадкування відповідачкою обов'язкової частки спадщини позивачів, у цій справі суд не вбачає.

 

     За таких обставин суд вважає, що пред'явлений позов на вимогах закону не ґрунтується і задоволенню не підлягає.

 

     На підставі викладеного та керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

 

вирішив:

 

     в задоволенні позову відмовити.

 

     Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

Суддя

 

 

 

                  РІШЕННЯ               копія

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

      28 листопада 2006 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді	Чіркова Г.Є.,
при секретарі	Бєлянській Н.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Вишгородського районного округу Київської області - ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити нотаріальну дію,

 

встановив:

 

     ОСОБА_5 звернулася до суду з даним позовом у якому оскаржує відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо договору купівлі продажу жилого будинку, оскільки вважає, що перешкоди цьому правочину відсутні.

 

     Зважаючи, що для складання повного рішення може бути витрачений значний час, на підставі ч. 3 ст. 209 ЦПК України, суд вважає необхідним проголосити його вступну і резолютивну частину, а повний обсяг скласти протягом 5 днів.

 

     Керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

 

вирішив:

 

     в задоволені позову ОСОБА_5 відмовити.

 

     Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

з оригіналом звірена

Суддя