СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
11 жовтня 2006 року |
Справа № 2-30/9230-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився, Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради;
відповідача: не з'явився, Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1, Євпаторійська міська рада;
прокурора: Юнюшкіної Віри Володимирівни, посвідчення № 390 від 16.03.05, прокурор міста Севастополя;
розглянувши апеляційне подання прокурора міста Євпаторія на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 14.08.2006 у справі № 2-30/9230-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління житлово-комунального господарства виконкому Євпаторійської міської Ради (вул. А.Ахматової, 21,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)
Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (вул. Нєкрасова, 45,Євпаторія,97400)
Євпаторійської міської Ради (вул. Леніна, 2,Євпаторія,97400)
за участю прокурора міста Євпаторія (97400 м. Євпаторія; вул. Гоголя, 5/8)
про визнання біржової угоди дійсною, визнання права власності на нерухомість та зобов'язання провести правову реєстрацію нерухомості
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006 у справі № 2-30/9230-2006 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради, Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Євпаторійської міської Ради про визнання біржової угоди дійсною, визнання права власності на нерухомість та зобов'язання провести правову реєстрацію нерухомості задоволено частково.
Визнано дійсним біржовий договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.04.2005 року укладений між брокером брокерської контори НОМЕР_2 Таврійської товарно-сировинної біржі ТОВ „Експорт - Консалтинг" ОСОБА_3 якій діє на підставі Статуту, договору - доручення НОМЕР_3 в інтересах Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської ради в особі ліквідатора ОСОБА_4(Продавець) та членом Таврійської товарно-сировинної біржі - брокерської контори НОМЕР_5 ОСОБА_5, якій діє зі згоди і на підставі договору - доручення НОМЕР_6 від імені позивача - СПД ОСОБА_1
В інший частині позову відмовлено.
Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської ради на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 85,00 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернуто суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 державного бюджету України зайво сплачене державне мито у сумі 7,00 грн.
У відношенні відповідача - 2 - Євпаторійського МБТІ та відповідача - 3 -Євпаторійської міської ради у позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що, оскільки Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради ухиляється від нотаріального посвідчення договору, то суд у праві відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України, визнати такий договір дійсним.
Відмовляючи у частині вимог позивача щодо визнання права власності та спонукання проведення реєстрації, суд виходив з того, що, відсутність на момент вирішення спору державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, означає відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 взагалі суб'єктивного права, про захист якого поданий позов. Відповідно судом не може бути захищене право, яке ще не виникло.
Не погодившись з цим судовим актом, прокурор міста Євпаторія звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправомірно визнав договір купівлі-продажу дійсним, тому що Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради не є власником нерухомого майна та не має права відчужувати майно, яким воно не розпоряджується, а тільки володіє та користується відповідно до пункту 3.2 Положення „Про управління житлово-комунальним господарством”.
Також, прокурор посилається на норми статей 220, 321, 328, 657, 685 Цивільного кодексу України, положення статті 4 Закону України „Про власність”, статтю 13 Конституції України, зміст яких, на думку прокурора, заборонює Управлінню житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради укладати такий спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна і, відповідно, не дозволяє суду визнавати право власності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення загальною площею 494,6 кв. м.
Позивач, а також Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради та Євпаторійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації у судове засідання не з'явились.
До початку розгляду справи від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність. Інші нез'явившиєся учасники судового процесу про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі нез'явившихся учасників процесу за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційне подання прокурора міста Євпаторія не підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.04.2005 між брокером брокерської контори НОМЕР_2 Таврійської товарно-сировинної біржі товариства з обмеженою відповідальністю „Експорт - Консалтинг" ОСОБА_3 якій діє на підставі Статуту, договору - доручення НОМЕР_3 в інтересах Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради в особі ліквідатора ОСОБА_4(Продавець) та членом Таврійської товарно-сировинної біржі - брокерської контори НОМЕР_5 ОСОБА_5, якій діє зі згоди і на підставі договору - доручення НОМЕР_6 від імені позивача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Покупець) був укладений біржовий договір купівлі-продажу (а.с. 38).
Відповідно до статті 15 Закону України „Про товарну біржу" від 10.12.1991 № 1957 договір був зареєстрований Таврійській товарно-сировинній біржі НОМЕР_7.
Предмет угоди передбачений розділом 1 договору, згідно з яким, продавець зобов'язується передати у власність покупця комплекс нежилих приміщень загальною площею 494,6 кв.м., розташованих в цокольному поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. Згідно з інвентарною справою, виданого Євпаторійським міжміським бюро темничної інвентаризації в склад комплексу входять наступні приміщення: № 1 службове площею 40,4 кв.м., № 2 службове - 55,8 кв.м., № 3 магазин - 64,2 кв.м., № 4 коридор - 15,0 кв.м., № 4а коридор 29,7 кв.м., № 5 підсобне - 3,5 кв.м., № 6 підсобне - 6,7 кв.м., № 7 складське аптеки - 26,6 кв.м., № 8 кабінет - 13,0 кв.м., №9 кабінет - 14,0 кв.м., №10 кабінет - 10,5 кв.м., №32 кабінет - 10,8 кв.м., №32а кабінет - 12,4 кв.м., №326 підсобне приміщення -2,0 кв.м., №33 підсобне приміщення - 2,7 кв.м., №33а коридор-2,4 кв.м., №34 аптека-22,1 кв.м., №34а кабінет - 10,5 кв.м., №346 кабінет-8,1 кв.м., №34в кабінет - 8,3 кв.м., №35 туалет - 2,7 кв.м., №35а підсобне приміщення - 5,4 кв.м., №356 коридор - 4,0 кв.м., № 35в підсобне приміщення - 3,2 кв.м., №36 кабінет - 15,5 кв.м., № 37 комп'ютерний клуб - 46,7 кв.м., №37а кабінет - 15,2 кв.м., №39 тамбур - 2,7 кв.м., лестнична клітина 12,2 кв.м., лестнична клітина - 8,7 кв.м., лестнична клітина - 12,0 кв.м. (п. 1.1. договору).
Пунктами 1.3. та 1.4. договору передбачена вартість об'єкту, яка становить 150481,56 грн. з урахуванням НДС.
В пункті 3.1. договору сторони передбачили, що покупець протягом 3-х робочих днів з моменту укладення правочину на біржі оплачує суму вартості об'єкту.
Матеріалами справи, а саме копією квитанції, підтверджується оплата позивачем вартості об'єкту купівлі-продажу у сумі 150481,00 грн.(а.с. 40).
Відповідно до пункту 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом.
Господарський кодекс України в статті 185 також визначає особливий порядок укладення господарських договорів на біржах, згідно з яким, до укладення господарських договорів на біржах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж.
Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Аналогічні по суті положення містять норми пункту 1 статті 220 Цивільного кодексу України, згідно з якими - у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Однак, як вірно дійшов висновку господарський суд Автономної Республіки Крим, законом імперативно не зв'язано нотаріальне непосвідчення договору з автоматичним визнанням його нікчемним. Так, закон визначає обставину, за наявності якої може бути будь-який договір визнано дійсним, при цьому, повинна враховуватися вина заінтересованої сторони договору щодо визнання його дійсним.
Згідно обставинам справи, позивач повністю виконав умови біржового договору та сплатив вартість нерухомого майна. Також встановлено, що він звернувся на адресу Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради з вимогою про звернення до нотаріуса з питання нотаріального посвідчення біржового договору, однак листом від 06.04.2005 (а.с. 72) ліквідатор УЖКГ ОСОБА_4відмовився від нотаріального посвідчення договору посилаючись на його недоцільність, оскільки Закон України „Про товарну біржу" не вимагає нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, укладених на товарній біржі.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку стосовно необхідності застосування положень пункту 2 статті 220 Цивільного кодексу України, відповідно до яких - якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Місцевий господарський суд зазначив, що в силу статті 15 Закону України „Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Але, при цьому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відсутність обов'язку посвідчення угоди, не перешкоджає суду визнати його дійсним.
Стосовно посилань прокурора в апеляційному поданні на неправомочність Управління житлово-комунального господарства Євпаторійської міської Ради укладати такий договір купівлі-продажу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Таким чином, законом встановлено, що в поняття господарського відання входить володіння, користування та розпорядження майном.
Пунктами 3.1.та 3.2. Положення „Про Управління ЖКГ” (а.с. 56 - 63) зазначено, що майно підприємства складають його основні фонди і оборотні засоби, а також інші цінності, які належать підприємству на праві повного господарського відання.
Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє та користується зазначеним майном на свій погляд, вчиняючи щодо нього дії, які не суперечать діючому законодавству і статуту. Статтею 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджується майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності і розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених кодексам та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно - господарську діяльність.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що продаж нерухомого майна здійснювався для задоволення вимог кредиторів при розгляді справи № 2-6/369-2005 (2-6/3861-2003) про банкрутство Управління житлово-комунального господарства, по якому постановою від 29.08.2003 боржник визнаний банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.
Згідно зі статтею 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343 усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Такий чином, норми даного закону є спеціальними, які повинні бути застосовані у даному випадку незалежно від норм Цивільного кодексу України.
Так, господарський суд вірно зазначив, що нерухоме майно, яке є предметом біржового договору купівлі-продажу, було включено в ліквідаційну масу. В рамках справи № 2-6/369-2005 про банкрутство УЖКГ був розглянутий позов прокурора міста Євпаторія в інтересах держави в особі Євпаторійської міської ради про виключення цього майна з ліквідаційної маси, однак у позові відмовлено і рішення від 25.02.2005 набрало законної сили (а.с. 17-19).
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Більш того, судова колегія вважає, що господарські суди позбавлені права в цьому провадженні вирішувати -чи має можливість ліквідатор відчужувати майно, яке включено у ліквідаційну масу боржника-банкрута.
В статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказані наслідки визнання боржника банкрутом, так, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Апеляційна інстанція вважає, що норми цієї статті також є спеціальними, тобто домінуючими. Таким чином, оскільки повноваження власника припиняються у будь-якому виді (зокрема володіння, користування або розпорядження), то Євпаторійська міська Рада позбавлена права вважатися власником цього майна і, відповідно, не може підпадати під дію статей, зазначених прокурором в апеляційній скарзі стосовно права власності та його захисту.
У частині вимог про визнання права власності на об'єкти нерухомості та зобов'язання Євпаторійського МБТІ здійснити правову реєстрацію нерухомості судова колегія погоджується з тим висновком місцевого суду, що відсутність на момент вирішення спору державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, означає відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 взагалі суб'єктивного права, про захист якого поданий позов. Відповідно судом не може бути захищене право, яке ще не виникло.
Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. З огляду на вищенаведену статтю, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про те, що право власності у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 виникне лише після державної реєстрації цього договору. При цьому, як вірно зазначено місцевим судом, позивач не надав суду доказів звертання до належного органу з клопотанням для реєстрації біржового договору купівлі-продажу від 06.04.2006.
Резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить задоволення вимог позивача стосовно визначення права власності і, таким чином, посилання прокурора стосовно необґрунтованого визнання господарським судом за позивачем права власності судовою колегією вважаються неспроможними.
Однак, апеляційна інстанція вважає необхідним зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до Євпаторійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації з вимогою провести правову реєстрацію нерухомого майна на праві приватної власності за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, після належним чином проведеної державної реєстрації договору купівлі-продажу.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання прокурора міста Євпаторія залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2006 у справі № 2-30/9230-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Н.П. Горошко
В.В.Сотула