7/2-3098/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
|
головуючого - судді |
Чіркова Г.Є., |
|
при секретарі |
Авраменко Л.С., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанку), третя особа - голова правління АКПІБ (Промінвестбанку) Матвієнко В.П., про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
позивач 5 жовтня 2007 року звернувся до суду за даним позовом, посилаючись на те, що його звільнено з посади керуючого філією „Відділення Промінвестбанку в м. Вишгороді Київської області” без законної підстави, передбаченої п. 1 ст. 41 КЗпП України, в зв'язку з чим порушує питання про поновлення на роботі, разом із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в уточненому розмірі 13 711 грн. 24 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Доводили відсутність у діях позивача одноразового грубого порушення трудових обов'язків і підстав до його звільнення.
Представник відповідача проти позову заперечував і стверджував, що трудовий договір розірвано з ініціативи власника в зв'язку з виявленням в роботі позивача низки систематичних порушень трудових обов'язків, кожне з яких є грубим і могло стати приводом до звільнення.
Третя особа в судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлена.
Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, наказом голови правління АКПІБ (Промінвестбанк) від 5 вересня 2007 року керуючого філією „Відділення Промінвестбанку в м. Вишгороді Київської області” ОСОБА_1 за систематичне порушення правил кредитування та валютних операцій звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.
При посиланні на згадану норму, яка передбачає звільнення керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності (філії) за одноразове грубе порушення, в наказі у той же час підставами до звільнення визначено низку систематичних порушень обов'язків працівника, які можуть бути підставою до звільнення згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Зокрема, такі обставини в роботі позивача на той час встановлено аудиторським звітом № 19-17/97 і складеної на його підставі директором департаменту внутрішнього аудиту доповідної записки від 4 вересня 2007 року.
Серед виявлених порушень діяльності філії та її керівника йдеться про незадовільну претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за кредитами, 55 порушень порядку кредитування, 56 порушень при перевірці 14 споживчих кредитів та 496 порушень валютного законодавства і внутрішніх вимог банку.
Разом з тим, обставини на користь того, що кожне з цих порушень є грубим і має бути приводом до звільнення, в наказі не обґрунтовуються й у судовому засіданні також не доведено.
При цьому, аналізуючи зміст наведених порушень, суд не може дійти висновку, що кожне з них є тим одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, про яке йдеться в п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Крім того, слід зважити на зміст аудиторського висновку, яким хоча й установлено низку недоліків у роботі керуючого філію, однак у цілому внутрішній контроль діяльності визнано таким, що відповідає вимогам банку.
Враховує суд і те, що звільнення ОСОБА_1 з посиланням на систематичне порушення обов'язків відбулося без додержання процедури передбаченої п. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто без попереднього застосування заходів дисциплінарного стягнення до працівника.
До того ж вчинення позивачем систематичних порушень без поважних причин, як обов'язкової вимоги до звільнення згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, в наказі не обґрунтовується і з цими обставини звільнення позивача не пов'язано, а тому суд не може вважати його правильним.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, органом який розглядає трудовий спір, який одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На цій підставі суд вважає, необхідним поновити ОСОБА_1 на попередній роботі і стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
При цьому судом установлено, що в період звільнення позивач іншу роботу не виконував, в тому числі нижчеоплачувану, що вбачається з наказу ПП „Гафед” від 21 серпня 2007 року № 21/08-К, згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади директора, яку він обіймав працюючи керівником філії.
Згідно поданої довідки від 29 жовтня 2007 року № 04-198 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці, які передували звільненню, в порядку п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року склала (7810 грн. 40 коп. середня заробітна плата ділиться на 43 число відпрацьованих днів) 173 грн. 56 коп., а тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах висунутих ним вимог у розмірі 13 711 грн. 24 коп.
Що стосується розміру моральної шкоди, то в цьому випадку слід зважити на підстави і обставини, обґрунтовані позивачем у судовому засіданні, зокрема з огляду на перенесені ним страждання у зв'язку з втратою роботи, вимушені зміни в життєвих планах, викликаних втратою нормальних життєвих зв'язків, а також їх тривалість, на підставі чого відповідно до ст. 2371 КЗпП України суд визнає доведеним розмір відшкодування частково від заявленої суми.
Таким чином судом виявлено порушене право позивача, яке підлягає захистові, а пред'явлений позов частковому задоволенню.
Керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді керуючого філією „Відділення Промінвестбанку в м. Вишгороді Київської області” і в цій частині допустити негайне виконання рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Промінвестбанку) на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 13 711 грн. 24 коп. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 18 711 грн. 24 коп.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
РІШЕННЯ копія
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
|
головуючого - судді |
Чіркова Г.Є., |
|
при секретарі |
Бєлянській Н.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Вишгородського районного округу Київської області - ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити нотаріальну дію,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом у якому оскаржує відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо договору купівлі продажу жилого будинку, оскільки вважає, що перешкоди цьому правочину відсутні.
Зважаючи, що для складання повного рішення може бути витрачений значний час, на підставі ч. 3 ст. 209 ЦПК України, суд вважає необхідним проголосити його вступну і резолютивну частину, а повний обсяг скласти протягом 5 днів.
Керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
з оригіналом звірена
Суддя