ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"03" жовтня 2006 р. | Справа № 1/214/05 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Жекова В.І.,
суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін в засіданні суду 03.10.2006р.:
від позивача Машкаренко С.Б.
від відповідача Давидік О.М., Лопатишкіна С.Ю.
від прокуратури –не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 17.07.2006р.
по справі №1/214/05
за позовом ТОВ „Аврора і Ко”
до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва
за участю Прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва
про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2006р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від тієї ж дати розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 03.10.2006р.
Вказані ухвали надіслані сторонам 07.09.2006р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 03.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
19.07.2006р. ТОВ „Аврора і Ко” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою в якої просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2005 року №0020923500/0, №0020933500/0, № 0020913500/0.
Постановою місцевого господарського суду від 17.07.2006р. (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказуючи на порушення судом норм матеріального права.
Представник товариства не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованим, а судове рішення таким, що прийнято відповідно до обставин справи вимог чинного законодавства та просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія судів встановила наступне:
ДПІ у Центральному районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2004 року по 31.03.2005 року, за результатами якої було складено акт від 16.06.2005 року №238/23-150/30625994.
За висновками проведеної перевірки, товариству були направлені податкові повідомлення - рішення від 24.06.2005 року №0020923500/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 373 552 грн. та застосована штрафна санкції в сумі 373 552 грн., №0020933500/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування за листопад 2004р.на суму 1594 грн., грудень 2004р. на суму 220 787 грн., січень 2005р. на суму 98 грн., березень 2005р. на суму 1232 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 89 520,60 грн., № 0020913500/0, яким визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 470 360 грн. та застосована штрафна фінансова санкції у сумі 329 252 грн.
Наведені податкові повідомлення - рішення стали підставою звернення товариства до господарського суду із відповідним позовом, який господарським судом було задоволено повністю.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак не погоджується із доводами наведеними в апеляційній скарзі виходячи із наступного.
Так, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, якою встановлені обмеження, щодо проведення позапланових виїзних документальних перевірок. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що позапланова перевірка товариства була призначена не з підстав оподаткування, а з підстав вбивства громадянина Сарницького І.А., що займав посаду заступника генерального директора ТОВ „Аврора і Ко”, а відтак позапланова виїзна документальна перевірка могла бути здійснена лише з підстав, зазначених у статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, а такі підстави у контролюючого органу на час перевірки були відсутні.
Відповідно до вимог ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання прізвища та посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
В порушення наведених приписів у контролюючого органу був відсутній наказ на перевірку, що стало обґрунтованою підставою недопущення його на перевірку.
Відповідно до вимог статті 11-1 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов’язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
В порушення цієї норми позапланову перевірку здійснювали працівники податкової міліції Біжко Т.Т. і Давидік О.М. і перевірка не пов’язана з веденням оперативно розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно товариства, як платника податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
Між тим за результатами перевірки товариству надіслано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2005 року №0020923500/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 373 552 грн. та застосована штрафна ( фінансова) санкція у сумі 373 552 грн.
Актом перевірки контролюючого органа встановлено про заниження товариством у листопаді 2004 року податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 171 040 грн. по господарським операціям з ТОВ фірма „Фокс ЛТД”.
Дослідивши у цій частині наявні у справі докази судова колегія апеляційної інстанції зазначає про помилковість висновків контролюючого органу наведених в акті перевірки стосовно визначення суми 174 040 грн. сумою податкового зобов’язання, оскільки 10.06.2005 року позивач самостійно виправив помилку, надавши податковому органу уточнюючу податкову декларацію за травень 2005 року, в якій збільшив суму податкового зобов'язання на суму 174040 грн. і самостійно розрахував штрафну санкцію у сумі 8 552 грн., яка відповідає вимогам чинного податкового законодавства.
Також не заслуговує на увагу висновок контролюючого органу щодо неправомірності включення податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарі (робіт, послуг) з такими суб'єктами підприємницької діяльності як АФ „Зелене господарство” на суму 328,4 грн., ТОВ „Клас-Лайн” на суму 12 673,51 грн., 1231,67грн. і 672,84 грн., ПП ВМП „Інтервал” на суму 558,83 грн., оскільки податкові накладні по господарським операціям з вказаними суб'єктами господарювання є в наявні у справі, а відтак у товариства відсутні порушення вимог підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Обґрунтованість віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виданих вищевказаними суб’єктами господарювання підтвердив експерт у своєму висновку від 28.04.2006 року.
З наведеного акту перевірки також вбачається, що товариством порушені вимоги підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість „ так при проведенні товариством коригування податкового кредиту у липні - жовтні, грудні 2004 року: коригування здійснене без підтвердження податковими накладними, розрахунками коригування по податковій накладній, в тому числі: липень 2004 року - зменшено податковий кредит на 412 988 грн.;
серпень 2004 року - збільшено податковий кредит на 7000 грн.; вересень 2004 року - збільшено податковий кредит на 52151 грн.; жовтень 2004 року - збільшено податковий кредит на 54000 грн.; грудень 2004 року - збільшено податковий кредит на 298838 грн., що стало підставою для визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість і зменшення суми бюджетного відшкодування по оспорюваним рішенням.
Судова колегія апеляційної інстанції також погоджується із висновком господарського суду стосовно визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість та зменшенню суми бюджетного відшкодування, оскільки проведена перевірка контролюючим органом здійсненна без урахування та дослідження всіх наявних у підприємства документів бухгалтерської та податкової звітності, а відтак проведення такої перевірки свідчить про порушення з боку контролюючого органу вимог пунктів 1.4 —1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності —юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами передбачають, що: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.
Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Помилковість висновків контролюючого органу наведених в акті перевірки, а відтак правомірність віднесення до податкового кредиту в серпні 2004 року -7000 грн., у вересень 2004 року - 52151 грн., жовтень 2004 року - 54000 грн., у грудні 2004 року -298838 грн., підтверджується висновком експерта від 28.04.2006року, актом документальної перевірки від 17.06.2004 року, податковими накладними від ВАТ „Дормашина”., уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, податковими деклараціями і розрахунками коригування сум податку на додану вартість, а відтак у контролюючого органу були відсутні і підстави для зменшення сум бюджетного відшкодування за листопад-грудень 2004 року і січень-березень 2005 року.
Податковим повідомленням - рішенням від 24.06.2005 року № 0020913500/0 контролюючий орган визначив товариству податкове зобов'язання по податку на прибуток за 2004 рік у сумі 430 360 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у сумі 329 252 грн. у зв'язку з порушенням товариством підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при визначенні суми валових витрат.
Між тим, судова колегія, вважає помилковим посилання контролюючого органу на положення підпункту 4.1.6 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і віднесення отриманих товарно-матеріальних цінностей у листопаді 2004 року до валових доходів на загальну суму 1026240 грн. від ТОВ фірма „Фокс ЛТД”, оскільки підпункт 4.1.6 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що до валових доходів відносяться суми отриманої платником податку у звітному періоді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Поняття безоплатно наданих товарів (робіт, послуги) визначено пунктом 1.23 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Наявна у справі угода між ТОВ „Аврора і Ко” та ТОВ фірма „Фокс ЛТД” не є такою, що за результатами її виконання товари отримуються безоплатно.
Підсумовуючи викладене, судова колегія відзначає, що МДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятих нею рішень, мотиви, з яких подана скарга, не можуть бути підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205, 206 КАС України, колегія суддів
Ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 17 липня 2006р. зі справи № 1/214/05 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.І. Жеков |
Судді | В.І. Картере |
В.Т. Пироговський |