7/2-3076/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

      25 грудня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді	Чіркова Г.Є.,
при секретарі	Авраменко Л.С.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ НАСК „Оранта” та Моторного (Транспортного) Страхового Бюро України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

 

встановив:

 

      позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що при виникненні страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з його вини і заподіяння матеріальної шкоди іншому транспортному засобу), відповідачі зобов'язання по відшкодуванню шкоди, відповідно до вимог Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” /далі Закону/ і умов договору страхування не виконали, що є підставою до стягнення на користь позивача коштів, виплачених ним внаслідок виконання цього обов'язку, з урахуванням індексу інфляції, відсотків та пені, й на відшкодування моральної шкоди на загальну суму 14 529 грн., а також судових витрат на загальну суму 3 561 грн. 54 коп.

 

      У судовому засіданні позивач та його представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав, а також посилалися на право отримання компенсації витрат пов'язаних з відшкодуванням шкоди потерпілому.

 

      Відповідачі проти позову заперечили.

      Зокрема, представник ВАТ НАСК „Оранта” заперечив право позивача на одержання грошових коштів пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, оскільки дане право надано тільки потерпілим, яким заподіяно шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

      Крім того, заперечив можливість настання правових наслідків укладеного з позивачем договору страхування, посилаючись на статус позивача визначений ст. 13.1 згаданого Закону, як учасника бойових дій, якого звільнено від обов'язку страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки обов'язок по відшкодуванню заподіяної ним шкоди покладається відповідно до Закону на МТСБУ.

 

      Представник Моторного (Транспортного) Страхового Бюро України ствердила, що спірні правовідносини в цій справі виникли між страхувальником - ОСОБА_1, та страховиком - ВАТ НАСК „Оранта”, на підставі укладеного договору страхування, а тому твердження і посилання позивача в тому числі на зобов'язання МТСБУ в солідарному порядку на вимогах Закону не ґрунтуються.

 

      Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

 

      Як убачається з матеріалів справи, 10 травня 2006 року ОСОБА_1 застрахував свою цивільну відповідальність, відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” /далі Закон/, уклавши про це договір з ВАТ НАСК „Оранта” за місцем діяльності Вишгородського районного відділення Київської обласної дирекції, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання щодо забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

 

      При цьому транспортним засобом, який забезпечено зазначеним договором, став автомобіль „Мерседес-Бенц” НОМЕР_1.

 

      1 листопада 2006 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої позивач, керуючи автомобілем „Мерседес-Бенц” НОМЕР_1, порушив п. 8.7.3 „е” Правил дорожнього руху України й допустив зіткнення й пошкодження автомобіля „ВАЗ-2108” НОМЕР_2.

 

      Зазначені обставини встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2007 року в кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України.

 

      Дана пригода є страховим випадком обумовленим договором страхування, внаслідок якого настала цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, у зв'язку із заподіянням шкоди майну потерпілого ОСОБА_2.

 

      Відповідно до звіту дослідження аварійного комісара Київської обласної дирекції № 3782 від 13 листопада 2006 року, проведеного на підставі калькуляції розрахункового центру Головного Офісу, згідно роз'яснення щодо реалізації рішення Правління НАСК „Оранта”, розмір заподіяної шкоди автомобілю „ВАЗ-2108” НОМЕР_2, внаслідок згаданої пригоди становить 14 316 грн. 75 коп.

 

      Зазначений розмір матеріальної шкоди з боку ВАТ НАСК „Оранта” не заперечувався й покладений в основу розрахунків, що взяті до уваги страховиком у листі від 22 червня 2007 року, а тому є такими на які слід зважити й суду.

 

      Як убачається з нотаріально посвідченої заяви, 9 листопада 2006 року ОСОБА_1 виплатив потерпілому ОСОБА_2. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 10 000 грн., у зв'язку з чим останній вимог стосовно відшкодування шкоди не має.

 

      17 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ВАТ НАСК „Оранта” із заявою про компенсацію зазначених витрат, в чому йому було відмовлено в зв'язку з тим, що він не є особою, яка має право на одержання страхових відшкодувань, відповідно до статей 22 і 37 Закону.

 

      В той же час страховик, відмовляючи в компенсації витрат страхувальника, погодився з їх розміром і поклав їх в основу розрахунків матеріального збитку, стверджуючи про його відшкодування на користь потерпілого, що вбачається з листа ВАТ НАСК „Оранта” від 22 червня 2007 року.

 

      Вирішуючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має на меті забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і захист майнових інтересів страхувальників.

 

      При цьому, такий обов'язок згідно Закону й укладеного на його підставі договору, покладено на відповідача - ВАТ НАСК „Оранта”.

 

      У той же час слід зазначити і те, що виняткові підстави до пред'явлення страховиком - ВАТ НАСК „Оранта”, регресного позову до страхувальника - заподіювача шкоди, про які йдеться в ст. 38 Закону, в цій справі відсутні.

      Таким чином, відповідач - ВАТ НАСК „Оранта”, є єдиною особою, до якої має бути звернута вимога про відшкодування шкоди.

 

      Разом з тим, положеннями ст. 37.4 Закону передбачено право страхувальника на компенсацію проведених витрат за згодою страховика.

      Хоча позивач і здійснив такі витрати без попереднього погодження із страховиком, підстав до відмови у їх компенсації або зменшені їх розміру з урахуванням вимог законодавства про порядок відшкодування такої шкоди, суд не вбачає, що також не може призвести до порушення прав ВАТ НАСК „Оранта”.

      З цих підстав суд виявив право позивача на компенсацію витрат, пов'язаних з відшкодуванням заподіяної шкоди в межах розміру страхового відшкодування, визначеного відповідно до статей 7 і 29 Закону, та погодженого страховиком після їх здійснення позивачем, що не буде суперечити закону (10 000 грн. компенсаційних витрат у межах 14 316 грн. 75 коп. заподіяної шкоди).

 

      Твердження представника відповідача про неправомірність і недійсність договору страхування укладеного з ОСОБА_1, який є суб'єктом визначеним у ст. 13.1 Закону, суд до уваги не приймає, як безпідставні.

      Хоча позивач і є особою, цивільно-правова відповідальність якої, на підставі вказаної норми Закону покладається на МТСБУ, в той же час ОСОБА_1 скористався своїм правом на вибір страховика і укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 14 Закону, а тому такий правочин згідно ст. 204 ЦК України є правомірним.

 

      Що стосується вимоги позивача в частині стягнення пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних, то таких прав позивач у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України і ст. 37 Закону в цій справі не набуває, оскільки обов'язки страховика стосуються виплат страхового відшкодування на користь третіх осіб.

 

      Підстав до відшкодування моральної шкоди в зв'язку з протиправністю дій відповідача суд також не вбачає, заподіяння якої в судовому засіданні не доведено, а підстави до цього на вимогах укладеного договору страхування також не ґрунтуються.

 

      Не можуть бути й задоволені вимоги висунуті до МТСБУ, оскільки солідарний обов'язок цієї особи, про який стверджується в позові, на вимогах ст. 541 ЦК України не ґрунтується, в той час коли спірні правовідносини в цій справі визначені договором, а тому згідно зі ст. 11 ЦК України їх слід відмежовувати від тих, що передбачені актами цивільного законодавства, які в такому випадку виключають виникнення обов'язків по відшкодуванню шкоди з боку МТСБУ на підставі Закону.

 

      Таким чином, пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню, а право позивача на грошову компенсацію в розмірі 10 000 грн. захистові.

 

      Крім того, суду представлено документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат, які слід стягнути з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 

      Керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

 

вирішив:

 

      позовну заяву задовольнити частково.

      Стягнути з ВАТ НАСК „Оранта” на користь ОСОБА_1 10 000 грн. на компенсацію понесених ним витрат, а також оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 2 451 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а всього 12 451 грн.

      В задоволені решти позовних вимог до Моторного (Транспортного) Страхового Бюро України, а також у частині стягнення з урахуванням індексу інфляції, відсотків та пені й відшкодування моральної шкоди відмовити.

      Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

Суддя

 

 

 

                  РІШЕННЯ               копія

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

      28 листопада 2006 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді	Чіркова Г.Є.,
при секретарі	Бєлянській Н.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Вишгородського районного округу Київської області - ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити нотаріальну дію,

 

встановив:

 

     ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом у якому оскаржує відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо договору купівлі продажу жилого будинку, оскільки вважає, що перешкоди цьому правочину відсутні.

 

     Зважаючи, що для складання повного рішення може бути витрачений значний час, на підставі ч. 3 ст. 209 ЦПК України, суд вважає необхідним проголосити його вступну і резолютивну частину, а повний обсяг скласти протягом 5 днів.

 

     Керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

 

вирішив:

 

     в задоволені позову ОСОБА_3 відмовити.

 

     Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

з оригіналом звірена

Суддя