ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"03" жовтня 2006 р. | Справа № 15/3/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Жекова В.І.,
суддів Картере В.І., Пироговський В.Т. ,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
За участю представників сторін 3 жовтня 2006р.
від позивача –Васильченко О.В.,
від відповідача –не з’явився.
розглянувши апеляційну скаргу
ТОВ „Безпека”, м. Миколаїв
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 27.02.2006р
у справі № 15/3/06
за позовом Миколаївського обласного відділення ФСЗІ
до ТОВ „Безпека”, м. Миколаїв
про стягнення штрафних санкцій
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р., яка надіслана учасникам процесу 08.09.2006р., розгляд апеляційної скарги призначено на 03.10. 2006р.
Тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, по причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, тобто не скористався своїм правом на участь в засіданні суду.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 03.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення штрафних санкцій у сумі 3065,52 грн. за нестворені у 2004 р. робочі місця для інвалідів та покласти на відповідача всі судові витрати.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.02.2006р. (суддя Середа О.Ф.) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду, ТОВ „Безпека” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення від 27.02.2006 р. скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду фактичним обставинам справи.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту, об’єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія зазначає таке:
Стаття 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-XII зобов’язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості робочих місць на підприємстві.
Згідно із приписами п.5 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до вимог п.10 вказаного Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно із приписами п.14 названого Положення підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Звітом по формі № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004р. ТОВ „Безпека” повідомило позивача, що на підприємстві середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 29 осіб (рядок звіту 01) з них інвалідів –0 осіб (рядок звіту 02); кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” дорівнює 1 особам (рядок звіту 03); фонд оплати праці штатних працівників –88,9 тис. грн. (рядок звіту 04); середньорічна заробітна плата штатного працівника –3065,50 грн. (рядок звіту 05).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що нормативно-правовими актами з питань соціального захисту інвалідів на підприємства покладено обов’язки зі створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах доведеного нормативу та інформування про таке створення органів, уповноважених направляти інвалідів для працевлаштування, які не супроводжуються обов’язком розшукувати інвалідів на створені робочі місця, проте передують останньому.
Матеріалами справи підтверджується порушення ТОВ „Безпека” п.п.5,14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 (із змінами), а саме: ТОВ „Безпека” не надав інформацію про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів шляхом подання звітів за формою № 3-ПН, у той час як названий звіт повинен подаватись щомісячно протягом звітного року; не повідомлено Головне управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації про створення робочих місць для інвалідів і, як наслідок, у названого органу не було підстав направити інвалідів для працевлаштування.
Враховуючи наведене, відсутність будь-яких доводів стосовно виконання обов’язків покладених на товариство Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Положенням про робоче місце інваліда”, затвердженим Постановою КМУ, непроведення заходів з відображення в колективному договорі розроблених заходів з працевлаштування інвалідів, залучення працівників уповноважених органів для атестації робочого місця інвалідів, тощо, господарський суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та законним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог. а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Постанову господарського суду Миколаївської області від 27.02.2006р. зі справи № 15/3/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.І. Жеков |
Судді | В.І. Картере |
В.Т. Пироговський |