Справа   №  2-14/2008 р.

                                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                               ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

29  лютого  2008 р.                                                                         смт.Путила

                                 Путильський  районний  суд   Чернівецької  області   у  складі:

                                                    головуючого    Маковійчук  Л.Р.

                                                   при  секретарі    Ялов”як  О.І.

                                         за  участі позивачів  -  ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  . та  ОСОБА_2,  їх  представників :    ОСОБА_6,  ОСОБА_7,   відповідача   ОСОБА_5  та представника   відповідача  ОСОБА_4  -     ОСОБА_8,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_1,    ОСОБА_2та  ОСОБА_3до  ОСОБА_4та  ОСОБА_5„Про  визнання  договору  дарування   та  свідоцтва  про  право  власності   недійсними ,   про  встановлення  факту  прийняття  спадщини  та  визнання  права  власності  на  спадкове  майно”,

                                                                В С Т А Н О В И В  :

 Позивач  ОСОБА_4  звернувся до  суду  з  позовом  до   ОСОБА_5   про  виділення  йому  в  натурі  Ѕ  частки  житлового  будинку  з   господарськими  спорудами,  розташованого  в  АДРЕСА_1  який  належить  їм  обом  на  підставі  договору  дарування,  посвідченого   Путильською  держнотконтрою  25  січня  2001 р. від  імені  ОСОБА_9

  В  свою  чергу     ОСОБА_1,  ОСОБА_3  та  ОСОБА_2  звернулись  до  відповідачів -  ОСОБА_4  та  ОСОБА_5  із  зустрічним  позовом   про визнання  даного  договору  дарування  недійсним  та  іншими  вимогами.

  Дані  позови  було  роз”єдано  ухвалою   райсуду  від  13  вересня  2007 р.,  зупинивши   провадження   по   первинному  позову   до  вирішення  спору   по  зустрічному  позову,  згідно  якого

 позивачі    ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  звернулись  до  суду  з   позовом  до   ОСОБА_4  та  ОСОБА_5  про  визнання  недійсними   договору  дарування  та   свідоцтва  про  право  власності  і  про   встановлення  факту  прийняття  спадщини  та  визнання  права  власності  на  спадкове  майно,  посилаючись  на  те,  що  в  грудні  2005 р.  їм  стало  відомо,  що  25.01.2001 р.  державним нотаріусом  Путильської  держнотконтори  було  посвідчено  договір  дарування,  згідно  якого    їх  мати  ОСОБА_9  подарувала  житловий  будинок  з  господарськими  спорудами,  розташований  в  АДРЕСА_1,    сестрі  ОСОБА_5  та   ОСОБА_4

  Договір  дарування  посвідчений  на  підставі  свідоцтва  про  право  власності  на  будинок,   виданий  18  січня  2001 року  на  підставі  рішення виконкому  Розтоківської  сільської  ради  17  січня  2001 р. за  № 100/1,  зареєстрованому   в  Путильському  КРБТІ  23  січня  2001 р.  в  реєстровій  книзі  № 3,  стор104 під № 102.

   ІНФОРМАЦІЯ_1.  помер  їх  батько  ОСОБА_9, після  смерті  якого   вони  всі,  четверо  його  дітей,    прийняли  спадщину,  тобто  вступили  в  управління  спадковим  майном.

   Відповідач  ОСОБА_4.  скористався  хворобою  матері,  яка  не  могла  розуміти  зміст  своїх  дій  та  керувати  ними,  без  їх  відома  та  згоди  забрав  її   із  лікарні  і  повіз  до  нотаріуса,  щоб  вона  подарувала  йому  будинок.  Вважають,  що  мати   не  була  одноосібним  власником  цього  будинку  і  не  мала  права  відчужувати    без  їхньої  згоди ,  оскільки  всі  вони  являлись  співвласниками  цього  будинку.   Разом  з  тим  відповідач  ОСОБА_4  вступив  у  змову  із  секретарем  Розтоківської  сільської  ради  ОСОБА_10,  яка,  використовуючи   своє  службове  становище,  надрукувала  рішення  № 100/1  від  17  січня  2001 р.  від  імені  виконкому    Розтоківської  сільської  ради  „Про  оформлення  права  власності  на  житловий  будинок  з  належними  до  нього  господарськими  будівлями  і  спорудами,  які  знаходяться  в  АДРЕСА_1,  за  ОСОБА_9”  і   поставила   печатку    сільської  ради,  а  також  підписалась  за  голову  сільської  ради.  На  підставі  цього  підробленого  рішення  18  січня  2001 р.  було  незаконно  оформлено  і  видано  Путильським  КРБТІ  свідоцтво  про  право  власності  на  житловий  будинок.  Відповідач  ОСОБА_4  все  це  робив  у  той  час,  коли  мати  лежала  в  лікарні,  оскільки  він  не  являвся  членом  їх  сім”ї,  не  був  прописаний  до  цього  будинку  та  не  проживав  у  ньому.

   Позивачі  вважають,  що  прийняли  спадщину   після  смерті   батьків,  і  що  їм  належить  по  25%  від   вказаного  будинковолодіння,  а  тому  просять  суд   визнати    їх   спадкоємцями  на  це  майно,  визнати  недійсним   свідоцтво  про  право  власності,  на  підставі  якого   посвідчено   договір  дарування,  та  визнати  цей  договір  дарування  недійсним.

     В  судовому  засіданні    позивачі  та  їх  представники   свої  позовні  вимоги  підтримали.

Так,  ОСОБА_2  показала,  що,  вважаючи,  що   батьківська   хата  належить  їм,   разом  із  своїми  сім”ями   приїжджали  до  матері,  допомагали  по  господарству,  обробляли  город,  заготовляли  сіно,   літом  відпочивали.  Про  те,  що  договір   дарування   укладений,  вона  не  знала,  дізналась   про  це  лише  у  2005  році.

     Аналогічні  покази  дали  позивачі   ОСОБА_3  та    ОСОБА_1 

  Відповідачка  ОСОБА_5  позов  визнала  і  пояснила, що   на  день  посвідчення  договору  дарування  перебувала  у  фактичних  шлюбних  стосунках  із  ОСОБА_4, однак  на  даний  час   вони  розлучились    і  перебувають  у  неприязних  стосунках.  Коли   оформлявся  договір  дарування,   то   її  колишній  співмешканець   ОСОБА_4.   шляхом  обману   оформив  документи   в  сільській  раді  та   в  КРБТІ,  представив   їх  у  нотаріальну  контору,  і  скориставшись  тим,  що   її  мати   ОСОБА_9  була  важко  хвора  і  не  могла розуміти  своїх  дій,  він,  зловживаючи   її  довір”ям,  заставив   підписати   договір  дарування.   Вважає  його  незаконним,  оскільки   заперечує,  що   мати  могла   подарувати  своє  майно  сторонній  людині,  оскільки  незадовго  до  підписання  цього  договору,  в  грудні  2000 р.   заповіла    все  своє  майно   всім  своїм  чотирьом  дітям  у  рівних  частках.   Вона   особисто   також  підписала  договір  дарування  як  обдарована,  однак   все  одно   вважає   його  незаконним і  просить  визнати  його  недійсним.

    Відповідач  ОСОБА_4  проти  позову  заперечує  і  пояснив,  що   дійсно   перебував  у  фактичних  шлюбних  стосунках  із   ОСОБА_5   і  мав  намір  з  нею  створити  сім”ю.   Фактично  він   проживає  у  м.Таллін,  працює   моряком  далекого  плавання,  і  після   кожного  рейсу  повертався   до   ОСОБА_5  У  2000 р.  він   намагався   придбати   житло  у  с.Розтоках   Путильського  району  і   підбирав  різні  варіанти.   Про  це  знали  всі   члени  родини   його   дружини,  з  якими  він  перебував  у  дружніх  стосунках.      Вони  між  собою  порадились  і  вирішили,  що   оскільки  кожний  з  них    має  окреме  житло,  а  мати,  не  бажаючи,  щоб  її  будинок  продали,   вирішила    подарувати  його    йому.   Він  особисто,  вважаючи,  що   все-таки   до  цього  будинку  мають  відношення    всі  діти    ОСОБА_9,   дав  кожному  з  братів     по   2  тисячі  доларів,  сестрі   ОСОБА_2  -  одну  тисячу,   а   ОСОБА_5-   гроші  для  її  сина,  який  збирався  за  кордон.    У  зв”язку  з  цим    були  оформлені  всі  документи   для  договору  дарування    і  представлені  в  нотаріальну  контору.    В  нотаріальній  конторі  нотаріус,  вивчивши  всі  документи,  прийняла  їх,  однак,  переговоривши   з  матір”ю,   запропонувала   оформити  договір  не  лише    на  нього  одного,  оскільки    він    перебував   з  дочкою  дарительки   у  фактичних  шлюбних  стосунках,   а  на     двох :   на  нього  та  дочку   ОСОБА_5.

      Мати  погодилась   і   проект  договору   був    підписаний    матір”ю , як  дарителькою,  та   ним  і  ОСОБА_5    Однак   з  2005 р.   їхні  стосунки  з  ОСОБА_5   погіршились  і  вони  розлучились,  а   він  повернувся  в    попередню  сім”ю.  Однак,  вважаючи  себе  співвласником   даного  домоволодіння,   звернувся  до  суду   з  позовом  про  виділення  йому  в  натурі  належної  йому  частки,  чим  викликав   супротив   з  боку    ОСОБА_5  та  її  родичів,  які    вважають  себе   повноправними   співвласниками    цього   майна,  у  зв”язку  з  чим  і  виник  спір.         Вважає,  що   вимоги  позивачів  безпідставні,     і  просить   суд  відмовити   в  задоволенні   їх  вимог.      

     Представник  відповідача   - ОСОБА_8   також   проти  заявлених  позовних  вимог  заперечує,  мотивуючи  тим,  що  позивачі     задовго  до  смерті   матері   вибули  із  членів   тодішнього  колгоспного  двору  -  ОСОБА_2  -  з  1982 р.,  ОСОБА_1  та  ОСОБА_3  ,  створивши  свої  сім”ї,  -  з  1985  року.   Після  смерті  батька  -  ОСОБА_9  в  1997 р.,  в  нотаріальну  контору  за  оформленням  спадщини  не  звертались,  заяв  про   її прийняття  не  подавали.    Знаючи  про  заповіт,  який  був  складений   від  імені  матері   1.12. 2000 р.  ,   позивачі   після  її  смерті   не  звертались  в  нотаріальну  контору   за  оформленням  спадщини.

   При  посвідченні  договору   дарування    нотаріусом  виконано  всі   вимоги  закону,  в  тому  числі   засвідчено,  що   дієздатність  та  правоздатність  сторін  перевірено.    Що  стосується  розбіжностей   в   даті  видачі     довідки  на  право  власності  та  свідоцтва  про  право  власності,  то   вважає,   що   в  кінцевому   рахунку    право  власності   на  будівлі    на  день  посвідчення  договору  дарування  належало  довірительці,   а  тому  вона  мала  право  ним  розпорядитись  на  свій  розсуд.    Вважає  вимоги   позивачів  безпідставними.

   Заслухавши  пояснення  сторін,  дослідивши  інші  матеріали  справи,  суд  прийшов  до  висновку,  що  позов  задоволенню  не  підлягає.

   Як  встановлено  в  судовому  засіданні,   згідно  погосподарської книги Розтоківської  сільської  ради  по  х.Товарниця   по  погосподарському  номеру  №  551   членами  колгоспного  двору  станом  на  1.01 .1991 р.  значились  -   ОСОБА_9та  ОСОБА_11,  -  батьки   позивачів,  інших  членів  двору   не  зазначено.  В  погосподарській  книзі   за  2001-2005 роки  в  даному господарстві  під  особовим  рахунком  621 станом  на  1.01. 2001 р.   записано   головою  і  єдиним  членом   двору   -ОСОБА_9,  а  станом  на  1.01.2003 р.  -  ОСОБА_5

       Із  15.04.1991 р.  введено  в  дію   Закон  України  „Про  власність”,  яким   припинено   власність   колгоспних   дворів.  Таким  чином,   всі   особи,  які   могли    значитись  в  даному  господарстві  як  його  члени,   втратили  право   на  майно  двору.   Однак,  як  вбачається   з  матеріалів  справи,  батько  позивачів  помер  у  1997 році,  і  після  його  смерті   всі  спадкоємці,   за бажанням ,   мали  право  звернутись  в  нотаріальний  орган  за  оформленням  своїх  спадкових  прав,  однак   вони  цього  не  зробили.

   Таким  чином,   станом  на  1.01. 2001 р.   єдиним   власником  будинку,  розташованого  в  АДРЕСА_1,  являлась    ОСОБА_11

  Із  представлених  нотаріальною  конторою  документів,  на  підставі  яких  було  посвідчено  договір  дарування  від   25.01.2001 р.  видно,  що   свідоцтво  про  право  власності  на    житловий  будинок,  розташований   на АДРЕСА_1  на  ім”я  ОСОБА_9 видане  18.01.2001 р.,  довідка  - характеристика -  23.01.2001 р.

       Рішення   засідання   виконкому  Розтоківської  сільської  ради   „Про  оформлення  права  власності   на  житловий  будинок  ОСОБА_9”  було  прийняте  30  січня  2001 року.    Через   вказані  розбіжності   в  документах   було  порушено  кримінальну  справу   відносно   тодішнього  секретаря  сільської  ради  ОСОБА_10 за  ст.ст.  364  ч.2  та  366  ч.2  КК  України,  де  було  встановлено  підробку   документів.     Постановою    слідчого  прокуратури  Путильського  району   КІОРЕСКО  А.С. від  2.11. 2006 р.  в  порушенні  кримінальної  справи  відмовлено   і  встановлено,  що   зміст  довідки   № 1  від  3  січня  2001 р.  відповідає  дійсності.  Дана  постанова  не  скасована.

   Що  стосується   заяв   позивачів,  що   мати  при  підписанні   договору  не  розуміла  змісту  своїх  дій  під  впливом  хвороби,  то,  як  вбачається  із  свідчень  лікаря - хірурга  ОСОБА_12,   який  лікував   ОСОБА_9,  що   хвора   24  січня  2001 року   була  виписана  з   лікарні  додому,  оскільки  після    введених   систем    згасла   інтоксикація  організму,   зменшились   болі,  при  виписці  з  лікарні   почувала  себе  нормально.

  Таким  чином,  можна  зробити  висновок,  що  на  наступний  день,  25  січня,  коли   посвідчувався  договір,  дарителька   повністю  розуміла  зміст  своїх  дій.  Даний  факт  підтверджено   нотаріусом  ОСОБА_13

   На  підставі  вищенаведеного,  суд  вважає,  що   договір  дарування  між   ОСОБА_9  та  ОСОБА_5  і  ОСОБА_4.  посвідчено   відповідно  до   вимог   закону.

   Керуючись  ст. ст.  202, 208,  328,   383  ЦК  України,  57-60  ЦПК     України,  суд

                                                           В И Р І Ш И В :

Відмовити  в  задоволенні  позову   ОСОБА_1,  ОСОБА_2та  ОСОБА_3до  ОСОБА_4та    ОСОБА_5 про  визнання   недійсним  договору  дарування,  посвідченого   25  січня  2001 року  державним  нотаріусом  Путильської  державної  нотаріальної  контори   від  імені  ОСОБА_11на  ім”я  ОСОБА_4та  ОСОБА_5за  реєстром  № 90,  за  безпідставністю  позовних  вимог.

     Відмовити  в  задоволенні  позову    ОСОБА_1,  ОСОБА_3  та  ОСОБА_2  до  ОСОБА_4  та  ОСОБА_5   про  визнання   свідоцтва  про  право  власності  на  житловий  будинок,  виданого    Розтоківською  сільською  радою  від   13  січня   2001 року,  зареєстрованого  в  Путильському  КРБТІ   в  книзі  № 3 стор.104 за  реєстровим № 102  на  ім”я  ОСОБА_11,  за  безпідставністю   позовних  вимог.

   Відмовити  в  задоволенні  позову   ОСОБА_1,  ОСОБА_3  та  ОСОБА_2  до  ОСОБА_4  та  ОСОБА_5   про  визнання  права  власності  та  про  встановлення  факту  прийняття  спадщини   і  визнання  права  власності  на  спадкове  майно  після  смерті   ОСОБА_9  за  безпідставністю  позовних  вимог.

       Рішення  може  бути  оскаржене    в  апеляційному  порядку   до  Апеляційного  суду  Чернівецької  області  через  суд  першої  інстанції  шляхом  подачі   в 10-денний  строк   з  дня  проголошення   рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього   протягом  20  днів   апеляційної  скарги  з  подачею  її  копії   до  апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.  295  ЦПК  України.

                                   С У Д Д Я                                               Л.Р.МАКОВІЙЧУК