ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"10" жовтня 2006 р. | Справа № 26/267-06-5779А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Таценко Н.Б.,
суддів Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Базіленко Д.А. –без повноважень на участь в адміністративному судочинстві згідно довіреніості б/н від 25.07.2006р.
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ ім. Мічуріна
на постанову господарського суду Одеської області
від 19.07.2006р.
у справі № 26/267-06-5779А
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області
до ТОВ ім. Мічуріна
про стягнення 10 677,99 грн.
Сторони належним чином повідомленні про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Постановою господарського суду Одеської області від 19.07.2006р. по справі № 26/267-06-5779А (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про стягнення з ТОВ ім. Мічуріна витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах в сумі 10 677,99 грн. за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. задоволені з посиланнями на абз.5 ч.2 Прикінцевих положень, ст. 58 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п. „в”, „д”, „ж” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, п. п. 6.1, 6.4, 6.8 р.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.11.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Мінюсті України 16.01.2003р. № 64/8663, зі змінами внесеними Постановою Пенсійного Фонду України № 3-1 від 31.01.2005р.
Не погоджуючись з зазначеною постановою господарського суду ТОВ ім. Мічуріна звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д, в якій просить постанову господарського суду від 19.07.2006р. скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити по абз. 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV „Прикінцевих положення Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та посилаючись на порушення судом норм процесуального права у вигляді неповідомлення скаржника про час і місце засідання суду.
У відзиві № 4788/08 від 29.09.2006р. на апеляційну скаргу позивач просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення по п. п.1, 2 ХV „Прикінцевих положення Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, безпідставність застосування Закону України „Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення працівників в сільськогосподарських підприємствах –платників фіксованого податку” № 2613 від 31.05.2005р., котрий набрав чинності 01.01.2006р., т. я. згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія, -
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ ім. Мічуріна витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах в сумі 10 677,99 грн. за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. з посиланнями на ст. 58, ч. 1 п. 7 ст. 64 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.123.2003р., п. п. „б” –„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
Постановою господарського суду Одеської області від 19.07.2006р. позовні вимоги Управління ПФУ в Білгород-Дністровському районі Одеській області про стягнення з ТОВ ім. Мічуріна витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах в сумі 10 677,99 грн. задоволені з мотивів, викладених в описовій частині постанови. При цьому твердження скаржника про неповідомлення товариства про час і місце засідання суду без будь-якого документального підтвердження неодержання певної кореспонденції спростовуються відміткою канцелярії господарського суду від 22.06.2006р. на зворотній стороні ухвали про порушення провадження по справі і направлення останньої сторонам в кількості 2 примірників за вих. № 2967. Наразі положення апеляційної скарги щодо відмови в позові на підставі необхідності застосування абз. 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV „Прикінцевих положення Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зі змінами, внесеними Законом України № 2613-ІV, заслуговує на увагу виходячи з наступного. Так, Закон України „Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення працівників в сільськогосподарських підприємствах – платників фіксованого податку” № 2613 від 31.05.2005р. згідно п.1 його Прикінцевих положень набирає чинності з 01.01.2006р., але одночасне встановлює внесеними змінами виплату пенсій особам, котрим пенсії призначені відповідно до пунктів „в” –„е” та „ж” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, з 01.01.2005р. за рахунок коштів Державного бюджету України. Вищевикладене свідчить про надання закону зворотної дії в часі прямим зазначенням про це в самому законі. Причому в рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) прямо зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). Таким чином, надання законам зворотної дії в часі являється способом регулювання суспільних відносин. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Однак Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. За результатами розгляду справи №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Відповідно до п.4 ст.13 Закону України „Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996р. № 422/96-ВР Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України, а по ст.69 цього закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Названим положенням спростовується обґрунтування відзиву (заперечень) щодо змісту і вимог апеляційної скарги згідно ст. 191 КАС України про незастосування Закону України „Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення працівників в сільськогосподарських підприємствах –платників фіксованого податку” № 2613 від 31.05.2005р. згідно ст. 58 Конституції України.
Крім того, з підписаного уповноваженою особою позивача акту звірки від 14.07.2006р. заборгованості ТОВ ім. Мічуріна по відшкодуванню пільгових пенсій перед органами ПФУ станом на 01.06.2006р. вбачається здійснення двох останніх перерахувань в сумі 9 203,29 грн. і 1 108,96 грн. 25.03.2006р., тобто за умови набрання чинності Законом України „Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення працівників в сільськогосподарських підприємствах –платників фіксованого податку” № 2613 від 31.05.2005р.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Одеської області від 19.07.2006р. скасуванню з одночасною відмовою в позові із-за відсутності підстав для задоволення останнього.
Керуючись ст. ст. 94, 98, ч.3 ст. 160, ч.4 ст. 167, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а :
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Постанову господарського суду Одеської області від 19.07.2006р. по справі №26/267-06-5779А скасувати.
3. В задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ ім. Мічуріна (р/р
26007006940002 в АКБ „Імексбанк”) 54 грн. державного мита, сплаченого за подачу
апеляційної скарги квитанцією № 1 від 19.09.2006р.
5. Видати виконавчий лист відповідно до ст. 258 КАС України.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту оголошення.
Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження та визначено порядок і строк останнього.
Виготовлення постанови в повному обсязі буде здійснено протягом 2 днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий суддя Таценко Н.Б.
Суддя Сидоренко М.В.
Суддя Мишкіна М.А.