Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: Горюхін Р.В., Турбіна І.В.

розглянула апеляційну скаргу

ДПІ у Біляївському районі Одеської області

на постанову господарського суду Одеської області

від 28.07.2006р.

у справі № 25-14-23/124-06-2385А

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до ДПІ у Біляївському районі Одеської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2006р., яка надіслана сторонам 04.09.2006р., відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою ДПІ у Біляївському районі Одеської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2006р., яка надіслана сторонам 04.09.2006р., апеляційний розгляд справи призначено на 03.10.2006р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 03.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1. звернулась до господарського суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 01.02.2006р., прийнятого ДПІ у Біляївському районі Одеської області.

Постановою господарського суду Одеської області від 28.07.2006р. (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено, рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 01.02.2006р. скасовано, стягнуто з Держбюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_13,40 грн. судового збору.

ДПІ у Біляївському районі Одеської області, не погодившись із постановою суду, звернулась Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає постанову суду законною та обґрунтованою, виходячи із наступного.

Фізична особа -підприємецьОСОБА_1. здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва, виданого Біляївською райдержадміністрацією Одеської області 22.04.1998р., має торговий патент Серія НОМЕР_2 на право здійснення торговельної діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, ліцензії Регіонального управління ДААК в Одеській області ДПА України від 28.10.2005р. Серія НОМЕР_3 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та Серія НОМЕР_4 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, застосовує реєстратор розрахункових операцій, про що свідчать матеріали справи.

26.01.2006р. ДПІ у Біляївському районі Одеської області на підставі посвідчень № 56/23, № 57/23 проведена перевірка магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1. згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_5 від 22.09.1999р.

Під час проведення перевірки працівниками ДПІ було зроблено закупівлю товарів: 1 пачку цигарок “LM” по ціні 2,65 грн., 1 баночку ікри червоної по ціні 32,50 грн., 1 пляшку вина “Кагор” по ціні 9,50 грн., ветчина в кількості 430 гр. по ціні 47,60 грн. на суму 20,47 грн., ковбаса “Салямі” в кількості 385гр. по ціні 33,30 грн. на суму 12,82 грн., 1 пакет по ціні 0,20 грн. Загальна сума реалізованих товарів склала 78,14 грн.

Розрахунковий документ було видано на 1 пачку цигарок “LM” по ціні 2,65 грн. та 1 пляшку вина “Кагор” по ціні 9,50 грн., на загальну суму -12,15 грн., тобто на суму підакцизних товарів.

За результатами проведення перевірки складений акт від 26.01.2006р.            НОМЕР_6, в якому зазначено про встановлення порушення пунктів 1,8,13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 01.02.2006р., в якому зазначено про застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 7925,75 грн. на підставі п.2 ст.11, п.1 ст.17, ст.22, ст. 23 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до п.п.1,8,13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно ст.ст.22,23 вказаного Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність. До суб'єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є грошовою одиницею України, застосовується фінансова санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях.

Як вбачається із витягів із книг обліку прибутків та витрат підприємця, накладних та податкових накладних, наданих позивачем до суду, останній здійснює реалізацію саме підакцизної групи товарів. Інші непідакцизні товари реалізовуються іншим СПД -ОСОБА_2., який є платником єдиного податку. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2. здійснює підприємницьку діяльність у приміщенні магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1” на підставі договору оренди від 11.01.2006р., укладеного із позивачем. Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно зазначено, що вказані обставини зумовлюють різний облік розрахункових операцій при продажу одному покупцеві одночасно товарів, що належать обом підприємцям, як у випадку проведення контрольної закупівлі при здійсненні перевірки, що спричинило різницю в сумі, на яку було видано чек та сумою, на яку було реалізовано товар.

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про реалізацію позивачем саме підакцизної групи товарів, а тому посилання відповідача на те, що в ході проведення перевірки працівниками податкової інспекції не було можливості встановити належність підакцизного товару фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. та решти товару -фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2., оскільки на момент проведення перевірки в магазині, який належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1., не було розмежування та будь-якого розподілу товару, який би вказував на належність суб'єктам підприємницької діяльності з різними формами оподаткування, не приймаються судовою колегією до уваги.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо неможливості оцінювання опису наявних готівкових коштів як належного та допустимого доказу, оскільки в ньому не зазначено посаду та прізвище особи, що підписалася, тобто він не відповідає встановленій законом формі.

Оскільки реалізація товару у магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1” здійснюється різними підприємцями, то накладення штрафних санкцій за відсутність 8 цінників на товар, що продається (а за твердженням відповідача, саме на 8 одиницях тютюнових виробів), є також необґрунтованим, оскільки в акті перевірки не зазначено на якому саме товарі цінники відсутні.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем правомірність прийнятого ним рішення не доведено, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування вказаного рішення ДПІ.

Таким чином, постанова господарського суду є законною та обґрунтованою, винесена з урахуванням всіх обставин справи та без порушень норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів

Ухвалила:

Постанову господарського суду Одеської області від 28.07.2006р. зі справи № 25-14-23/124-06-2385А залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач                                                                      В.Т. Пироговський

Судді                                                                                           В.І. Картере

                                                                                                       В.І. Жеков