ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р.                                                            Справа № 5023/5323/11

вх. № 5323/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І. 

при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. № 222 від 19.07.2011 року

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Завод сучасних харчових технологій", м. Харків  

до  ТОВ фірми "Сіверська сласть - продукт", м. Харків  

про стягнення 67357,17 грн. згідно договору № 18/02-2009/05 від 18.02.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з Фірми "Сіверська сласть - продукт" ТОВ на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 18/02-2009/05, укладеним між сторонами 18.02.2009 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 67357,17 грн., з яких 63271,00 грн. - сума боргу за договором; 2874,92 грн. - сума пені, нарахована за порушення строків оплати товару; 556,40 грн. - 3% річних, 654,85 грн. - сума інфляційних нарахувань.  Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором поставки щодо своєчасної оплати поставленого товару. Судові витрати, які складаються з державного мита,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат за надання правової допомоги, просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2011 року було порушено провадження у справі № 5023/5323/11 та її розгляд призначено на 19.07.2011 року.

У судовому засіданні 19.07.2011 року було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та ухвалою господарського суду Харківської області від 19 липня 2011 року розгляд справи було відкладено на 02.08.2011 року.

У судовому засіданні, призначеному на 02.08.2011 року було оголошено перерву до 10 серпня 2011 року. Після перерви судове засідання продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До канцелярії суду 05 серпня 2011 року від відповідача надійшов відзив на позов (вх. 14969), в якому відповідач визнає суму основного боргу, нараховані позивачем інфляційні та 3% річних, частково у розмірі 665,67 грн. визнає штрафні санкції у вигляді пені та заперечує проти позовних вимог відносно оплати правової допомоги. У наданому до суду 08.08.2011 року клопотанні (вх. 15154) представник відповідача просить суд відкласти розгляду справи для надання можливості у судовому засіданні обґрунтувати свою позицію по справі.

Суд, розглянувши матеріали справи та клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, вважає клопотання необґрунтованим та таким,що не підлягає задоволенню, оскільки ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2011 року сторонам було запропоновано за три дні до судового засідання подати до суду документи в обґрунтування своїх позицій по справі та розгляд справи неодноразово відкладався, тобто відповідачу був наданий час для реалізації свого права.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 лютого 2009 р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій" та Фірмою "Сіверська сласть - продукт" Товариством з обмеженою відповідальністю був укладений договір поставки № 18/02-2009/05 (надалі - спірний договір), за яким постачальник (позивач) зобов’язався систематично поставляти та передавати відповідачу у власність товар, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати харчову продукцію на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 спірного договору сторони передбачили, що найменування, кількість і ціна продукції визначається у узгодженій на кожну партію продукції специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов спірного договору поставки позивачем у період з 23 лютого 2009 року по 21 червня 2009 року було передано у власність відповідачу продукцію на загальну суму 564124,00 грн., а відповідач зазначений товар отримав, що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 спірного договору оплата товару здійснюється відповідачем  у безготівковій формі на поточний рахунок позивача на умовах відстрочки платежу 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену за договором поставки № 18/02-2009/05 продукцію у розмірі 500853,00 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.  

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору, оплату отриманої від позивача продукції у повному обсязі у визначені у договорі строки не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 63271,00 грн., що, зокрема, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 25 травня 2011 року, підписаним уповноваженими особами сторін та скріпленим печатками.  

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої ТОВ "Завод сучасних харчових технологій" за договором поставки № 18/02-2009/05 від 18.02.2009 року продукції.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 63271,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п. 5.2 спірного договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання своїх зобов'язань, винна  сторона зобов'язана оплатити другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач, відповідно до п.5.2 спірного Договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 2874,92 грн. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 654,85 грн., та 3% річних, сума яких складає 556,40 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено оплату у розмірі 6000,00 грн. за надання правової допомоги за квитанцією № 01 від 23.06.2011р. (т.4 а.с. 38).

Проте, позивачем не було надано переліку наданих послуг, обґрунтованого розрахунку вартості наданих послуг, акту приймання-передачі робіт (послуг), складеного між ним та адвокатом Діденко Людмилою Анатоліївною, який свідчить про фактичне виконання робіт (послуг) адвоката по наданню правової допомоги, оскільки з наявних в матеріалах справи документів не вбачається, які саме роботи були проведені адвокатом.   

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що витрати на юридичні послуги не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не мають необхідного зв'язку з виконанням або невиконанням договірних зобов'язань сторонами, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн.  належним чином не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.  

За результатами розгляду справи, відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита в розмірі 673,57 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12,  33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Фірми "Сіверська сласть-Продукт" товариство з обмеженою відповідальністю (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня,12А, код ЄДРПОУ 31225982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 309, код ЄДРПОУ 34951735) 63271,00 грн. заборгованості, 2874,92 грн. пені, 654,85 грн. індексу інфляції, 556,40 грн. 3% річних, 673,57 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн. відмовити.

Суддя                                                          Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 15.08.2011 року.