08.08.11                                                   УКРАЇНА

Господарський суд  Чернігівської області

       14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20                                                               тел. 67-28-47 факс  77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

     08.08.2011                                                                                                   справа № 5/63

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена»,

           вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14008,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромстройгрупп»,

           вул. Панфіловців, 10, кв.2, м. Чернігів, 14030,

предмет спору: стягнення 4 515,98грн  

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №05/01/11 від 05.01.2011;

від відповідача: не з`явився.

                                                             СУТЬ  СПОРУ:

Позивачем подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромстройгрупп»про стягнення 3 643,29грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки №37/П/11 від 16.01.2011, 93,43грн пені, 728,65грн штрафу, 3% річних у розмірі 18,07грн, 32,54грн інфляційних втрат, а також відповідних судових витрат.

        Представник позивача надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке прийнято судом.

Для огляду в судовому засіданні надав оригінали доданих до позовної заяви копій документів. Після огляду дані документи повернуто представнику позивача.  

Для залучення до матеріалів справи надав: письмове підтвердження б/н від 08.08.2011 щодо відсутності в провадженні суду чи іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між зазначеними сторонами, про той же предмет спору та з тих же підстав; Довідку з Єдиного державного реєстру станом на 02.08.2011 про включення позивача до ЄДР; копію статуту ТОВ «Фірма «Вена»та копію наказу №533 від 21.06.2010 про призначення керівника.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 08.08.2011 не з`явився, відзиву на позов не надав, причин неявки суду не повідомив.

З повідомлення про вручення поштового відправлення №02137610 (знаходиться в матеріалах справи) вбачається, що ухвала про відкладення розгляду справи від 28.07.2011 отримана уповн. ОСОБА_2 30.07.2011. Тобто, у відповідача було достатньо часу для підготовки відзиву на позов або повідомлення про неможливість прийняти участь у судовому засіданні.

Відповідно до абз.3 п.3.6. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України          №02-5/289 від 18.09.1997 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами,  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

        Рішення приймається за наявними у справі документами, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

        В усних поясненнях, посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань, ухилення останнього від повної оплати отриманого товару, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд,  встановив:

        16.01.2011, сторонами укладено Договір поставки №37/П/11 (далі Договір).

        Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

       До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

        Відповідно до п.1.1. спірного Договору, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, в прядку, визначеному умовами Договору.

       Матеріалами справи підтверджено, що позивач, на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв у власність товар на суму з ПДВ 3 643,29грн, що підтверджується видатковими накладними: №01007624 від 22.04.2011 на суму 2 239,24грн; №01008170 від 02.05.2011 на суму 886,67грн; №01010541 від 30.05.2011 на суму 504,42грн та №01010544 від 30.05.2011 на суму 12,96грн /копії додані до матеріалів справи/.  

        Відповідач товар отримав, будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

        Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

        Пунктами 6.1.-6.3. Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

        Таким чином, отриманий товар за накладною: №01007624 від 22.04.2011 відповідач зобов’язаний був оплатити до 06.05.2011 включно; за накладною №01008170 від 02.05.2011 відповідач зобов’язаний був оплатити до 16.05.2011 включно, а за накладними №01010541 та №01010544 від 30.05.2011 –до 13.06.2011 включно.

        Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі та в строк не виконав.

        Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, вимоги позивача не оспорив, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 3 643,29грн.  

При укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

       Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно частини першої ст.230 та частини четвертої ст.231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання.

Пунктами 7.3. та 7.4. Договору, сторони визначили, що за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, та також в разі порушення грошових зобов’язань за Договором, постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від вартості кожної партії неоплачених товарів, а в разі порушення грошових зобов’язань більше ніж на 20 календарних днів, постачальник (позивач) має право стягнути штраф у розмірі 20% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

На підставі вказаного пункту Договору, позивачем нараховано пеню: в сумі 65,61грн за період з 05.05.2010 по 13.07.2011 за накладною №01007624 від 22.04.2011; в сумі 21,46грн за період з 17.05.2011 по 13.07.2011 за накладною №01008170 від 02.05.2011; в сумі 6,21грн та 0,15грн відповідно за період з 14.06.2011 по 13.07.2011 за накладними №01010541 та №01010544 від 30.05.2011. Всього 93,43грн.

       Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 728,65грн штрафу, 93,43грн пені, а також 3% річних у розмірі 18,07грн та 32,54грн інфляційних втрат.

        Оскільки матеріалами справи підтверджено затримку виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань, суд доходить висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості на день звернення до суду з позовними вимогами є обґрунтованими, підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 728,65грн.

Для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд, повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування пені тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в частині першій п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Господарський суд Чернігівської області, здійснив перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення позивачем та дійшов висновку що його розрахунок не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме за період з 07.05.2010 по 13.07.2011 за накладною №01007624 від 22.04.2011 у у розмірі 64,66грн. Враховуючи зазначене, до стягнення підлягає пеня всього у сумі 92,48грн.

Відповідно до частини другої ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Н підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі          18,07грн, а саме: 12,69грн за період з 05.05.2010 по 13.07.2011 за накладною №01007624 від 22.04.2011; в сумі 4,15грн за період з 17.05.2011 по 13.07.2011 за накладною №01008170 від 02.05.2011; в сумі 1,20грн та 0,03грн відповідно за період з 14.06.2011 по 13.07.2011 за накладними №01010541 та №01010544 від 30.05.2011 включно.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, господарський суд дійшов висновку що його розрахунок не відповідає матеріалам справи, а тому підлягає частковому задоволенню у розмірі 18,02грн.

        Вимога позивача щодо стягнення 32,54 інфляційних втрат є обґрунтованою, підлягає задоволенню у повному обсязі.

        Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача   102грн витрат по сплаті державного мита та 236грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,  

ВИРІШИВ:

     1.    Позов задовольнити частково.

     2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромстройгрупп», вул. Панфіловців, 10, кв.2, м. Чернігів, 14030, (код ЄДРПОУ 35606541,  р/р 26002146186 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена», вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14008 (код ЄДРПОУ 14245188, р/р 26004301063700 в ПАТ «Банк «Форум», МФО 322948) 3 643,29грн боргу, 728,65грн штрафу, 92,48грн пені, 3% річних у розмірі 18,02грн, 32,54грн інфляційних втрат, 102,00грн державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.       

   Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

    3. В решті позову відмовити.

             Суддя                                                                                        А.В.Романенко

               Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2011.

               Суддя                                                                                        А.В.Романенко