Cправа № 2-1532/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.07.2011 року                    Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої судді-          Мікули О.І.

               при секретарі-                  Куп’як В.М.

з участю позивача -                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»про відновлення становища, яке існувало до порушення права, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача - ПАТ «КРЕДОБАНК»про відновлення становища, яке існувало до порушення ПАТ "КРЕДОБАНК" його права на сплату процентів по кредиту в розмірі 6,6 % річних, відповідно до умов Кредитного договору №3924/Р від 05.10.2005р., в редакції додаткового договору до нього №3 від 20.09.2007р., шляхом: визнання неправомірним збільшення відповідачем відсоткової ставки по кредитному договору № 3924/Р від 05.10.2005р. в період: з 01.08.2008р. по 31.12.2008р. до 7,5 % річних; з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. до 9,25 % річних; з 01.08.2009р. по 31.12.2009р. до 9 % річних; з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. до 9,5 % річних; з 01.10.2010р. до 18,5 %; зобов’язання відповідача здійснити перерахунок відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.08.2008р. по 31.03.2010р. та з 01.10.2010р., виходячи зі ставки 6,6 % річних, згідно з умовами додаткового договору №3 від 20.09.2007р. до кредитного договору №3924/Р від 05.10.2005р. За результатами перерахунку зайвосплачені кошти виплатити йому через касу відповідача готівкою у валюті платежів; зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати відсотки за користування кредитними коштами згідно з умовами кредитного договору №3924/Р від 05.10.2005р.

Позовні вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем 05.10.2005р. укладено кредитний договір № 3924/Р, до якого в подальшому укладалися додаткові договори №1 від 18.09.2006р., №2 від 31.07.2007р. і № 3 від 20.09.2007р. (надалі - Кредитний договір). Відповідно до п.1.1. Кредитного договору відповідач зобов'язався надати йому кредит у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а він зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти. Згідно з умовами Кредитного договору (п. 2.1., 2.2. і п. 3.2.) відповідач надав йому кредит у сумі 39 000,00 дол. США на строк до 1 жовтня 2020р. на придбання житлового будинку, а він зобов’язався сплачувати відповідачу 6,6% річних за користування кредитом. Взяті на себе кредитні зобов'язання він виконує належним чином, погашає кредитну заборгованість у сумах і в терміни відповідно до умов Кредитного договору. Крім цього, зобов'язання щодо повернення суми кредиту виконуються ним з випередженням графіку. Однак, як стало йому відомо, без погодження з ним, відповідач збільшив відсоткову ставку за користування кредитними коштами. Таке підвищення не обумовлено умовами Кредитного договору. Вважає, що зазначені дії відповідача порушують його право на сплату процентів по кредиту в розмірі 6,6% річних, відповідно до умов Кредитного договору, в редакції додаткового договору до нього № 3 від 20.09.2007р. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Позивач- ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задоволити.

          Представник відповідача в судове засідання 25.07.2011 року не з’явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, в попередньому судовому засіданні проти позову заперечив, а також надав суду письмові заперечення на позов, згідно з якими  покликається на те, що впродовж дії Кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитними коштами неодноразово змінювалася. Таке підвищення відсоткової ставки відбувалось на підставі повідомлень, які надсилались позивачу в електронній формі, оскільки останній був працівником відповідача та автоматично отримував дані повідомлення. Факт отримання даних повідомлень підтверджується тим, що між відповідачекем та позивачем були підписані Додаткові договори до Кредитного договору. Факт визнання позивачем зміни відсоткової ставки підтверджується тим, що після отримання зазначених електронних повідомлень останнім проведено оплату суми відсотків за користування кредитними коштами розраховану за піднятою відсотковою ставкою, чим фактично позивач акцептував пропозицію відповідача щодо підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Оплата відсотків за підвищеною відсотковою ставкою проводилась позивачем на підставі квитанцій, в яких чітко зазначено призначення платежу, а саме: оплата заборгованості за кредитним договором №3924/Р від 05.10.2005р., що підтверджує свідому оплату сум, нарахованих за відомою та погодженою позивачем підвищеною відсотковою ставкою. Також, відповідач, покликаючись на положення п.9.7. Кредитного договору та Тимчасової процедури встановлення нормативних процентних ставок на кредити у системі ПАТ „КРЕДОБАНК”, вважає, що ним правомірно застосовано для кредитних правовідносин з позивачем нормативну процентну ставку в розмірі 18,5 % річних, для кредитування фізичних осіб на придбання квартири, з огляду на припинення з позивачем трудових відносин. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.10.2005р. між АТ «Кредит Банк (Україна)» (після перереєстрації Публічне акціонерне товариство «Кредобанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3924/Р про надання кредиту в сумі 39 000,00 дол. США на строк до 01.10.2020р. із сплатою 9% річних /а.с. 6/. В подальшому до Кредитного договору було укладено додаткові договори №1 від 18.09.2006р., №2 від 31.07.2007р. і № 3 від 20.09.2007р., відповідно до умов яких процентна ставка за кредитом змінювалася, відповідно на 5,8 %, 8,93 %, 6,6 % річних /а.с. 7-9/.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 8.1. Кредитного договору встановлено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору вносяться лише за згодою сторін, шляхом укладення додаткових договорів.

У відповідності до вимог ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковим договором № 3 від 20.09.2007р. сторонами погоджено внесення змін до Кредитного договору, відповідно до яких пункт 3.2. викладено в наступній редакції: „3.2. За користування кредитом Позичальник сплачує Банку 6,6 % річних”. Після цього зміни до Кредитного договору не вносились, інші додаткові договори не укладались. Таким чином, сторони погодили, що з 20.09.2007р. за користування кредитом позивач сплачує відповідачу проценти в розмірі 6,6 % річних. Однак, після цього відповідач, що не спростовано в процесі судового розгляду, неодноразово збільшував відсоткову ставку по кредиту, а саме: в період:

з 01.08.2008р. по 31.12.2008р. до 7,5% річних;

з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. до 9,25% річних;

з 01.08.2009р. по 31.12.2009р. до 9% річних;

з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. до 9,5% річних.

Не знайшли свого підтвердження твердження відповідача про те, що підвищення відсоткової ставки відбувалось на підставі повідомлень, які надсилались позивачу в електронній формі, оскільки позивач був працівником відповідача та автоматично отримував дані повідомлення. Тому суд не приймає до уваги дані заперечення, оскільки в силу вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом, разом з тим, відповідач не представив суду доказів на підтвердження отримання позивачем повідомлень про підвищення відсоткової ставки.

Судом встановлено, що п. 3.7 Кредитного договору передбачене право відповідача, за певних умов, самостійно змінити розмір процентної ставки за кредитом, попередивши про це письмово Позичальника (позивача) рекомендованим листом за 10 днів до введення нового розміру процентної ставки. Таким чином, належним повідомленням позичальника щодо підвищення відсоткової ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі, в даному випадку –письмове повідомлення направлене рекомендованим листом за 10 днів до введення нового розміру процентної ставки. Відповідачем, всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України не представлено доказів направлення позивачу та отримання ним письмових повідомлень про зміну відсоткової ставки по Кредитному договору у вищезазначені періоди.

Статтею 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, не відповідають законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи твердження відповідача про те, що визнання позивачем зміни відсоткової ставки підтверджується тим, що після отримання електронних повідомлень позивачем проведено оплату суми відсотків за користування кредитними коштами розраховану за піднятою відсотковою ставкою, чим фактично позивач акцептував пропозицію відповідача щодо підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Оплата відсотків за підвищеною відсотковою ставкою проводилась позивачем на підставі квитанцій, в яких чітко зазначено призначення платежу, а саме: оплата заборгованості за кредитним договором №3924/Р від 05.10.2005р., що підтверджує свідому оплату сум, нарахованих за відомою та погодженою позивачем підвищеною відсотковою ставкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі. Належною формою кредитного договору, відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України, є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України). Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки, умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення (ст. 204, ч. 1 ст. 236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови. Як зазначалося вище, умовами Кредитного договору (п.8.1.) встановлено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору вносяться лише за згодою сторін, шляхом укладення додаткових договорів.

Також, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у зазначені вище періоди здійснював поточні платежі, а відповідач зараховував їх як платежі за новою процентною ставкою. Факт сплати позивачем поточних платежів відповідач розцінив як згоду останнього з новою процентною ставкою. Однак, при цьому, відповідач не врахував, що у зв'язку з непідписанням позивачем додаткових угод, які б передбачали збільшений розмір процентної ставки, умови Кредитного договору про новий розмір процентних ставок є нікчемними і новий розмір процентної ставки застосуванню не підлягає. Крім того, відомості, які містяться у квитанціях про сплату позивачем поточних платежів у зазначені періоди /а.с. 46-65/, включно з призначенням платежу „сплата заборгованості по кредиту №3924/Р від 05.10.2005р.”, є зальними та не дають можливості визначити, яка саме заборгованість сплачується –по основній сумі кредиту, по процентах, комісіях чи інших платежах. Також відомості, які містяться у квитанціях, не дають можливості визначити, яка частина суми оплачується безпосередньо на погашення кредиту, а яка на оплату відсотків за користування кредитними коштами, чи взагалі ця сума сплачена на виконання одного із зобов’язань. В той же час, починаючи з 19.11.2010р., квитанції про сплату позивачем поточних платежів містять однозначні відомості про те, що останнім сплачуються відсотки за користування кредитом.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність зарахування відповідачем- ПАТ «КРЕДОБАНК» платежів позивача- Кравчука Р.С. в оплату відсотків за користування кредитом за збільшеною процентною ставкою, а відтак і про безпідставність отримання відповідачем коштів у сумі більшій, ніж належна до сплати з розрахунку 6,6% відповідно до умов Кредитного договору. Таким чином, набуття відповідачем надлишкових коштів відбулося без достатньої на це правової підстави (безпідставно набуте майно).

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Крім того, судом встановлено, що з 01.10.2010р. ПАТ «КРЕДОБАНК»  збільшив відсоткову ставку по кредиту до 18,5 % в зв’язку з припиненням трудових відносин між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем.

Не знайшло в судовому засіданні підтвердження твердження відповідача про те, що таке збільшення відсоткової ставки здійснено правомірно, на підставі п.9.7. Кредитного договору та Тимчасової процедури встановлення нормативних процентних ставок на кредити у системі ПАТ „КРЕДОБАНК”.

З листа ПАТ «КРЕДОБАНК» № 31-13678/10 від 23.12.2010р., підписаного Головою Правління /а.с. 15/, яким відповідач підтвердив укладення кредитного договору №3924/Р та додаткових до нього договорів №1 від 18.09.2006р., №2 від 31.07.2007р. і № 3 від 20.09.2007р., вбачається, що останній у зв’язку зі звільненням позивача на підставі п.9.7. кредитного договору з 01.10.2010р. встановив відсоткову ставку по кредиту в розмірі 18,5% річних на рівні нормативної для кредитування фізичних осіб, для тарифного пакету цінових умов „Базовий” (встановлено рішенням КУАПіТу №17/2010 від 01.04.2010р. для тарифного пакету цінових умов «Базовий»). Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема п. 9.7. Кредитного договору, передбачено, що у випадку звільнення Позичальника з роботи в АТ «Кредитбанк»у період кредитування, відсоткова ставка по кредиту встановлюється на рівні нормативної ставки для кредитування фізичних осіб на придбання квартири. Кредитний договір і, зокрема, п. 9.7. не містить умови про встановлення процентної ставки по кредиту на рівні нормативної для кредитування фізичних осіб, для тарифного пакету цінових умов „Базовий”, у випадку звільнення позивача з роботи у відповідача в період кредитування.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, який є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України), і вимогами законодавства. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З наведеного вбачається, що відповідач збільшив відсоткову ставку по кредиту всупереч умовам Кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, чим порушив право позивача на сплату процентів по кредиту в розмірі 6,6% річних, як це передбачено умовами Кредитного договору №3924/Р від 05.10.2005р. з врахуванням внесених до нього змін.

Враховуючи усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позов є підставним та обгрунованим, оскільки відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи є відновлення становища, яке існувало до порушення її права,  тому такий підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 60, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визнати неправомірним збільшення ПАТ "КРЕДОБАНК" відсоткової ставки по кредитному договору № 3924/Р від 05.10.2005р. в період: з 01.08.2008р. по 31.12.2008р. до 7,5 % річних; з 01.01.2009р. по 31.07.2009р. до 9,25 % річних; з 01.08.2009р. по 31.12.2009р. до 9 % річних; з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. до 9,5 % річних; з 01.10.2010р. до 18,5 %.

          Зобов’язати ПАТ "КРЕДОБАНК" здійснити перерахунок відсотків за користування кредитними коштами на підставі кредитного договору №3924/Р від 05.10.2005р. за ставкою 6,6 % річних в період з 01.08.2008р. по 31.03.2010р. та з 01.10.2010р. по теперішній час. За результатами перерахунку зайвоотримані кошти повернути ОСОБА_1 через касу ПАТ "КРЕДОБАНК" готівкою у валюті платежів.

Зобов’язати ПАТ "КРЕДОБАНК" в подальшому нараховувати відсотки за користування кредитними коштами згідно з умовами кредитного договору №3924/Р від 05.10.2005р.

Стягнути з ПАТ "КРЕДОБАНК" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі –85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

                    Суддя:                                                                                               Мікула  О.І.