донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

09.10.2006 р.                                                                                  справа №44/241

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Гуреєва  Ю.М.

суддів

Мирошниченка  С.В., Скакуна  О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:

Ігнатова Н.О. за дов.,

від відповідача:

Рудик Ю.О. за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від	04.09.2006 року

по справі

№44/241

за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк

до	Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м.Донецьк

про	відшкодування плати за користування вагонами інших держав у жовтні 2003 року в сумі 70 022,76 грн.

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2006р. по справі №44/241 у задоволенні позову Державного підприємства „Донецька залізниця” до Відкритого акціонерного товариства „Донецький металургійний завод” про відшкодування плати за користування вагонами інших держав у жовтні 2003 року в сумі 70’022,76 грн. відмовлено.

Рішення господарського суду Донецької області мотивовано приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статутом залізниць України та Господарським процесуальним кодексом України.

Державне підприємство "Донецька залізниця" м. Донецьк подало апеляційну скаргу в який просить скасувати рішення господарського суду Донецької області  від 04.09.2006р. у справі №44/241, задовольнити позовні вимоги та стягнути на користь ДП "Донецька залізниця" м. Донецьк з відповідача відшкодування плати за користування іновагонами  у жовтні 2003р. у сумі 70 022,76 грн. та всі судові витрати віднести на відповідача.

Оскаржувач вважає, що при прийнятті  рішення неправильно застосовані норми матеріального права та також норми процесуального права у частині необхідності всебічного, повного та об"єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.   

Автор апеляційної скарги стверджує, що норми Статуту залізниць України та Правила користування вагонами і контейнерами встановлюють, що відшкодовувати залізниці плату за користування іновагонамим повинен  той суб"єкт, який одержує їх безпосередньо від залізниці та повертає їх залізниці. Таким суб"єктом  є саме ВАТ "Донецький металургійний завод" м. Донецьк, тому саме він повинен відшкодовувати залізниці плату за користування іновагонами, які  подавалися на його під"їзну колію.

Державне підприємство "Донецька залізниця" м. Донецьк також не погоджується із висновком суду, щодо пропуску залізницею строку позовної давності, оскільки спеціальна позовна давність для вимог залізниці законом не встановлена, то до спірних правовідносин повинен застосовуватися загальний строк позовної давності.

Висновок про те, що вартість відшкодування плати за користування іновагонами не є базою оподаткування  у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" на думку залізниці є також помилковим, так як відповідно до Закону України "Про податок надодану вартість" залізниця є платником ПДВ і зобов"язана включати ПДВ у ціну наданих послуг та утримувати його з покупця цих послуг.

Відкрите акціонерне товариство "Донецький металургійний завод" м. Донецьк  у відзиві на апеляційну скаргу просить, рішення господарського суду Донецької області  від 04.09.2006р. по справі №44/241 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті державного мита віднести на позивача.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що у жовтні 2003 року  залізницею на під’їзну колію при ст. Донецьк, що належить відповідачу, відповідно до договору №1/103  від 17.11.2000р. під вивантаження та навантаження подавалися вагони належності іноземних залізниць.  

Облік часу перебування вагонів інших держав (Білорусії, Литви, Молдови та Російської Федерації) на під’їзних коліях Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м. Донецьк до моменту повернення цих вагонів залізниці здійснювався за відомостями плати за користування вагонами, згідно яких протягом жовтня 2003 року нараховано плату за користування вагонами 14’540,38 швейцарських франків. Означена сума в національній валюті за курсом швейцарського франку 3,94-4,06 грн. становить 70 022,76 грн. ( в т.ч. ПДВ –11670,44 грн.).

У відповідності до норм пунктів 1.1 та 1.3 Правил комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав-учасниць СНД, Латвійської республіки, Литовської республіки, Естонської республіки, затверджених на дванадцятому засіданні ради залізничного транспорту держав-учасниць СНД від 10.12.94 року, залізниця через ДП „Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” здійснила оплату, нараховану до сплати залізницею у сукупності за жовтень 2003 року та листопад 2003 року на загальну суму 3’504’882,66 швейцарських франків, що підтверджено основними розрахунковими відомостями, зведеними відомостями нарахованих платежів (CHF) за користування вагонами належності інших держав за жовтень-листопад 2003 року, листами Центру № РЦП-1121-В від 11.02.04 року та № РЦП-1945-В від 11.03.04 року тощо. Згідно внутрішніх нормативних документів Укрзалізниці, стягнення вказаних сум із залізниці провадилося Центром у безспірному порядку, шляхом пред’явлення авізо № 146 від 11.02.04 року та № 336 від 11.03.04 року.  

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухав доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права,  судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 4 статті 119 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав, а не сплачують цю плату в порядку, передбаченому Правилами. Тобто, вантажовласник має компенсувати залізниці суму коштів за користування вагонами інших держав, вже сплачену залізницею на користь іноземних залізниць.

Посилання позивача на норми статті 73 Статуту залізниць України, за змістом яких відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе ВАТ "Донецький металургійний завод" м. Донецьк, якому належить залізнична під’їзна колія –судом до уваги не були прийняті, оскільки за змістом статті 73 Статуту залізниць України приписи останньої стосуються вагонів, власником якої є Укрзалізниця, а не іноземні залізниці, окрім того, позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що ТОВ „Синтез”, ТОВ „Совєтськбумсервіс”, „ЗАТ „Агроспецснаб”, ВАТ „Точмаш”, ЗАТ „ММЗ” Істіл, та ЗАТ „Донецьксталь-металургійний завод” є саме контрагентами Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м. Донецьк, а не інших суб’єктів господарювання.

Норми Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачають у якості бази оподаткування суми, що підлягають відшкодуванню через неналежне виконання господарських зобов’язань, а позивачем залізницею не доведено, що іноземні залізниці отримали від позивача плату за користування вагонами інших держав з урахуванням податку на додану вартість, сплаченого згідно приписів українського національного законодавства.  

Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що нарахування до відшкодування ВАТ "Донецький металургійний завод" м. Донецьк  суми плати за користування вагонами інших держав у розмірі 39’760,30 грн., що нарахована за користування вагонами, в яких були наявними вантажі інших суб’єктів –ТОВ „Синтез”, ТОВ „Совєтськбумсервіс”, „ЗАТ „Агроспецснаб”, ВАТ „Точмаш”, ЗАТ „ММЗ” Істіл, та ЗАТ „Донецьксталь-металургійний завод” є неправомірним, оскільки згідно вищенаведеної норми статті 119 Статуту залізниць України, відшкодування залізниці плати за користування вагонами іноземних держав мають провадити саме вантажовласники, а не власники під’їзних колій.

Відносно вимог залізниці, щодо відшкодування ВАТ "Донецький металургійний завод" м. Донецьк плати 18’592,02 грн. за користування в жовтні 2003 року вагонами інших держав, в яких (вагонах) містилися вантажі, що належали ВАТ "Донецький металургійний завод", суд першої інстанції вважає цілком обґрунтованими та такими що,  відповідають умовам договору та приписам частини 4 статті 119 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України, позови залізниць до  вантажоодержувачів, що випливають із Статуту залізниць України, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шестимісячного терміну з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Оскільки, Відкрите акціонерне товариство "Донецький металургійний завод" м. Донецьк є вантажоодержувачем, а позов виник на підставі ст. 119 Статуту залізниць України, то позовна давність залізниць до вантажоодержувачів щодо, позовів які випливають із Статуту залізниць України,  відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України встановлена протягом 6 місяців.

З моменту, коли позивач дізнався про безакцептне списання коштів Центром (11.02.04 року та 11.03.04 року) до моменту пред’явлення до суду позову минуло майже 28 місяців, тому господарський суд обгрунтовано відмовив позивачеві у позовних вимогах про відшкодування ВАТ "Донецький металургійний завод" м. Донецьк плати 18’592,02 грн. за користування в жовтні 2003 року вагонами інших держав, в яких (вагонах) містилися вантажі, що належали ВАТ "Донецький металургійний завод" м. Донецьк.

Отже, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2006р. по справі №44/241 та вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2006р. по справі №44/241 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги покласти на оскаржувача.  

Головуючий          Гуреєв  Ю.М.

Судді:          Мирошниченко  С.В.

          Скакун  О.А.

          

          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3. у  справу

          4 .ДАГС

          5. господарському суду