ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2011 р.                                                           Справа № 5023/2465/11  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя  Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 07.06.2011 р.,

відповідача -  ОСОБА_2 за довіреністю № 1 від 20.01.11 р.

                        ОСОБА_3 за довіреністю № 1 від 20.01.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2414Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2011 року по справі № 5023/2465/11

за позовом  ПП "Сканто", смт. Безлюдівка

до ТОВ НВФ "Сінтал ’Д", м. Харків

про  розірвання договору та стягнення заборгованості,

встановила:

У квітні 2011 року приватне підприємство "Сканто" –(далі позивач), звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Сінтал ’Д" –(далі відповідач), згідно якої просить суд винести рішення про розірвання договору поставки № 27/2010 від 07.06.2010 р., стягнути в НВФ «СІНТАЛ'Д»-ТОВ на користь ПП «СКАНТО»суму проведеної попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 977431,52 грн., стягнути з НВФ «СІНТАЛ'Д»-ТОВ на користь ПП «СКАНТО»пеню у розмірі 29124,20 грн., стягнути з НВФ «СІНТАЛ'Д»-ТОВ на користь ПП «СКАНТО»три проценти річних у розмірі 5567,10 грн., стягнути з НВФ «СІНТАЛ'Д»-ТОВ на користь ПП «СКАНТО»державне мито у розмірі 10206,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2011 р. у справі № 5023/2465/11 (суддя Мамалуй О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не порушені умови договору сторін, його невиконання відбулося з вини позивача, в силу чого правові підстави розірвання договору і стягнення коштів відсутні.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким розірвати договір поставки № 27/2010 від 27.06.2010 р., стягнути з відповідача на користь позивача суму проведеної попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 977431,52 грн., пеню в розмірі 29124,20 грн., 3% річних в розмірі 5567,10 грн., державне мито за подання позовної заяви у розмірі 10206,23 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. апеляційну скаргу ПП "Сканто" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 06.07.2011 р. об 11 год. 00 хв.

25.06.2011 р. відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача за вх. № 6374, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

В судове засідання 06.07.2011 р. з’явились представники відповідача та надали пояснення по справі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, ухвала Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулась на адресу апеляційного суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

В судовому засіданні 06.07.2011 р. розгляд справи було відкладено на 25.07.2011 р. на 15:00 год. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника позивача, а також з метою всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та необхідністю надання додаткових обґрунтованих письмових доказів та пояснень сторін.

В судове засідання 25.07.2011 р. з’явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 25.07.2011 р. була оголошена перерва до 01.08.2011 р.

Після перерви 01.08.2011 р. з’явились представники сторін і надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиву на скаргу доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

07.06.2010 р. між ПП «СКАНТО»та НВФ «СІНТАЛ'Д»-ТОВ укладений договір поставки № 27/2010.

Відповідно до п.п. 1.1. договору, постачальник (НВФ «СІНТАЛ'Д»-ТОВ) зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати у власність покупцеві (ПП «СКАНТО»), а покупець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти та оплатити мелясу бурякову.

Згідно п.п. 2.1. договору, умови даного договору викладені сторонами у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів «Інкотермс»(у редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером даного договору, а також тих особливостей, які випливають із умов цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2. договору, базисними умовами поставки товару є FСА, склад постачальника: Конгресівський цукровий завод, Золочівський район, с. Олександрівка; Пархомівський цукровий завод, Краснокутський район, с. Пархомівка.

Згідно до п.п. 2.3. договору, постачальник здійснює відвантаження товару покупцю партіями у наступному порядку: 4000 т. - у період з 10 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року; 2000 т. - з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року.

Цьому пункту (п.п. 2.3.) кореспондує п.п. 9.6. договору, де зазначено, що покупець здійснює вивіз товару у строк до 31.12.2010 року у кількості - 4000 т. та у строк 31.03.2011 року у кількості 2000 т. Постачальник має право повернути покупцеві отриману передоплату. У такому випадку зобов'язання сторін по цьому договору вважаються припиненими.

Приписами п.п. 9.5. договору встановлено, що постачальник та покупець мають право достроково розірвати договір у односторонньому порядку, у випадку невиконання однією із сторін узятих зобов'язань по даному договору. Договір вважається розірваним з моменту отримання другою стороною письмового повідомлення.

Відповідно до п.п. 9.6. договору, розірвання договору не звільняє сторони від проведення взаємних розрахунків по виконаним до припинення договору зобов'язанням.

Згідно до п.п. 10.1. договору, даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до його повного виконання.

На виконання вимог зазначеного договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у формі попередньої оплати за платіжними дорученнями № 436 від 11.06.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 441 від 14.06.2010 р. на суму 200000,00 грн., № 483 від 18.06.2010 р. на суму 750000,00 грн., № 487 від 22.06.2010 р. на суму 200000,00 грн.

Таким чином, враховуючи вказані вище платіжні доручення, всього позивач перерахував відповідачу грошові кошти у формі попередньої оплати у сумі 1650000,00 грн.

На виконання вимог зазначеного договору, відповідач передав у власність позивача товар за видатковими накладними № 297 від 07.10.2010 р. у кількості 26,76 т. на суму 14718,00 грн., № 298 від 08.10.2010 р. у кількості 26,88 т. на суму 14784,00 грн., № 299 від 11.10.2010 р. у кількості 27,26 т. на суму 14993,00 грн., № 308 від 12.10.2010 р. у кількості 63,32 т. на суму 34826,00 грн., № 309 від 13.10.2010 р. у кількості 57,70 т. на суму 31735,00 грн., № 310 від 14.10.2010 р. у кількості 56,76 т. на суму 31218,00 грн., № 367 від 15.10.2010 р. у кількості 57,88 т. на суму 31834,00 грн., № 368 від 18.10.2010 р. у кількості 28,84 т. на суму 15862,00 грн., № 369 від 19.10.2010 р. у кількості 28,74 т. на суму 15807,00 грн., № 370 від 20.10.2010 р. у кількості 28,68 т. на суму 15774,00 грн.. № 386 від 21.10.2010 р. у кількості 28,78 т. на суму 15829,00 грн., № 387 від 22.10.2010 р. у кількості 28,70 т. на суму 15785,00 грн., № 412 від 25.10.2010 р. у кількості 28,88 т. на суму 15884,00 грн., № 413 від 26.10.2010 р. у кількості 28,94 т. на суму 15917,00 грн., № 414 від 27.10.2010 р. у кількості 28,90 т. на суму 15895,00 грн., № 415 від 28.10.2010 р. у кількості 28,96 т. на суму 15928,00 грн., № 416 від 29.10.2010 р. у кількості 28,74 т. на суму 15807,00 грн., № 454 від 01.11.2010 р. у кількості 28,54 т. на суму 15697,00 грн., №455 від 02.11.2010 р. у кількості 28,76 т. на суму 15818,00 грн., №468 від 03.11.2010 р. у кількості 28,74 т. на суму 15807,00 грн., № 469 від 04.11.2010 р. у кількості 28,52 т. на суму 15686,00 грн., № 470 від 05.11.2010 р. у кількості 3,195 т. на суму 1757,25 грн., № 471 від 05.11.2010 р. у кількості 25,425 т. на суму 13983,75 грн., № 472 від 08.11.2010 р. у кількості 28,48 т. на суму 15664,00 грн., № 473 від 09.11.2010 р. у кількості 57,06 т. на суму 31383,00 грн., № 475 від 10.11.2010 р. у кількості 56,66 т. на суму 31163,00 грн., № 481 від 11.11.2010 р. у кількості 56,62 т. на суму 31141,00 грн., № 474 від 12.11.2010 р. у кількості 56,54 т. на суму 31097,00 грн., № 482 від 15.11.2010 р. у кількості 56,64 т. на суму 31152,00 грн., № 538 від 16.11.2010 р. у кількості 62,84 т. на суму 34562,00 грн., № 539 від 17.11.2010 р. у кількості 56,52 т. на суму 31086,00 грн., № 540 від 18.11.2010 р. у кількості 55,04 т. на суму 30272,00 грн. та № 541 від 19.11.2010 р. у кількості 6,48 т. на суму 3564,00 грн.

Таким чином, враховуючи вказані вище видаткові накладні, всього відповідач передав у власність позивача товар у кількості 1240,78 т. на загальну суму 682429,00 грн.

Таким чином, в межах здійсненої оплати залишився не переданим покупцю товар на суму 967571,00 грн.

Відповідно до змісту договору сторін, колегія суддів кваліфікує його як договір поставки. Правовідносини за договорами даного виду врегульовані приписами пар.3 гл. 54 ЦК України.

Крім того, приписами п. 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України  умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»(в редакції 2000 року).

Сторони спірного договору у п.п. 2.2. договору узгодили, що базисними умовами поставки товару є FСА, склад постачальника: Конгресівський цукровий завод, Золочівський район, с. Олександрівка; Пархомівський цукровий завод, Краснокутський район, с. Пархомівка, а у п.п. 9.6. договору узгодили, зокрема, що покупець здійснює вивіз товару у строк до 31.12.2010 року у кількості - 4000 т. та у строк 31.03.2011 року у кількості 2000 т.

Згідно з ст. А.4 «Поставка»FRЕЕ САRRІЕR (... nаmеd рlасе) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця), продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.З «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, якщо: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.З «а», нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця по ставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям. За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

24.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист про узгодження графіку відвантаження, отриманий відповідачем.

Даний лист був залишений відповідачем без відповіді з огляду на небажання змінювати умови поставки, зазначені в договорі (пояснення щодо причин залишення листа без відповіді - а.с. 29 т.2).

26.01.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою про повернення суми передоплати та розірвання договору, отримана відповідачем.

Претензія була залишена відповідачем без відповіді з огляду на невизнання факту порушення зобов’язань за угодою (пояснення щодо причин відхилення претензії - а.с. 30 т.2).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на порушення позивачем приписів п.п. 2.2. договору, яким сторони узгодили, що базисними умовами поставки товару є FСА, склад постачальника: Конгресівський цукровий завод, Золочівський район, с. Олександрівка; Пархомівський цукровий завод, Краснокутський район, с. Пархомівка, та приписів п.п. 9.6. договору в частині зобов’язання покупця здійснити вивіз товару у строк до 31.12.2010 року у кількості - 4000 т. та у строк 31.03.2011 року у кількості 2000 т.

Позивач, у свою чергу, мотивував свою правовою позицією заявою про неможливість здійснення вивозу товару з причини відсутності повідомлення відповідача про готовність товару до відвантаження, а також нестачею товару у постачальника (відповідача).

Судова колегія, оцінюючи позиції сторін, вважає аргументи позивача безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі.

Так, заява про відсутність товару у постачальника обґрунтована посиланням на зміст видаткової накладної № 541 від 19.11.2010 р. у кількості 6,48 т. Посилаючись на зміст даної накладної, позивач стверджує, що кількість відвантаженої меляси –6,48 т. з огляду на звичайну кількість відвантаження (22-28 т., що обумовлено 30-ти тонною ємністю автоцистерни) свідчить про закінчення товару у відповідача.

Колегія оцінює цей довід критично.

Зокрема, твердження про відсутність товару спростовується наданими відповідачем доказами –накладними на внутрішнє переміщення товарів, відповідно до яких в 2010 р. на Конгресівському цукровому заводі та Пархомівському цукровому заводі було сукупно вироблено 7 084,0 тон меляси (л.д. 113 –168 т.1).

Позивачем ці докази не спростовані, жодних заперечень щодо факту виробництва меляси в достатній для виконання умов договору кількості позивачем не заявлено.

Оцінюючи зміст видаткової накладної № 541 від 19.11.2010 р. у кількості 6,48 т. колегія суддів зазначає, що дана накладна є підтвердженням тільки того факту, що 19.11.2010 р. було відвантажено 6,48 т. товару. Зміст накладної не свідчить, з якої причини це відбулося (технологічної; комерційної; іншої), тому тлумачення змісту накладної як доказу закінчення у відповідача товару видається колегії суддів довільним.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Опираючись на приписи наведених норм, колегія суддів оцінює тезу позивача про відсутність у відповідача товару як безпідставну.

Оцінюючи твердження позивача щодо відсутності з боку відповідача належного повідомлення про готовність товару до відвантаження, колегія суддів зазначає таке.

Сторони договору погодили, що при виконання взаємних обов’язків підлягають використанню Міжнародні правила тлумачення термінів «Інкотермс»(у редакції 2000 року) (далі –Правила).

У відповідності до приписів ст. А.4 «Поставка»FRЕЕ САRRІЕR (... nаmеd рlасе) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця), продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.З «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Ця умова виконана відповідачем у відповідності до Правил і договору, оскільки сторонами узгоджене точне місце передання товару (п.п. 2.2. договору) шляхом посилання на два заводи і точну адресу їх розташування.

Відповідно до приписів ст. А.7 продавець повинний дати покупцю достатнє повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Приписи цього пункту Правил відповідають змісту ч.3 ст. 664 ЦК України - товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, сторонами договору був узгоджений усний спосіб повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження.

Представник позивача цього факту в судовому засіданні не заперечував.

Факт часткового виконання умов договору –отримання покупцем шляхом вивозу із визначеного у договорі місця 1240,78 т. меляси, а також факт відсутності претензій покупця з цього приводу на протязі тривалого періоду часу, свідчить про те, що таке повідомлення було належним і достатнім.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.  

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Цей принцип є загальним, він надає судам можливість з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи з урахуванням прав усіх учасників цивільного процесу.

Тому колегія суддів вважає, що факт належного повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження є безспірним, оскільки в противному випадку відвантаження товару не відбулося б.

Враховуючи, що відвантаження відбувалося щоденно на протязі тривалого проміжку часту –з 07.10.2010 р. по 19.11.2010 р., таке повідомлення слід вважати достатнім.

В разі недостатності такого повідомлення позивач був не позбавлений змоги звернутися до відповідача за уточненням, чи готовий товар до відвантаження в узгоджених сторонами договору місцях (двох сахарних заводах), однак, як свідчать матеріали справи, позивач жодних претензій щодо неналежного повідомлення про готовність товару до відвантаження відповідачу не висував.

Також, оцінюючи відносини сторін з точки зору розумності і добросовісності, колегія суддів звертає увагу на поведінку позивача, яка обумовила неможливість отримання товару у встановлений сторонами період.

Так, відповідно до змісту накладних на відвантаження меляси, щоденно до місця отримання товару прибувала одна автоцистерна позивача максимальною ємністю 30 т. За таких умов, враховуючи темп виконання позивачем свого зобов’язання,  вивезення 4 000 т. товару в узгоджений сторонами період часу - до 31.12.2010 року, є технічно неможливим.

24.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист про узгодження графіку відвантаження, отриманий відповідачем.

За своєю правовою суті даний лист є пропозицією про зміну умов договору, оскільки містить пропозицію узгодження нового графіку відвантаження товару. В цій частині колегія суддів звертає увагу на неможливість кваліфікації даного листа як вимоги про виконання зобов’язання, оскільки у справі відсутні дані про неможливість виконання зобов’язання відповідно до умов укладеного сторонами договору –перша партія в строк до 31.12.2010 р., друга партія в строк до 31.03.2011 р.  

В цій частині колегія суддів також зазначає, що обов’язок вивезення товару покладений на позивача і останній не надав суду жодних доказів направлення автоцистерни  для отримання товару або здійснення інших господарських заходів, спрямованих на виконання обов’язку по вивозу товару. Будь-якої поважної причини такої бездіяльності позивач колегії суддів не навів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст. 652 ЦК України зміна умов договору допускається у разі істотної зміни обставин, якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.

Позивачем не надано суду жодних доказів суттєвої зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, тому колегія суддів не може розцінювати відхилення цієї пропозиції відповідачем як прояв недобросовісності у цивільному обороті.

За таких умов колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень умов договору з боку відповідача.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п.п. 9.5. договору не відбулося, оскільки жодною з сторін спору відповідного повідомлення другій стороні не направлялося.

Пунктом 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, ЦК України визначає загальні підстави для зміни і розірвання будь-яких договорів.

У даному спорі позивач в якості підстави розірвання договору зазначає порушення відповідачем зобов’язання по переданню товару.

Опираючись на зазначений вище висновок про відсутність доказів невиконання відповідачем свого зобов’язання і встановлений факт бездіяльності позивача щодо виконання обов’язку по вивезенню товару, колегія суддів не знаходить підстав до розірвання договору.  

В цій частині колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо тверджень  відповідача про те, що, в порушення приписів ч.2 ст. 652 ЦК, позивачем не доведено наявність у правовідносинах сторін, пов'язаних із договором, одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Наявність у правовідносинах сторін одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК, позивачем господарському суду не доведено, оскільки в матеріалах справи відсутні від повідні докази. І така позиція  суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 21 лютого 2011 року у справі № 9/219-09.

Вирішуючи вимогу про стягнення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГК, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Оскільки відповідачем не було порушено умов договору, та з огляду на приписи ч. 1 ст. 610 ЦК та ч. 1 ст. 237 ГК, а також умови п. п. 2.2 договору, колегія суддів апеляційної інстанції  погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 977431,52 грн. та пені у розмірі 29124,20 грн.

В частині вимоги про стягнення плати за користування грошовими коштами колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ст. 536 ЦК, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналіз даної статті свідчить про те, що обов’язок сплати процентів виникає за зобов’язаннями, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), а також у випадках прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями.

Враховуючи правовідносини, що склалися у даному спорі, підставою застосування приписів ст. 536 ЦК України могло б бути тільки прострочення повернення коштів відповідачем.

В цій частині колегія суддів зауважує, що, оскільки відповідач умови договору не порушував, в нього не виникло обов’язку повернення отриманої попередньої оплати.

Таким чином, кошти, отримані за договором поставки, не можуть бути кваліфіковані, як чужі кошти, за користування якими сплачується відсоток.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2011 р. у справі № 5023/2465/11 відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статтями  99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.  105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ПП "Сканто" на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2011 року по справі № 5023/2465/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2011 року по справі № 5023/2465/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                   В.Я. Погребняк

                     суддя                                                                    В.В. Афанасьєв

                     суддя                                                                    М.М. Слободін       

Повний текст постанови підписаний  04.08.2011 р.