СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 серпня 2011 року Справа № 5002-26/2195-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Антонової І.В.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 01-09/246 від 22.04.2011,
розглянувши апеляційну скаргу підприємства об'єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 1 липня 2011 року у справі № 5002-26/2195-2011
за позовом підприємства об'єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" (вул. Кокоріна, 59,Керч,Автономна Республіка Крим,98302)
до комунального підприємства "Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання" (вул. 9-ти Героїв, 12-а,Саки,96500)
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
ВСТАНОВИВ:
Підприємство об’єднань громадян „Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих „КИМ-ПАК” (далі-позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до комунального підприємства „Сакське Житлово-експлуатаційне об’єднання” про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - угоди б/н від 03 листопада 2008 року про внесення змін до договору оренди нежилих приміщень №32/2007 від 01.06.2007 року.
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить встановити нікчемність правочину –угоди б/н від 03.11.2008 року про внесення змін до договору оренди нежилих приміщень №32/2007 від 01.06.2007 року та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Комунальним підприємством «Сакське ЖЕО» та позивачем, укладений договір оренди нежитлових приміщень від 01.06.2007 року за № 35\07. При розгляді у господарському суді Автономної Республіки Крим справи №5002-5/1228-2011 про стягнення з підприємства об’єднань громадян „Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих „КИМ-ПАК” заборгованості по орендній платі та експлуатаційних витрат, позивачу стало відомо про існування угоди б/н від 03.11.2008 року про внесення змін до договору оренди нежилих приміщень, яка підписана зі сторони позивача не встановленою особою, прізвище якої не відомо, підстав, згідно з якими особа мала право підписувати вказану угоду, не зазначено.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2011 року в позові підприємству об’єднаня громадян „Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих „КИМ-ПАК” про встановлення нікчемності правочину - угоди б/н від 03.11.2008 року про внесення змін до договору оренди нежилих приміщень №32/2007 від 01 червня 2007 року та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, –відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки позивач вимагає встановити нікчемність правочину, який у даному випадку є оспорюваним.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом спору є угода від 03.11.2008 року про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № 32\2007 від 01.06.2007 року, яка не відповідає вимогам частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, оскільки з боку ПОГ «Керченське Учбово-виробниче підприєство Українського товариства сліпих «КРИМ-ПАК»підписана невстановленою особою,прізвище якої не зазначено, повноваження його не встановлені та нічим не підтверджені. У підтвердження доводів апеляційної скарги, заявник посилається на визнання відповідачем факту відсутності підпису директора Лютікова В.І. Отже, апелянт вважає вказаний правочин нікчемним, у зв`язку з чим вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
16 серпня 2011 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому просить розглянути справу у його відсутності.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати суддів Фенько Т.П. та Ткаченка М.І. замінено на суддів Антонову І.В. та Євдокімова І.В.
В судовому засіданні 17 серпня 2011 року представник позивача до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник відповідача заперечував проти задоволення скарги.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, явка у судове засідання –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи той факт, що представник позивача просить розглянути справу без його участі, колегія суддів вирішила можливим розглянути матеріали справи по суті у відсутність зазначеної сторони за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
01.06.2007 року між Комунальним підприємством «Сакське житлово –експлуатаційне об’єднання»(далі- Орендодавцем) та підприємством об’єднання громадян «Керченське учбово –виробниче підприємство Українського товариства сліпих «КРИМ –ПАК»(далі-Орендарем), укладений договір оренди нежилих приміщень №35/07 згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду розташоване по вул. Інтернаціональна, 25, місто Саки, нежитлове приміщення загальною площею 101,3 кв.м.
03.11.2008 року між комунальним підприємством «Сакське житлово –експлуатаційне об’єднання» - Балансодержателем та підприємством об’єднання громадян «Керченське учбово –виробниче підприємство Українського товариства сліпих «КРИМ –ПАК» укладена угода про внесення змін до договору оренди нежилих приміщень №35/2007 від –01.06.2007 року.
Відповідно до пункту 1 зазначеної угоди, Балансодержатель та Орендар домовились п. 3.1. розділу 3 договору, викласти в наступній редакції «За користування об’єктом оренди Орендар сплачує Балансодержателю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, яке знаходиться в комунальній власності Сакської міської Ради, затвердженої Рішенням №14 від 29.06.2006 року та викладеній в новій редакції затвердженої Рішенням №13 від 24.10.2008 року прийнятому на 33-ій сесії 5-го скликання Сакської міської Ради.
Місячна орендна плата складає: 1429,90грн., в т.ч. ПДВ: 238,32грн, Розрахунок орендної плати є невід’ємною частиною даного договору.
З матеріалів справи вбачається, що угода укладена Балансодержателем –КП «Сакське житлово –експлуатаційне об’єднання»в особі директора В.Д. Копайгора, діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та Орендарем –Керченське учбово –виробниче підприємство УТС «КРИМ-ПАК»в особі директора Лютікова Володимира Івановича, діючого на підставі Статуту з іншої сторони.
Угода підписана сторонами та завірена мокрими печатками.
Позивач вказує, що дана угода підписана не директором підприємства Лютіковим В.І., який має право підпису без довіреності, а іншою особою, прізвище якої в угоді не вказано, та без зазначення про наявність у даної особи повноважень на підпис документів, з цих обставин позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підприємства об’єднань громадян „Керченське учбово-виробниче підприємства Українського товариства сліпих „КИМ-ПАК” не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами 01.06.2007 року був укладений договір оренди нежитлових приміщень, у зв`язку з чим до спірних правовідносин судом першої інстанції правильно застосовані положення глави 58 Цивільного Кодексу України (далі-ЦК України), які регулюють підстави укладання, зміни та розірвання договору найму.
Так, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статею 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі та іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі.
Як вже зазначалось, зі змісту угоди про внесення змін в Договір оренди нежилих приміщень № 35\2007 від 01.06.2007 року вбачається, що угода була укладена між балансодержателем –комунальним підприємством «Сакське житлово-експлуатаційне об`єднання»в особі директора В.Д. Копайгора, діючого на підставі статуту та Орендарем –Керченським учбово –виробничим підприємством УТС «КРИМ-ПАК»в особі директора Лютікова Володимира Івановича, діючого також на підставі Статуту з іншої сторони.
За ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є встановлення нікчемності правочину –угоди про внесення змін до договору оренди нежилих приміщень № 35\2007 від 01.06.2007 року та застосування наслідків визання його недійсним.
За ст. 207 ч. 1 та 2 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі стетею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Отже, повторно переглянувши справу, колегією суддів встановлено, що доказів того, що спірний правочин був укладений особою, яка не мала право вчиняти його від імені позивача, останнім суду не надано. Посилання апелянта на визнання відповідачем факту невідповідності підпису директора на спірній угоді, суд не може прийняти до уваги, оскільки інших належних по справі доказів, котрі у сукупності з вищезазначеними обставинами надали б суду можливості встановити недійсність вказаного правочину, позивачем не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо оспорюваності спірного правочину, оскільки його недійсність, яка має випливати з невідповідності вимогам закону, не встановлена.
Також, слід зазначити, що обставини, які стали приводом звернення до суду із зазначеним позовом, виникли при виконанні сторонами спірного правочину, а саме щодо невиконання у повному обсязі зобов`язання по сплаті відповідачу орендної плати.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обгрунтованість своїх вимог, у зв`язку з чим вони задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, виходячі з наступного.
Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Така вимога є самостійною і може бути заявленою навіть без вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину. При цьому суд, встановлюючи нікчемність правочину, лише усуває невизначенність у правовідношеннях, а не перетворює нікчемний правочин з дійсного на недійсний, як при визанні недійсним оспорюваного правочину, коли існуюче між сторонами договірне правовідношення в силу рішення суду має стати недійсним зі всіма наслідками. У разі встановлення нікчемності правочину заявляється позов про встановлення факту, з яким закон пов`язує нікчемність правочину. Тобто в першому випадку є наявним спосіб захисту, передбачений п. 2 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України –визнання правочину недійсним, а в другому –п. 1 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України –визнання права, що за своєю природою означає наявність або відсутність права.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що пред`явлення позивачем позову про встановлення нікчемності правочину (тобто про визнання наявності чи відсутності права) та застосування наслідків недійсності правочину, який за своєю правовою природою є оспорюваним (щодо якого має місце звернення з позовом про визнання правочину недійсним), свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими і такими, що не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2011 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись статтями 101, 103 (пунктом 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу підприємства об'єднання громадян Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 1 липня 2011 року у справі № 5002-26/2195-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > Н.І. Сікорська
Судді < Підпис > І.В. Антонова
< Підпис > І.В. Євдокімов
Розсилка:
1. Підприємство об'еднення громадян Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" (вул. Кокоріна, 59,Керч,Автономна Республіка Крим,98302)
2. Комунальне підприємство "Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання" (вул. 9-ти Героїв, 12-а,Саки,96500)