СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 серпня 2011 року Справа № 5020-342/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Балюкової К.Г.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 21 від 11.01.11, комунальне підприємство "Енергосервіс" Севастопольської міської Ради;
відповідач: Шамбуров Володимир Миколайович (повноваження перевірені), протокол № 5 від 28.05.09, Директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) від 07 липня 2011 року у справі № 5020-342/2011;
за позовом комунального підприємства "Енергосервіс" Севастопольської міської ради (вул. І. Голубця, 5, місто Севастополь, 99003)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" (вул. І. Голубця, 5, місто Севастополь, 99003)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
про стягнення 53552,42 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, комунальне підприємство "Енергосервіс" Севастопольської міської ради звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" про стягнення 53552,42 грн., з яких 46695,82 грн. заборгованість з орендної плати, 6856,60 грн. - штраф. (а. с. 2-4).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, а саме пункту 4.4. договору, відповідно якому відповідач зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29 березня 2011 року до участі у справі залучено Фонд комунального майна Севастопольської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07 липня 2011 року у справі № 5020-342/2011 (суддя Лазарев С.Г.) позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" на користь комунального підприємства "Енергосервіс" 53552,42 грн., з яких: 46695,82 грн. - заборгованість по орендній платі, 6856,60 грн. - штраф, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 535,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Так, заявник апеляційної скарги зазначив, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм матеріального права. Товариство з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" посилаючись на приписи статей 256, 261, 251 Цивільного процесуального кодексу України зазначило, що суд першої інстанції не звернув увагу на пропущення позивачем строку позовної давності.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.
17 серпня 2011 року за розпорядженням в.о. голови, суддю Видашенко Т.С. у зв'язку з відпусткою замінено на суддю Дмитрієва В.Є., головуючим суддею призначено суддю Гонтаря В.І.
У судовому засіданні, яке було призначено на 17 серпня 2011 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя залишити без змін. Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлен належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановили наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2006 року між комунальним підприємством "Енергосервіс" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 26.
Відповідно пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - вбудовані нежилі приміщення цокольного поверху жилого п'ятиповерхового будинку, загальною площею 113,0 кв. м., розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. І. Голубця, 5, які знаходяться на балансі комунального підприємства "Енергосервіс".
Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне передачі орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається міська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Згідно пункту 2.4 договору, вступ орендаря в користування майном настає одночасно з підписанням сторонами акта прийому - передачі майна.
Пунктами 3.1 - 3.3 договору передбачено, що розмір орендної плати визначається у відповідності з Методикою, затвердженою рішенням сесії міської ради № 344 від 13.11.2002 та складає 2729,62 грн. на рік. Орендна плата складає 276,24 грн. за перший місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно Методики, затвердженої Рішенням сесії міської ради № 344 від 13.11.2002, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно пункту 4.4 договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, у тому числі оплату послуг, які надаються підприємствами комунальної сфери.
Відповідно пункту 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобо’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що договору діє з моменту підписання договору до 28 листопада 2006 року.
З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2006 року між сторонами був підписаний акт прийому - передачі орендованого майна - вбудованих нежилих приміщень цокольного поверху жилого п'ятиповерхового будинку, загальною площею 113,0 кв.м., за адресою: місто Севастополь, вул. І. Голубця, 5 (а. с. 15).
Протоколом від 19 квітня 2007 року узгодження змін до договору оренди № 26 від 15 лютого 2006 року сторони встановили, що розмір орендної плати складає 2305,76 грн. за місяць оренди, та продовжили строк дії договору до 27 листопада 2007 року.
Протоколом від 23 січня 2008 року узгодження змін до договору оренди № 26 від 15 лютого 2006 року сторони встановили строк дії договору до 27 листопада 2010 року
Протоколом від 27 лютого 2009 року узгодження змін до договору оренди № 26 від 15 лютого 2006 року сторони змінили об'єкт договору оренди, визначивши його як вбудовані нежилі приміщення цокольного поверху жилого п'ятиповерхового будинку, загальною площею 45,80 кв.м., та відповідно, зменшили орендну плату до 1371,31 грн. за місяць оренди.
До протоколу від 27 лютого 2009 року між комунальним підприємством "Енергосервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" було підписано акт прийому - передачі орендованого майна (а. с. 21).
За розрахунком комунального підприємства "Енергосервіс" Севастопольської міської ради заборгованість відповідача складає 46695,82 грн. і залишається на даний час непогашеною, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Відповідно частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).
У пункті 1 статті 759 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - вбудовані нежилі приміщення цокольного поверху жилого п'ятиповерхового будинку, загальною площею 113,0 кв. м., розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. І. Голубця, 5, які знаходяться на балансі комунального підприємства "Енергосервіс".
Згідно пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно пункту 2 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Відповідно пунктам 3.1 - 3.3 договору передбачено, що розмір орендної плати визначається у відповідності з Методикою, затвердженою рішенням сесії міської ради № 344 від 13.11.2002 ті складає 2729,62 грн. на рік. Орендна плата складає 276,24 грн. за перший місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконувалися обов'язки за договором оренди не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 46695,82 грн.
Відповідно пункту 1 статті 509 Цивільного кодексу, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічної правової позиції дотримується частина 1 статті 173 Господарського кодексу України.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічна правова позиція міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, зробивши перерахунок заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" судова колегія вважає можливим погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у заявленій сумі.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 6856,60 грн. штрафу за невиконання зобов’язань за орендним договором.
Відповідно пункту 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 3.2 договору № 26 від 15 лютого 2006 року з урахуванням протоколу від 27 лютого 2009 року до зазначеного договору, розмір орендної плати складає 1371,31 грн.
Таким чином, зробивши перерахунок, судова колегія зазначає, що на підставі невиконання відповідачем зобов’язань за договором оренди, з товариства з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" підлягає стягненню штраф у сумі 6856,60 грн.
Стосовно посилання відповідача на строк спливу позовної давності, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно пункту 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Згідно з пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно Листу Вищого господарського суду, від 12 березня 2009 року, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог.
Отже, чинне законодавство не передбачає застосування позовної давності судом на власний розсуд.
Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання товариством з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" суду першої інстанції заяви щодо пропущення строку позовної давності комунальним підприємством "Енергосервіс" Севастопольської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу суду першої інстанції між сторонами була проведена звірка взаємних розрахунків, про що був складений акт, в якому товариство з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" зазначає, що не має заборгованості перед позивачем, а навпаки - позивач має заборгованість перед ним в розмірі 2079,88 грн. (а. с. 73-74).
Таке твердження відповідач обґрунтовує тим, що частину орендованих приміщень площею 67,2 кв.м. з 2006 року займало приватне підприємство "Віколис", яке виконувало ремонтні роботи в приміщеннях Комунального підприємства "Енергосервіс" у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" не мало можливості займати вказані приміщення, а тому не повинно сплачувати за них орендну плату.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов також зазначає, що неодноразово звертався до комунального підприємства "Енергосервіс", зокрема листами від 20 травня 2006 року, 12 травня 2008 року, з проханням передати приміщення, які займає приватне підприємство "Віколис" або не нараховувати на них орендну плату, проте жодних доказів звернення до позивача з даним клопотанням в матеріалах справи не існує.
Листами від 30 листопада 2010 року, 03 грудня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" звернулось до приватного підприємства "Віколис" з проханням погасити заборгованість перед Комунальним підприємством "Енергосервіс" по орендній платі за займані приміщення площею 67,2 кв.м. (а. с. 56-57).
Листом від 09 грудня 2010 року приватне підприємство "Віколис" повідомило відповідача про те, що виконало ремонт приміщень для Комунального підприємства "Енергосервіс", а так як Комунальне підприємство "Енергосервіс" не оплачує ремонтно-будівельні роботи, то ці роботи зараховуються як плата за оренду (а. с. 55).
10 березня 2011 року Комунальне підприємство "Енергосервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства "Віколис" про усунення перешкод у користуванні майном.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04 травня 2011 року по справі №5020-341/2011 у позові Комунальному підприємству "Енергосервіс" до приватного підприємства "Віколис" про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року рішення господарського суду міста Севастополя від 04 травня 2011 року у справі №5020-341/2011 скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено повністю; зобов'язано приватне підприємство "Віколис" звільнити вбудовані нежилі приміщення цокольного поверху жилого будинку, загальною площею 54,6 кв.м., у тому числі: приміщення загальною площею 20,6 кв.м., приміщення загальною площею 27,3 кв.м., коридор загальною площею 6,7 кв.м., розташовані за адресою: вул. 1. Голубця, 5 у місті Севастополі.
У постанові Севастопольський апеляційний господарський суд зазначив, що приватне підприємство "Віколис", користуючись спірними приміщеннями, посилався на усну домовленість з їх орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг", хоча згідно з умовами договору оренди №26 від 15.02.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" не було наділене правом передачі орендованих приміщень в суборенду або безвідплатне користування третіх осіб.
Отже, до 27 лютого 2009 року, тобто до моменту укладення протоколу узгодження змін до договору оренди №26 від 15 лютого 2006 року, яким сторони змінили об'єкт оренди, в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" за договором знаходилися приміщення загальною площею 113,0 кв.м.
Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, відповідачем не були доведені обставини на які він посилається в апеляційній скарзі.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Отто-Юг" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 07 липня 2011 року у справі № 5020-342/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > В.І. Гонтар
Судді < Підпис > К.Г. Балюкова
< Підпис > В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. КП "Енергосервіс" Севастопольської міської ради (вул. І. Голубця, 5, місто Севастополь, 99003)
2. ТОВ "Отто-Юг" (вул. І. Голубця, 5, місто Севастополь, 99003)
3. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
4. Господарському суду міста Севастополя (вул. Павличенко, 5, Севастополь, 99011)
5. наряд