донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
02.10.2006 р. справа №34/101а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Агапова О.Л., Алєєвої І.В., |
при секретареві судового засідання | Щетініна І.О. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Олександрова Н.Л. – за дов. № 08/143 від 25.06.2006р., Бутко В.В. – за дов. № 176 від 27.06.2006р. , |
від відповідача: | Пацерева Л.О. - за дов. № 48055 від 05.09.2006р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | ДПІ м.Краматорськ Донецької обл. |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 20.07.2006 року |
по справі | №34/101а |
за позовом | Відкрите акціонерне товариство "Старокраматорський машинобудівний завод" м.Краматорськ |
до | Державна податкова інспекція м.Краматорськ |
про | Про визнання недійсним рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
19.04.2006 року Відкрите акціонерне товариство "Старокраматорський машинобудівний завод” м. Краматорськ звернулося до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними та скасування рішень від 11.03.06р. №0000062241/0/11128 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЄД у сумі 13334,57грн. по зовнішньоекономічному контракту №5303/00704046/95 від 28.11.1995р. укладеному ВАТ “СКМЗ” з фірмою “Universal Research Tehnologies” м. Хьюстон США, №0000072241/0/11129 про застосування штрафної санкції у розмірі 1700,00грн.
Ухвалою від 15.05.2006р. позовна заява була залишена без руху на підставі п.3,п.4, п.5 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвалою від 03.05.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 23.05.2006 року провадження в адміністративній справі було зупинено до 29.06.2006р.
Ухвалою від 29.06.2006 року провадження в адміністративній справі було поновлено.
Позивач заявою від 06.07.2006року №08/185 ( вхід. №02-41/22241 від 06.07.2006року) уточнив позовні вимоги і просив визнати рішення ДПІ у м. Краматорську від 17.04.2006року за №0000062241/1/16079 в частині нарахування пені у сумі 13334грн.57коп., від 17.04.2006року за №0000072241/1/16078 яким застосовані штрафні санкції у сумі 1700грн. недійсними та скасувати їх.
Заявою від 17.07.2006року №08/186 ( вхід. №02-41/17163 від 20.07.2006року) позивач остаточно уточнив позовні вимоги і просив визнати рішення ДПІ від 17.04.2006року за №0000072241/1/16078, від 17.04.2006року за №0000062241/1/16079 в частині нарахування пені у сумі 13334грн.57коп. недійсними.
Постановою від 20.07.2006р. (виготовлена в повному обсязі 25.07.2006 р.) у справі № 34/101а господарський суд Донецької області (суддя Кододова О.В.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Старокраматорський машинобудівний завод" м. Краматорськ задоволенні.
Визнані недійсними рішення Державної податкової інспекції в м. Краматорську від 11.03.06р. №0000062241/0/11128 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЄД у сумі 13334,57грн. по зовнішньоекономічному контракту №5303/00704046/95 від 28.11.1995р. укладеному ВАТ “СКМЗ” з фірмою “Universal Research Tehnologies” м. Хьюстон США, №0000072241/0/11129 про застосування штрафної санкції у розмірі 1700,00грн.; та від 17.04.06р.: за №0000062241/1/16079 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЄД у сумі 13334,57грн. по зовнішньоекономічному контракту №5303/00704046/95 від 28.11.1995р. укладеному ВАТ “СКМЗ” з фірмою “Universal Research Tehnologies” м.Хьюстон США, №0000072241/1/16078 про застосування штрафної санкції у розмірі 1700,00грн
Загальний строк розгляду справи склав 2 місяці 17 дні.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач не погодився з прийнятою постановою господарського суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 20.07.2006р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Старокраматорський машинобудівний завод" м. Краматорськ в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Щодо визнання недійсним рішення ДПІ у м. Краматорську №0000072241/0/11129 від 11.03.06р. у сумі 1700.00 грн. зазначає, що штрафна санкція за порушення вимог декларування валютних цінностей, нарахована на підставі п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", п.2 ст.10, п.2 ст.16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валю тного контролю " від 19.02.1993 р. №15-93 зі змінами та доповненнями, п.2.3. п.3.1 Наказу Державної податкової адміністрації України № 542 від 04.10.1999р. "Про затвердження порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" (із змінами та доповненнями), який зареєстровано в Міністер стві юстиції України 19.10.1999р. за № 712/4005, п.2.7 ст.2 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000р. № 49 (зі змінами та доповненнями) "Про затвердження Положення про валютний конт роль", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. №209/4430, п.3 Указу Президента України від 27.06.1999р. №734/99 "Про врегулювання по рядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".
Вважає, що висновки суду щодо застосування ДПІ у м.Краматорську штрафної санкції у розмірі 1700,00грн. поза межами своєї компетенції не відповідають діючому законодавству.
Зазначає, що Національний банк не уповноважений на застосування штрафної санкції за порушення вимог декларування валютних цінностей до резидентів України , крім банків та фінансово-кредитних установ. Функції щодо застосування штрафних сан кцій до резидентів України (крім банків та фінансово-кредитних установ) за вказане порушення покладено на органи державної податкової служби.
Вважає висновки суду щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій за порушення вимог декларування валютних цінностей органами державної податкової служби не обґрунтованими та не відповідають чинному законодавству.
Щодо визнання недійсним рішення ДПІ у м.Краматорську № 0000062241/0/11128 від 11.03.06 у сумі 133334,57грн. зазначає, що господарський суд у Донецькій області в постанові від 20.07.06 по справі №34/101а в підтвердження відсутності кредиторської заборгованості нерезидента фірмою “Universal Research Tehnologies” м.Хьюстон США на суму 5526,23дол.США посилається на документи акт приймання-передачі обладнання від СП "Комп?ютерцентр" м. Київ, від 08.10.96 року, облікові регістри первинного бухгалтерського обліку, рішення МКАС при ТПП України від 04.07.97 по справі АС№179а/97
Вважає, що зазначені документи, не є належними доказами по вказаній справі в розумінні ст.70 КАС України, оскільки вони не доказують факт здійснення імпортної операції.
Суд у постанові зробив висновки, що відсутність кредиторської заборгованості нерезидента є підставою для не нарахування пені, передбаченою ст.4 Закону Укра їни №184/94-ВР від 23.09.94. Відсутність кредиторської заборгованості нерезидента “Universal Research Tehnologies” м.Хьюстон США, підтверджує акт приймання –передачі обладнання від СП "Компютерцентр", м. Київ, від 08.10.96 року, на підставі якого заповняються облікові регістри первинного бухгалтерського обліку, та існування якого підтверджено у Рішенні МКАС при ТПП України від 04.07.97 по справі АС№179а/97.
На думку податкового органу, суд необґрунтовано застосував положення п.1 ст.72 КАС України, оскільки факт отримання обладнання від СП "Комп"ютерцентр", встановлений рішенням МКАС при ТПП України від 04.07.97 по справі АС№179а/97 не має ніякого відношення до предмету спору по даній справі.
ВАТ "СКМЗ" не представлено документів, які засвідчують фактичне ввезення, закупленого у іноземного суб'єкту товару, на територію України (наприклад, вантажна митна декларація, товарно-супровідні документи з відміткою митних органів про перетин. кордону України, митна декларація на зберігання товару на митному складі) та є підтвердженням здійснення імпортної операції, в той час, як акт прийому-передачі обладнання на суму 526,23дол.США від СП "Компютерцентр". м. Київ не може підтверджувати факт здійснення імпорту по контракту 5303/007046/95 від 28.11.1995 року, який укладено між ВАТ "СКМЗ" та фірмою “Universal Research Tehnologies” м.Хьюстон США
не є підставою для не нарахування пені відповідно ст.4 Закону України №І85/94-ВР від 23.09.94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за порушення ст.2 даного Закону.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначає, що немає бази нарахування пені, так як станом на 01.10.2002р. відсутня дебіторська заборгованість. Вважає, що ним була сплачена пеня за порушення встановлених строків розрахунків у іноземній валюті по імпортній операції у повному обсязі відповідно з абз.6 п.15 Інструкції НБУ від 16.06.1994р. № 139.
Просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.
4. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Відповідачем була проведена планова документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт №248-23-6-05763642 від 03.03.2006р. (том1,л.с.16-106).
Актом перевірки встановлено ( т.1,л.с.118-120) ненадходження імпорту продукції на суму 5526,23 дол. США за що відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” була нарахована пеня за кожний день затримки 457днів за період з 01.07.2004року по 30.09.2005року у розмірі 13334,57грн. (додаток №37 до акту перевірки).
Крім того, відповідач у акті перевірки встановив, що позивач не відобразив зазначену заборгованість у деклараціях "Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами", які були подані до податкового органу станом на 01.07.2004р., на 01.10.2004р., на 01.01.2005року, на 01.04.2005року, на 01.07.2005року за що була застосована штрафна санкція у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний виявлений випадок, що склало 1700,00грн. (додаток №38 до акту перевірки).
На підставі висновку акту перевірки відповідачем були прийняті рішення від 11.03.2006р.: №0000062241/0/11128 про нарахування пені у розмірі 32618,38грн., в тому числі нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЄД у сумі 13334,57грн. по зовнішньоекономічному контракту №5303/00704046/95 від 28.11.1995р. укладеному ВАТ “СКМЗ” з фірмою “Universal Research Tehnologies” м. Хьюстон США та №0000072241/0/11129 про застосування штрафної санкції у розмірі 1700,00грн.
Позивач в порядку адміністративного оскарження подав до відповідача скаргу №52/177 від 28.03.2006року (т.2, л.с.105-108), який рішенням від 17.04.2006року №15196/10/23-013-8 (т.2, л.с.109) залишив скаргу без задоволення.
Відповідач направив позивачу рішення від 17.04.2006року (т.2, л.с.117-118) за №0000072241/1/16078 про застосування штрафної санкції у розмірі 1700грн., від 17.04.2006року за №0000062241/1/16079 про застосування штрафної санкції, пені за порушення розрахунків в сфері ЗЕД у розмірі 32618,38грн., яку позивач оспорює у частині нарахування пені у розмірі 13334грн.57коп.
Між позивачем (Замовником) та фірмою “Universal Research Tehnologies” м.Хьюстон США (Постачальником) був укладений зовнішньоекономічний контракт №5303/00704046/95 від 28.11.1995р. Відповідно до п.1.2 контракту СП „Комп’ютерцентр” діє від імені та за дорученням Постачальника, здійснює поставку обладнання, вхідний контроль, "гарячий прогін", обслуговування на протязі гарантійного строку. Загальна сума контракту складає 66352 дол. США (п.2.2. контракту). Згідно п.3.1 контракту оплата здійснюється на рахунок іноземного постачальника шляхом банківської попередньої оплати 100% (т.1, л.с.18-23).
Позивач на підставі рахунку –фактури від 09.04.96р. на суму 66352 дол. США (т.1,л.с.25-26) платіжним дорученням від 04.06.1996р. №9 (т.1 а.с.27) перерахував цю суму нерезиденту.
СП „Комп’ютерцентр” за приймально –здавальним актом №5305/7046w/96 від 08.10.1996року (т.1а.с.24) передав позивачу обладнання на загальну суму 5526,23 дол. США. Позивач оприбуткував це обладнання у бухгалтерському обліку про що свідчать інвентаризаційні картки: № 5120 Інвентарний №48675512, №5122 інвентарний №48675514, №5121 інвентарний №48675513, інвентаризаційні описи основних фондів (т.2,л.с.6-8), та нараховував амортизаційні відрахування (т.2, л.с.9-10). Згідно довідки (т.2, л.с.11) станом на 12.07.2006року зазначена комп’ютерна техніка знаходиться на балансі підприємства і повністю амортизована.
Позивач звернувся з позовною заявою до міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово –промисловій палаті України у м. Києві, який рішенням від 24.07.1997року стягнув з нерезидента вартість недопоставленого обладнання на суму 608258,77дол. США та штраф за прострочення поставки товару у розмірі 6083 дол. США.
У рішенні Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України від 04.07.1997року по справі №АС №179а/97 встановлено (т.1,л.с.37-42), що відповідач (нерезидент) отримав 100% передплати свої зобов’язання виконав частково та з простроченням, поставив позивачу 8 жовтня 1996року передбачене контрактом обладнання на суму 5526,23дол. США, що підтверджується приймально –передаточним актом, який підписаний представником позивача та СП "Комп’ютерцентр" 08.10.1996р. (т.1л.с.38). У рішення зазначено, що за умовами контракту поставка обладнання повинна відбутися не пізніше 13 липня 1996року, а відповідач допустив прострочення поставки в 87 днів (12 неділь) і зобов’язаний уплатити штраф у розмірі 331,58дол. США (5526,23 дол. Х 0,5: х 12 неділь). Ця сума штрафу увійшла до загального розрахунку штрафних санкцій за прострочення поставки обладнання 7022,4 дол. США ( 331,58 + 6690,83). Однак розмір штрафних санкцій відповідно до п.5.4 контракту був обмежений 10% вартості недопоставленого в строку обладнання і склав 6083 дол. США. Тобто, рішенням суду встановлений факт поставки обладнання 08.10.1996року на суму 5526,23дол. США.
Сторонами визнаються фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
У апеляційній скарзі відповідач посилається лише на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, у акті відповідач посилається на те, що позивач не відобразив заборгованість у сумі 5526,23дол.США у деклараціях "Про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами", які були подані до податкового органу станом на 01.07.2004р., на 01.10.2004р., на 01.01.2005року, на 01.04.2005року, на 01.07.2005року за що була застосована штрафна санкція у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний виявлений випадок, що склало 1700,00грн. за порушення п.1 ст.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання та валю тного контролю" (зі змінами та доповненнями), п.2, п.3 Наказу Державної податкової адміністрації України № 542 від 04.10.1999р. "Про затвердження порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" (із змінами та доповненнями), який зареєстровано в Міністер стві юстиції України 19.10.1999р. за № 712/4005.
Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року N 49, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2000 р. за N 209/4430, "Про затвердження Положення про валютний контроль" визначено розмір штрафних санкцій за порушення порядку, строків декларування валютних цінностей (п,2.7) та порядок застосування санкцій, а саме - відповідно до п.3.1. Постанови санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штраф них санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання та валю тного контролю" (зі змінами та доповненнями), застосо вуються НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної подат кової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
Крім того, п.2.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 4 жовтня 1999 року N 542 , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 р. за N 712/4005, "Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства " визначено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та тер мінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що установлюється Національним банком України.
Тобто органи державної податкової служби застосовують штрафні санкції, визначені в цьому Порядку, до резидентів і нерезидентів за винятком банків та інших фінансово-кредитних установ.
За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не правильно дійшов висновку щодо відсутності компетенції у податкового органу, однак цей висновок суду не привів до прийняття неправильного рішення у справі
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 цього ж Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
З аналізу зазначених норм випливає, що вище зазначеним законом введений контроль держави за надходженням до України валютної виручки за експортовані товари (послуги, роботи) або отриманням товарів від нерезидентів у разі здійснення авансових платежів або виставлення векселів в інтересах постачальника, встановлені санкції за не дотримання резидентами встановлених строків розрахунків. Метою застосування санкцій є стимулювання вітчизняних суб’єктів ЗЕД до повернення в Україну валютних цінностей.
На вимогу судової колегії позивачем надана належним чином засвідчена копія листа Краматорського відділення Першого Українського міжнародного банку від 20.02.2004р. згідно якого станом на 20.02.2004р. на валютному контролі експортно-імпортних операцій по контракту № 5303/007046/95 від 28.11.1995р. з фірмою “Universal Research Tehnologies” м.Хьюстон США не має.
За таких підстав, судова колегія вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД у сумі 13334,57грн. по зовнішньоекономічному контракту №5303/00704046/95 від 28.11.1995р. укладеному ВАТ “СКМЗ” з фірмою “Universal Research Tehnologies” м. Хьюстон США та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1700грн. за порушення вимог декларування валютних цінностей.
Посилання податкового органу на те ,що при ухваленні рішення суд необґрунтовано послався на рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України від 04.07.1997року по справі №АС №179а/97,яким встановлено при розгляді справи факт поставки обладнання 08.10.1996року на суму 5526,23дол. США на підставі п.4ст.72 КАСУ, судовою колегією не приймаються ,оскільки відповідно до ст..69 КАСУ доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин ,що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування ( ст.. 70 КАСУ). Судом першої інстанції при прийнятті рішення досліджувалися не тільки рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, а й безпосередньо докази ,які підтверджують передачу обладнання СП „Комп’ютерцентр”, аналізуючи ці докази у сукупності суд прийшов обґрунтованого висновку про підтвердження факту поставки обладнання 08.10.1996року на суму 5526,23дол. США.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 34/101а від 20.07.2006р. (виготовлена в повному обсязі 25.07.2006 р.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Краматорську залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 06.10.2006 р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: О.Л. Агапов
І.В. Алєєва
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС