Справа № 2а-3088/ 09р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2009 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді - Пособчук Л.М., при секретарі - Омельчук С.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Фастові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськвиконкому про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що він є евакуйованим із зони відчудження у 1986 року внаслідок Чорнобильської катастрофи, має посвідчення 2 категорії, НОМЕР_1.

Позивач отримує щорічну допомогу на оздоровлення значно нижчу ніж передбачено ст. 48 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231 -V.

Управління соціального захисту населення Фастівського міськвиконкому відмовило позивачу в перерахунку грошової компенсації.

В попередньому судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовільнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив в позові відмовити, так як згідно ст. 99 ч.2 КАС України, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів, так як Закони України і інші нормативно-правові акти публікувалися в періодичній пресі, про суми вимплат позивач знав, виплати що йому нараховувалися отримував особисто. Згідно ст. 63 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплює норму, якою стверджується, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходно!’ частини державного бюджету України.

Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року п.1 (є) визначено суми допомоги на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам 1 та II груп - 26-70; інвалідам III групи та дітям - інвалідам - 21-50; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 15-70.

Постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи збільшено суми допомоги, а саме: інвалідам І та II груп - 120; учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - 100-00; інвалідам III групи та дітям - інвалідам - 90 грн.

Згідно з бюджетним призначенням і враховуючи вимоги статті 95 Конституції України та бюджетного кодексу України, KM встановив розміри одноразової компенсації на оздоровлення, визначені постановою КМУ. Даними постановами КМУ встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених ЗУ «Про статус та соціальний захист...»

Суд вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, в попередньому судовому засіданні встановлено, що позивач є евакуйованим із зони відчудження у 1986 року внаслідок Чорнобильської катастрофи, має посвідчення 2 категорії, НОМЕР_1, виданого Київською облдержадміністрацією 03.05.1993 року.

Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, включаючи дітей, виплачується щорічна допомога на оздоровлення - п"ять мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У ст. 71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказано, що дія положено цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при ухвалені нових законів або внесення змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об»єму існуючих прав та свобод людини.

Відповідно до статей 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно - правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. 9 КАСУ, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Держава стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, встановила, окремими законами України певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до Конституції України вони є загальнообов»язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов»язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, щодо того, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету, та згідно Постанови КМУ. Так як з огляду на вищевказане, та виходячи з загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що стосується позовних вимог про стягнення одноразової грошової допомоги за 2008 рік, то суд враховує, що відповідно до положень ст.ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки строк для звернення до суду позивачем пропущено без поважних причин, представник відповідача наполягає на відмові в позові за цією підставою, тому в позові необхідно відмовити.

На підставі ст. ст. 8, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та керуючись ст.ст. 6-11, 159-163, 167, 185, 186, 99, 100 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськвиконкому про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі: протягом 10-ти днів з дня її проголошення - заяви про її апеляційне оскарження та протягом наступних 20 днів - апеляційної скарги.