Справа № 2-а-1621/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.07.2011 року          

Суддя Франківський районний суд м.Львова- Мікула О.І.,

розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до положень ст.183-2  КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок невиплаченої щомісячної допомоги «дітям війни»за період з 13.01.2011 року по час винесення постанови, –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльності неправомірною, покладення обов’язку здійснити перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 13.01.2011 року по час винесення постанови.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, та на підставі вимог ст.6 закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки протягом 2010-2011рр. вказана допомога йому не виплачувалася, а тому просить позов задоволити. Відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71, ст.11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.», якими обмежувалася дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Аналогічну позицію Конституційний Суд підтримав у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. В подальшому дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на законодавчому рівні не зупинялася, однак відповідач всупереч положень ст. 6 Закону з січня 2011р. і по липень 2011р. не донараховував та не виплачував йому надбавку в повному розмірі. Вважає, що відповідно п.2 ст.3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути  обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. А тому просить позов задоволити.

Представник відповідача на адресу суду направив письмові заперечення, згідно з якими проти позову заперечив, мотивуючи тим, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Враховуючи вищенаведене, вважає позов безпідставним, просить в позові відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.14) і є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Виплата вказаних соціальних надбавок покладається на органи пенсійного фонду України не залежно від звернення осіб за такими виплатами.

Відповідно до положень ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –всі вони приймаються виключно на основі  Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, оскільки позивач має право на отримання соціальної допомоги визначеної ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і така норма закону у спірний період не була відмінена чи зупинена, тому  відповідач зобов’язаний був при нарахуванні пенсії за період з 13.01.2011р.  здійснювати позивачу доплату у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Невиплата вказаної  надбавки свідчить про бездіяльність відповідача, а тому його вимоги є обґрунтованими.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»також визначено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим,  у зв’язку із внесенням змін та доповненням п. 4 Прикінцевих положень   Закону України «Про Державний бюджет на 2011р.», які набрали законної сили 19.06.2011р. було змінено порядок виплати  соціальної допомоги дітям війни, яка передбачена  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та визначено, що  вказана норма закону застосовується  у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011р., суд  приходить до висновку про те, що відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати соціальну допомогу позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком лише до 19.06.2011р. А тому у решті вимоги до задоволення не підлягають.

Таким чином, оскільки відповідач без законних підстав не здійснив виплату належної соціальної виплати, чим порушує законні права позивача, слід визнати таку бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»за період з 13.01.2011р. по 19.06.2011р. протиправною та зобов’язати відповідача усунути порушення прав позивача шляхом проведення   нарахування та виплати  позивачу надбавки у розмірі   30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період.

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 161-162, 167 КАС України, ст.ст.8, 22 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, -

п о с т а н о в и в :  

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок невиплаченої щомісячної допомоги «дітям війни» за період з 13 січня 2011 року по час винесення постанови  задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 13 січня 2011 року по 19 червня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 13 січня 2011 року по 19 червня 2011 року на підставі положень  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за виключенням нарахованих і сплачених позивачу сум.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення у зв’язку із безпідставністю.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

          Суддя                                                                                            Мікула   О.І.