ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" липня 2011 р. Справа № 5021/1034/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Федосєєвій Х.В.,
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом –ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.09.2010р.,
відповідача за первісним позовом –ОСОБА_2 за довіреністю №1 від 10.01.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, ТОВ “Лорант”, (вх.№2790С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011р. по справі №5021/1034/2011,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лорант”, м. Суми,
до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Суми,
про визнання рішення частково недійсним,
та за зустрічним позовом Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Суми,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лорант”, м.Суми,
про стягнення 17 000,00 грн., -
встановила:
Позивач, ТОВ “Лорант”, просив господарський суд Сумської області визнати недійсним пункт 1 рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №9 від 28.02.2011 року, прийнятого за результатами розгляду справи №02-06/47-2010 про порушення ТОВ “Лорант” та ТОВ “Еквіла” законодавства про захист економічної конкуренції, в частині визнання, що у період з 1 січня по 31 липня 2010 року ТОВ “Лорант” займало монопольне становище на ринках високооктанових, низько октанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області; визнати недійсним пункти 2, 4, 6, рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольнго комітету України №9 від 28.02.2011 року, прийнятого за результатами розгляду справи №02-06/47-2010 про порушення ТОВ “Лорант” та ТОВ “Еквіла” законодавства про захист економічної конкуренції. (а.с.3-7, т.1)
Відповідачем, Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, було подано до суду зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі, в якому просив господарський суд Сумської області стягнути з ТОВ «Лорант»до загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 17 000,00 грн. (а.с.98-99, т.1)
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя ЗражевськийЮ.О.) від 15.06.2011 року по справі №5021/1034/2011 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено; стягнуто з ТОВ “Лорант” до Державного бюджету України штраф в розмірі 17 000,00грн., пеню в розмірі 17 000,00 грн.; держмито у сумі 170 грн.00 коп.; 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с. 18-25, т.2)
Позивач за первісним позовом, ТОВ «Лорант», з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011 року по справі №5021/1034/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача по первісному позову в повному обсязі; у задоволенні зустрічного позову –відмовити повністю, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; порушення та неправильне застосування норми матеріального та процесуального права. (а.с.32-36, т.2)
В обґрунтуванні своїх вимог апеляційної скарги позивач за первісним позовом вказує, що суд першої інстанції не врахував приписів матеріального права, а саме: - п. 9.1., п. 9.2., п. 9.3. Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. №49-р (далі – Методика) щодо визначення економічних та адміністративних бар’єрів вступу на ринок.;
- п. 6.1., 6.3. Методики щодо неврахування відповідачем за первісним позовом під час визначення територіальних меж ринку: можливості щодо переміщення попиту на товар; можливості придбання товарів споживачами з альтернативних джерел;
- ч. 1, ч.4, ч. 5, ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та п.1.3. Методики, оскільки ТОВ «Лорант»не підпадає під усі обов’язкові ознаки, на підставі яких воно може вважатися таким, що займає монопольне становище на ринку;
- п. 1.3., п.п. 2.1.6., п.7.1., п. 7.3. Методики щодо часових меж ринків;
- ч. 1. ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»щодо встановлення необхідних ознак кваліфікації дій відповідача як правопорушення;
Апелянт вважає, що відповідач за первісним позовом та суд першої інстанції дійшли хибного висновку про наявність в діях позивача за первісним позовом ознак, які б свідчили про найняття позивачем за первісним позовом монопольного становища на ринку та ознак правопорушення у сфері економічної конкуренції.
Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, що у позивача за первісним позовом існували об'єктивні обставини неможливості здійснювати реалізацію нафтопродуктів за готівку через АЗС Путивльського та Буринського районів Сумської області через відсутність (що була встановлена тільки 16.07.2010 року) у товариства документів первинного бухгалтерського обліку (у тому числі: товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, паспорта якості, податкові накладні та договори поставки), що були вилучені співробітниками ВПС УСП ГВПМ ДПІ в м. Суми під час здійснення обшуку 14.07.2010 року без відображення вказаних документів у змісті протоколу обшуку від 14.07.2010 року в порушення вимог п.6.9 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, що підтверджується змістом скарги на незаконні дії посадових осіб податкової міліції державної податкової адміністрації у Сумській області ТОВ «Лорант»№ 181 від 16.07.2010 року, акту ДПІ в м. Суми від 15.07.2010 р.
У зв’язку з чим, позивач за первісним позовом вважає, що суд першої інстанції неправомірно застосував ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»щодо накладення штрафу відповідачем за первісним позовом на позивача за первісним позовом та задовольнив зустрічний позов.
Відповідач за первісним позовом, Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, надав відзив на апеляційну скаргу (вх. 7237 від 26.07.2011р.), в якій зазначив, що рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011р. по справі №5021/1034/2011 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Лорант»залишити без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, в зв’язку з чим, на думку відповідача, підстави для скасування оскаржуваного рішення –відсутні. (а.с. 41-47, т.2)
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №9 від 28.02.2011 року, прийнятого за результатами розгляду справи № 02-06/47-2010 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Еквіла»та товариством з обмеженою відповідальністю «Лорант»законодавства про захист економічної конкуренції:
1. Визнано, що кожен з двох суб'єктів господарювання: ТОВ «Еквіла»і ТОВ «Лорант», у період з 1 січня по 31 липня 2010 року, займав монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області.
2. Визнано, що ТОВ «Лорант»у період з 1 по 13 серпня 2010 року займало монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області.
3. Визнано, що ТОВ «Еквіла», припинивши у період з 17 липня по 31 липня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькоктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.
4. Визнано, що ТОВ «Лорант», припинивши у період з 17 липня по 13 серпня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.
5. За порушення, зазначене у пункті 3 цього рішення, накладено на ТОВ «Еквіла»штраф у розмірі 17 000 гривень.
6. За порушення, зазначене у пункті 4 цього рішення, накладено на ТОВ «Лорант»штраф у розмірі 17 000 гривень. (а.с.12-22, т.1)
Зазначене рішення було отримано ТОВ «Лорант»11.03.2011 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції товариства (а.с. 11,т.1)
10.05.2011р., як вже зазначалось, ТОВ «Лорант»звернулось до господарського суду Сумської області позовом про визнання недійсними пунктів 1,2,4,6 рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №9 від 28.02.2011 р.(а.с.3-7, т.1)
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Статтею 3 названого Закону основними завданнями Антимонопольного комітету України, зокрема, є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.
Колегія суддів зазначає, що саме Антимонопольний комітет України є спеціальним повноважним державним органом, що здійснює контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та встановлює у діях суб’єктів господарювання наявність або відсутність ознак правопорушення у цій сфері.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вказує, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Аналогічна правова позиція викладена і у абз. 1 п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів».
Згідно ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції»розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 50 Закону України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції»(із змінами і доповненнями) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Статтею 41 вказаного Закону визначено коло доказів, видів засобів доказування та порядок збирання доказів органами Антимонопольного комітету України при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Так, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність.
Тобто, усі обставини, необхідні для прийняття правильного рішення у справі, встановлюються за допомогою доказів, отриманих від осіб які, беруть участь у справі, або отримані від інших юридичних та фізичних осіб, органів влади та місцевого самоврядування.
Матеріали справи свідчать, що на підставі зібраних та проаналізованих доказів адміністративна колегія Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України об’єктивно та правомірно встановила, що роздрібну реалізацію низькооктанових та високооктанових бензинів, а також дизельного пального здійснювали: у межах Буринського району Сумської області ТОВ «Еквіла»через одну АЗС в м. Буринь та ТОВ «Лорант»через одну АЗС в м. Буринь; у межах Путивльського району Сумської області ТОВ «Еквіла»через одну АЗС в м. Путивль та ТОВ «Лорант»через одну АЗС в м. Путивль.
Територіальні (географічні) межі ринку, визначені територіальним відділенням Антимонопольного комітету України як межі Буринського району Сумської області та Путивльського району Сумської області, оскільки споживачі (населення і суб'єкти господарювання) мають необхідність купувати нафтопродукти у найбільш близькому пункті продажу цього товару, виходячи з економічної доцільності (економія матеріальних та грошових ресурсів - чим далі пункт реалізації палива, тим більше самого палива і, як наслідок, грошей (коштів) йде на його придбання).
В ході розгляду справи № 02-06/47-2010 на території суміжних районів із Буринським та Путивльським районами (Глухівський, Кролевецький, Конотопський, Недригайлівський, Білопільський райони Сумської області) розташовані автозаправні станції, як ТОВ «Лорант», так і інших суб'єктів господарювання, що реалізують у роздріб через АЗС високооктанові, низькооктанові бензини та дизельне пальне, умови реалізації нафтопродуктів на яких суттєво не відрізняються від умов реалізації на АЗС ТОВ «Еквіла». Однак найближчі АЗС, які розташовані в інших, сусідніх, районах Сумської області, знаходяться на відстані 42 - 48 кілометрів від м Буринь (міста Конотоп та Білопілля) та на відставні 43-54 кілометрів від м. Путивль (міст Глухів, Кролевець та Білопілля).
При заправці лише легкового транспортного засобу, здорожчання пального з урахуванням пробігу (у дві сторони) до АЗС інших суб'єктів господарювання, розташованих на території адміністративних районів Сумської області, суміжних із Буринським чи Путивльським районами, може бути приблизно 10 відсотків вартості пального.
Тому, з точки зору споживачів, які проживають у м. Буринь та м. Путивль та прилеглих до них населених пунктах, придбання низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального за межами районів економічно недоцільне, враховуючи додаткові витрати на переїзд автотранспорту до автозаправних станцій, розташованих у суміжних районах Сумської області.
Слід також враховувати, що споживачі мають необхідність у заправці транспортного засобу паливом в обсязі необхідному для того, щоб дістатися найближчої АЗС, де відбувається реалізація нафтопродуктів. Враховуючи припинення Товариством реалізації нафтопродуктів у Буринському та Путивльському районах споживачі цих районів були значно обмежені (внаслідок відсутності палива необхідного для заправки автомобілів) у можливості дістатися до АЗС інших суб'єктів господарювання. Таким чином, споживачі кожного окремо зазначеного району мають низьку здатність до переміщення свого попиту в інші адміністративно-територіальні райони Сумської області. Про це свідчать заяви, які надходили до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від ДП «Путивльський агролісгосп», ТОВ «Путивльський хлібозавод», Сумського комунального підприємства «Буринь-теплосервіс», підприємства Буринської райспоживспілки «Хлібокомбінат», ФГ «Каблюк»з вимогами про початок розгляду справи щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також з метою поновлення роздрібної реалізації нафтопродуктів на АЗС м. Буринь. (а.с. 121-125, т. 1)
Розділом 6 Методики встановлено особливості визначення територіальних (географічних) меж ринку.
Згідно пункту 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару товарної групи визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи, є неможливим або недоцільним.
Відповідно до пункту 9.2 Методики бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на заповідний ринок, зокрема є: адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; інші обмеження, що спричиняють істотні витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару.
Згідно із пунктом 9.3 Методики наявність хоча б одного бар'єра вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання протягом 1-2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб’єкт господарювання не є потенційним конкурентом.
З чого вбачається, що відповідачем - територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дотримано положення Методики при визначенні територіальних (географічних) меж ринку і доведено, що позивач займав монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у територіальних межах Буринського району та Путивльського району Сумської області.
Аналіз структури ринків низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС показав, що роздрібну реалізацію нафтопродуктів у територіальних (географічних) межах Буринського та Путивльського районів Сумської області протягом січня-липня 2010 року здійснювали лише ТОВ «Лорант»і ТОВ «Еквіла». (Т. 1 а.с. 50)
З серпня 2010 року ситуація на ринках низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у межах Буринського та Путивльського районів Сумської області набула суттєвих змін.
ТОВ «Лорант»і ТОВ «Еквіла»припинили діяльність на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у межах Буринського та Путивльського районів з серпня 2010 року, що підтверджується додатковими угодами до договорів суборенди АЗС та актами повернення майна з оренди.
Таким чином, у межах Буринського та Путивльського районів Сумської області у період з 1 січня по 31 липня 2010 року роздрібну реалізацію нафтопродуктів здійснювали лише ТОВ «Лорант»і ТОВ «Еквіла».
Тому, відповідачем - територіальним відділенням Антимонопольного комітету України вірно застосовані норми частини п'ятої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та встановлено, що за результатами діяльності у період з 1 січня - по 31 липня 2010 року кожен із двох суб'єктів господарювання: ТОВ «Лорант»і ТОВ «Еквіла», є такими, що займають монопольне становище на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області.
Припинення ТОВ «Лорант»і ТОВ «Еквіла»реалізації високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС за готівку у період із 17 до 31 липня 2010 року призвело до неможливості використання транспортних засобів за призначенням, у зв'язку з відсутністю можливості заправити їх пальним за готівку, що призводить до ущемлення інтересів споживачів, оскільки закупівля пального на АЗС сусідніх адміністративних районів потребує додаткових фінансових витрат (віддаленість пункту реалізації пального збільшує витрати пального і, як наслідок, - грошей на його придбання).
Стосовно твердження ТОВ «Лорант»про існування об’єктивних причин неможливості здійснювати реалізацію нафтопродуктів за готівку через АЗС Буринського та Путивльського районів Сумської області, а саме те, що співробітниками податкової міліції у ТОВ «Лорант»вилучені первинні бухгалтерські документи, без яких позивач не може здійснювати реалізацію нафтопродуктів, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно із протоколом обшуку від 14.07.2010 та листа Державної податкової адміністрації в Сумській області від 03.08.2010 № 11573/9/09-003 печатка позивача в ході обшуку не вилучалася. (а.с. 115-118, т. 1)
Відповідно до листа Державної податкової адміністрації в Сумській області від 11.08.2010р. № 12085/10/09-003 під час проведення досудового слідства працівники податкової міліції ніяким чином не втручались у здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лорант»на АЗС обшуки не проводились, документи не вилучались, резервуари для зберігання пально-мастильних матеріалів не опечатувались.
Як встановлено територіальним відділенням Антимонопольного комітету України та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Лорант», незважаючи на вилучення документів і матеріалів податковою міліцією Державної податкової адміністрації в Сумській області, постачали нафтопродукти на АЗС Сумської області після проведеного 14 липня 2010 року обшуку в офісних приміщеннях товариства, а товариство продовжувало здійснювати роздрібну реалізацію пального за готівку у Буринському та Путивльському районах 14, 15 і 16 липня 2010 року, що підтверджується змінними звітами АЗС позивача. (а.с. 71, т.1)
Зазначене свідчить, що позивач міг і надалі (з 17.07.2010) продовжувати роздрібну реалізацію пального через АЗС у межах Сумської області за готівку.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень пунктів 10.2.1, 10.2.8 та 10.2.10 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 при прийманні й оприбуткуванні нафтопродуктів від постачальників працівникам АЗС не є необхідними матеріали та документи, на які посилається позивач за первісним позовом, оскільки при кожному прийманні нафтопродуктів постачальником за місцем розміщення АЗС передається паспорт якості, копії сертифіката відповідності та товарно-транспортна накладна.
Таким чином, вилучення податковою міліцією Державної податкової адміністрації в Сумській області штампів та комп'ютерної техніки, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, паспортів якості, податкових накладних та договорів поставки під час обшуку, проведеного 14.07.2010р. в офісних приміщеннях позивача, не могло бути перешкодою для обліку приймання та продажу нафтопродуктів на АЗС та продовження реалізації за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального споживачам через АЗС Буринського та Путивльського районів Сумської області. Зазначене підтверджується тим, що позивач не припиняв реалізації бензинів та дизельного пального споживачам через АЗС у зазначеному районі за паливними картами та скретч-картами при тому, що вилучені документи та матеріали однаково використовуються в процесі приймання нафтопродуктів та їх відпуску як за готівку, так і за безготівковим розрахунком.
Тому, припинення позивачем роздрібної реалізації за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області у період із 17 до 31 липня 2010 року є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС, шляхом відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що територіальне відділення Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, встановивши факт того, що ТОВ «Лорант»з 1 січня по 31 липня 2010 р. займав монопольне становище на ринку високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується у роздріб через АЗС у територіальних межах Путивльського та Буринського районів Сумської області, а також у період з 17 липня по 13 серпня 2010 р. вчинило порушення щодо відмови від реалізації товарів за відсутності альтернативних джерел придбання, повністю дотрималося вимог пункту 2 статті 50, пункту 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та вірно прийшло до висновку про порушення ТОВ «Лорант»законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді відмови від реалізації товарів за відсутності альтернативних джерел.
У зв’язку з чим, підстави для визнання недійсними пунктів 1,2,4,6 рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №9 від 28.02.2011 р. –відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову.
Що стосується зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення, передбачене п. 2 ст. 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.
Як було встановлено вище, 28.02.2011 р. адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 9, яким визнано, що ТОВ «Лорант», припинивши у період з 17 липня по 31 липня 2010 року роздрібну реалізацію за готівку низькооктанових, високооктанових бензинів та дизельного пального через АЗС в межах Буринського та Путивльського районів Сумської області вчинило порушення, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізуються у роздріб через АЗС, шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.
За вказане порушення на ТОВ «Лорант»було накладені штрафні санкції передбачені статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у розмірі 17 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно матеріалів справи, рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №9 від 28.02.2011 р. було отримано ТОВ «Лорант»11.03.2011 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції товариства (а.с. 11,т.1) Отже, штраф у розмірі 17000,00 грн., накладений за рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №9 від 28.02.2011 р., ТОВ «Лорант»повинно було сплатити у строк до 11.05.2011р.
Однак, ТОВ «Лорант»не сплатило штраф, накладений за рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №9 від 28.02.2011р., у зв’язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Сумської області що зустрічний позов в частині стягнення з ТОВ «Лорант»в дохід державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу є законним та обґрунтованим та правомірно був задоволений місцевим господарським судом.
З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
У відповідності до ст. 44, 49, ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача, при відмові в позовові –на позивача, при частковому задоволенні позовних вимог –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати відповідача за первісним позовом зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу за первісним позовом.
Керуючись ст.ст. 91, 101, 102, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лорант»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2011 р. по справі №5021/1034/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Хачатрян В.С.
Повний текст постанови підписано 01.08.2011р.