ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“20” липня 2011 року                                                           Справа №5023/2328/11

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Шевель О.В., судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Бєляєвій І.І.,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1. за довіреністю №02-07/409 від 04.03.2011р.,

1-го відповідача –ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 01.02.2011р.,

2-го відповідача -  ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 19.07.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»(вх. №2351 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 р. у справі №5023/2328/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ, в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м. Харків,

до 1. Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив «Авантаж», м. Харків,

     2. Публічного акціонерного товариства «ІБК «Авантаж», м. Харків,

про визнання правочину нікчемним, -

                    встановила:          

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати нікчемним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-250310-3/1, укладений 25.03.2010р. між першим та другим відповідачами. (4-7, т.1)

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. по справі  №5023/2328/11 (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні позову відносно першого відповідача - Споживчого товариства Житлово-будівельний кооператив «Авантаж»- відмовлено повністю. В задоволенні позову відносно другого відповідача - Відкритого акціонерного товариства «ІБК «Авантаж»- відмовлено повністю. (а.с.51-55, т.2)

Позивач, ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 р. у справі №5023/2328/11, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. (а.с.62-63, т.2)

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що згідно ст. 228 Цивільного кодексу України вказує, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Апелянт вважає, що об'єктивна ознака повинна вказувати на суперечність публічно-правовим актам держави та одночасно, на думку апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги порушення сторонами спірного правочину вимог ст.ст. 55, 86, 111, 165 Господарського кодексу України, що є само по собі об'єктивною ознакою правочину. ПАТ «Укрсоцбанк»вважає: що спірний правочин не відповідає меті, для якої було створено СТ «ЖБК «Авантаж»(ст.ст.55,86,111 Господарського кодексу України); відповідачі мали право укладати спірний договір тільки після сплати СТ «ЖБК «Авантаж»заборгованості за кредитним договором (ст.165 Господарського кодексу України); укладаючи  спірний договір сторони завідомо знали, що СТ «ЖБК «Авантаж»не виконає умов договору, а сам спірний правочин був спрямований на доведення СТ «ЖБК «Авантаж»до банкрутства.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умисел сторін на досягнення протизаконного результату (доведення до банкрутства) не доведено, оскільки такі докази наявні у матеріалах справи. Апелянт вважає, що СТ «ЖБК «Авантаж»та ВАТ «ІБК «Авантаж»є пов'язаними особами, а договори, укладені між ними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також, апелянт зазначає, що згідно фінансової звітності (форма №1 «Баланс») СТ «ЖБК «Авантаж»протягом 2010р. прийняв на себе зобов'язання на суму, що більш ніж у два рази перевищує наявні у нього активи. Зазначені докази, на думку апелянта, у відповідності до Наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства»№14 від 19.01.2006р. є ознаками навмисного доведення до банкрутства.

Перший відповідач, СТ «ЖБК «Авантаж», надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №6987 від 19.07.2011р.), в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. по справі  №5023/2328/11 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі перший відповідач посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу акцій №Б-250310-3/1 від 25.03.2010р. не порушує прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; не порушує публічний порядок; спрямований на реальне настання правових наслідків; укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства України та відповідає меті, для якої створено СТ «ЖБК «Авантаж», у зв’язку з чим, перший відповідач вважає, що підстави для визнання договору купівлі-продажу акцій №Б-250310-3/1 від 25.03.2010р. нікчемним –відсутні. Крім того, перший відповідач зазначає, що правовідносини між пов’язаними особами не є порушенням норм чинного законодавства та не можуть бути підставою вважати, що договори, укладені між пов’язаними особами, не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Другий відповідач також надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №6988 від 19.07.2011р.), в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. по справі №5023/2328/11 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі другий відповідач посилається на ті ж обставини, що викладені у відзиві першого відповідача.

Крім того, разом із відзивом на апеляційну скаргу другий відповідач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АЄ №532869 від 14.07.2011р. з якого вбачається, що найменування другого відповідача –Відкритого акціонерного товариства «ІБК «Авантаж»було змінено на Приватне акціонерне товариство «ІБК «Авантаж».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Представник першого відповідача та представник другого відповідача проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

25.03.2010 року між ВАТ «ІБК «Авантаж», правонаступником якого є ПАТ «ІБК «Авантаж», та СТ «ЖБК «Авантаж», за яке, не підставі договору доручення №Б-250310-3 від 25.03.2010р. діяло ТОВ «Компанія «Брокер»було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1, у відповідності до умов якого ВАТ «ІБК «Авантаж»(продавець) передало у власність СТ «ЖБК «Авантаж»(покупця) векселі емітента АТЗТ «ФК «Авантаж», загальною номінальною вартістю 11 500 000,00 грн. (а.с.11-12, т.1)

Факт передання ВАТ «ІБК «Авантаж»(продавцем) та прийняття СТ «ЖБК «Авантаж»(покупцем) у свою власність зазначених векселів підтверджується Актом прийому-передачі ЦП від 06.04.2010 р. (а.с. 13, т.1)

Згідно з п. 2.1. договору № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р., СТ «ЖБК «Авантаж»(покупець) зобов'язалось сплатити ВАТ «ІБК «Авантаж»(продавцю) загальну договірну вартість переданих векселів у розмірі 11 500 000,00 грн. у строк - до 31.12.2011 р.

12.11.2010 р. між СТ «ЖБК «Авантаж»(1-й відповідач) та ВАТ «ІБК «Авантаж»(2-й відповідач) була укладена додаткова угода № 1 до договору № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р., якою сторони підтвердили дійсність, укладеного між ними договору та підтвердили чинність своїх прав та обов'язків до них, а також встановили строк оплати наступним чином: сума у розмірі 3 млн. грн. сплачується до 31.12.2011 р., сума 8,5 млн. грн. - до 31.12.2012 року.

06.12.2010 року господарським судом Харківської області за заявою ТОВ «Буддетальсервіс»було порушено провадження у справі № Б-19/266-10 про банкрутство СТ «ЖБК «Авантаж». (а.с. 15-16, т.1)

Як вже було зазначено вище, позивач просить визнати договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р. нікчемним на підставі ст.228 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог банк посилається на те, що укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р. є невигідним для СТ «ЖБК «Авантаж», оскільки не передбачає отримання прибутку або будь якого економічного ефекту від їх виконання, сприяв різкому збільшенню фінансових зобов’язань СТ «ЖБК «Авантаж»та був укладений з метою доведення СТ «ЖБК «Авантаж»до банкрутства, а тому, на думку позивача, договір є таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України нікчемним (абсолютно недійсним) визнається той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Згідно приписів ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, норми закону щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними. Нікчемними, зокрема, є правочини: укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань (ст. 547 Цивільного кодексу України); укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219 Цивільного кодексу України); укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221 Цивільного кодексу України); укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226); вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України); які порушують публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України).

Згідно п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 грудня 1999 року під публічним порядком Верховний Суд України розуміє "правопорядок держави, як основоположні принципи, що складають основу існуючого у ньому строю (стосуються його незалежності, цілісності, самостійності і недоторканості загальних конституційних прав, свобод, гарантій, тощо.)"

Статтею 228 Цивільного України визначено коло правочинів, які є нікчемними та підпадають під такі, що порушують публічний порядок це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто, колегія суддів зазначає, що правочини, що порушують публічний порядок - це правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Аналогічна правова позиція викладена у главі 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", яка спрямована на надання відповідних роз'яснень, у тому числі й щодо нікчемності правочинів, що порушують публічний порядок, з метою забезпечення судами правильного й однакового застосування законодавства під час розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

Об'єктивна ознака такого правочину повинна вказувати на його суперечність публічно-правовим актам держави (Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного законодавства тощо), які визначають основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави.

Суб'єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, повинна полягати у спрямованості дії сторін (сторони) на досягнення протиправного результату та вказувати на умисне його вчинення.

Колегія суддів зазначає, що у разі кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України, слід враховувати вину, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Визначення правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинна передувати постанова компетентного органу про притягнення учасника (учасників) такого правочину до адміністративної відповідальності, чи вирок суду про притягнення названих осіб до кримінальної відповідальності, який набрав чинності. Умисел сторін (сторони) на незаконний результат повинен встановлюватися в момент винесення постанови про адміністративне правопорушення або під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", у разі якщо йдеться про підтвердження вини, яка повинна братися до уваги при визнанні правочинів такими, що порушують публічний порядок, як це зазначено в пункті 18 постанови, саме суд повинен визначати, які докази слід вважати достатніми для підтвердження вини в тому чи іншому випадку.

Згідно ст. 219 Кримінального кодексу України, під доведенням до банкрутства, треба розуміти дії умисні, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Приписами п. п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджені наказом Міністерства економіки України № 14 від 19 січня 2006 р. наведено визначення ознак дій з доведення до банкрутства.

Також, п. 3 вказаних Методичних рекомендації наведено коло суб'єктів, які уповноважені проводити аналіз при визначенні ознак дій з доведення до банкрутства, це є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, органи податкової служби, керівництво).

Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.

Віднесення правочинів, які порушують публічний порядок, до нікчемних означає безумовне позбавлення правового захисту осіб, яких цим правочином передбачалося наділити правами. Таке позбавлення диктується необхідністю збереження публічного порядку, що є важливим для суспільства в цілому.

Згідно матеріалів справи, договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р., укладений між відповідачами, за своїм змістом являє собою правочин, а саме - юридичну дію, спрямовану на досягнення цивільно-правових результатів, здійсненних у господарської діяльності сторін договору.

Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р. не містить умов, спрямованих на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, або умов, спрямованих на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу (стаття 14 Конституції України). Спірний правочин не спрямований на відчуження викраденого майна та не порушує правового режиму вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів, також, зазначає, що з постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011р. по справі №Б-19/266-10 про банкрутство СТ «ЖБК «Авантаж», яка є чинною на момент розгляду даної справи,  вбачається, що позивач є кредитором боржника з грошовими вимогами  на загальну суму 81060386,32 грн. Під час розгляду справи №Б-19/266-10  питання про фіктивність банкрутства СТ «ЖБК «Авантаж»та доведення до банкрутства СТ «ЖБК «Авантаж»вже було предметом дослідження колегією суддів апеляційного господарського суду та було встановлено, що підстави для визнання банкрутства СТ «ЖБК «Авантаж»фіктивним або таким, що доведено до банкрутство –відсутні.

Посилання позивача на невигідність для СТ «ЖБК «Авантаж»спірного договору та на значне збільшення у 2010 році фінансових зобов’язань СТ «ЖБК «Авантаж»не є підставою вважати договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010 р. нікчемним, оскільки згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється, зокрема, на підставі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності та власного комерційного ризику. Згідно ст. 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, суб’єкт підприємницької діяльності вправі вибирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, і самостійно відповідати за результати своїх дій, підприємець вільний у виборі напрямків і методів роботи, незалежний у прийнятті рішень, діє своєю волею та за своїми інтересами, вільний у встановленні прав і обов’язків по договорам, що укладаються, у визначенні будь –яких умов договорів, що не суперечать закону.

Отже, такі обставини, як наявність чи відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов’язань суб’єкта підприємницької діяльності - є комерційним ризиком і суб’єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики.

Стосовно посилань апелянта, що СТ «ЖБК «Авантаж»та ВАТ «ІБК «Авантаж»є пов'язаними особами, а договори, укладені між ними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає, що поняття «пов'язані особи»використовуються лише в податковому законодавстві, для використання особливого режиму податкового обліку, не пов'язано з розглядом цієї справи та не впливає на розгляд справи по суті. Крім того, колегія суддів вказує, що взаємовідносини між пов'язаними особами не являються порушенням чинного законодавства, заборона, щодо укладання правочинів між пов'язаними особами –відсутня.

Разом з тим, згідно матеріалів справи, договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р. спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується тим, що цінні папери, які були отримані на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1, використані СТ «ЖБК «Авантаж», як засіб платежу по своїм зобов'язанням у процесі господарської діяльності, та частково, на суму 1590000,00 грн., оплатив отримані за спірним договором цінні папери, у зв'язку з чим, розмір грошового зобов'язання СТ «ЖБК «Авантаж»перед ВАТ «ІБК «Авантаж»за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010 р. зменшився до 9910000,00 грн.

Щодо посилань апелянта на порушення відповідачами ст.ст. 55,111, 165 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає, що  вказані норми закону не містять в собі положень про суспільні, економічні та соціальні основи держави, як не містять прямої вказівки на нікчемність правочину у разі його укладення всупереч названим нормам закону.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави визнавати договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010 р., таким що  порушує публічний порядок та нікчемним з огляду на приписи ст.ст. 55, 111, 165 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду не надано доказів, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок та, за сукупності об'єктивної та суб'єктивної ознак, підпадає під дію ст. 228 Цивільного кодексу України. Позивач також не довів і існування умислу сторін (сторони) на досягнення протизаконного результату та не довів в законному порядку і вину відповідачів, у зв’язку з чим, підстави для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р. нікчемним у відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України –відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Аналогічна правова позиція викладена в ч. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними".

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оскаржуваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати нікчемним договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р., не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оскаржуваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту апелянта.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач не зазначив та не довів суду, чим саме порушуються його права наявністю оскаржуваного ним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-250310-3/1 від 25.03.2010р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідачів у повному обсязі.  

За таких обставин, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області 23.05.2011 р. у справі №5023/2328/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102 п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 р. по справі №5023/2328/11  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.

Суддя                                                                                           Бородіна Л.І.  

Суддя                                                                                           Лакіза В.В.  

Повний текст постанови підписано 25.07.2011р.