ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня  2011 р.                                               Справа  №5023/1996/11

Колегія суддів у складі:                             головуючий суддя Шевель О.В.,

                                                                                   суддя Лакіза В.В.,

                                                                                      суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі     Бєляєвій І.І.,

за участю представників сторін:

позивача  –   ОСОБА_1., за довіреністю №19  від 30.12.2010 року;

відповідача –ОСОБА_2., за довіреністю №38-4055/391  від 27.10.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” (вх.№2338Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 року у справі №5023/1996/11,

за позовом  Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5”, м. Харків,

до   Комунального підприємства “Харківські теплові мережі ”, м. Харків,

про стягнення 454 490,35 грн.,-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. у справі №5023/1996/11 (суддя Ковальчук Л.В.)  позов задоволено. Стягнуто з  Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”  на користь Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5” -108 658,97 грн. 3% річних, 345831,38 грн. інфляційних. В тому числі стягнуто –4 544,90 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити  рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 р. у справі №5023/1996/11 в частині стягнення суми інфляційних втрат,а саме стягнути  323 327,10 грн. інфляційних  замість 345 831,38 грн., тобто зменшити розмір інфляційних втрат на 22 504,28грн. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції  норм чинного законодавства та неповне дослідження усіх фактичних обставин справи.  

Апелянт вказує, що  наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не відповідає ст.625 Цивільного кодексу  України та рекомендаціям Верховного Суду України, викладеним у листі № 62-97 від 03.04.1997 року, оскільки позивач індексує не тільки основну заборгованість, але й також  інфляційні втрати. Відповідач вважає,що позивач повинен був при частковому  погашені основної заборгованості зменшити  цю суму на суму  здійснених виплат,але позивач зменшив не суму  основної заборгованості,а проіндексовану суму основної заборгованості та продовжує щомісячно індексувати інфляційні втрати вже погашеної заборгованості,що призводить до значного завищення інфляційних втрат.  

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№7012 від 19.07.2011 р.), в якому зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. у справі №5023/1996/11 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.  В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що розрахунки інфляційних втрат були зроблені згідно рекомендаціям Верховного Суду України,викладеним у листі   №62-97 від 03.04.1997 року, згідно яких, сума заборгованості почергово перемножується на відповідні місячні індекси інфляції.

В судовому засіданні 20.07.2011 р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та поясненні доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу  України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.11.2008 р. між ВАТ “Харківська ТЕЦ-5”, правонаступником якого є ПАТ “Харківська ТЕЦ-5”, (продавець, позивач по справі) та КП “Харківські теплові мережі” (покупець, відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 384, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача теплову енергію за умови поставки природного газу ДК "Газ України", а відповідач - прийняти та оплатити теплову енергію згідно умов цього договору. (а.с.9-12)

За додатковими угодами № 2 від 25.12.2008 р., № 3 від 31.12.2008 р., № 4/26 від 15.01.2009 р., № 5/60  від 13.02.2009 р., № 7/185 від 14.04.2009 р. до договору купівлі-продажу теплової енергії № 384 від 07.11.2008 р. сторони узгодили обсяг природного газу, що підлягає поставці, його ціну, строк дії договору. (а.с. 13-18)

Рішенням господарського суду Харківської області по справі №33/123-09 від 17.08.2009р., яке було залишено без змін  постановою   Харківського  апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р., з КП “Харківські теплові мережі”  було стягнуто на користь ВАТ “Харківська ТЕЦ-5”  4 239 771,50 грн. - основного боргу,193 199,43 грн. пені, 301 644,50 грн. інфляційних витрат, 73639,04 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. (а.с. 19-26)

Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання  щодо оплати отриманої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії № 384 від 07.11.2008р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

  У березні 2011 року, позивач ПАТ “Харківська ТЕЦ-5”, що є правонаступником ВАТ “Харківська ТЕЦ-5” звернулось до господарського суду Харківської  області з даним позовом, в якому просило  стягнути з відповідача на свою користь 454 490,35  грн., з яких 345 831,38 грн. інфляційних витрат  та  108 658,97 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач прострочив виконання зобов’язань з оплати поставленої теплової енергії за договором № 384 від  07.11.2008р.

Як встановлено судом при дослідженні матеріалів справи, та не заперечується сторонами по справі, відповідач не виконав належним чином в повному обсязі свої договірні зобов'язання та не погасив існуючу за договором № 384 від 07.11.2008р. заборгованість за спожиту теплову енергію. Докази  виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2009 р.  в примусовому порядку в матеріалах справи також відсутні.

Отже, станом на момент розгляду даної справи, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за основним боргом згідно договору купівлі-продажу теплової енергії №384 від 07.11.2008 р. у розмірі 2139771,50 грн., що не заперечується і самим відповідачем.

Згідно  ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що, станом на момент звернення позивачем до господарського суду з даним позовом, зобов’язання відповідача перед позивачем з оплати теплової енергії за договором №384 від 07.11.2008 р. не припинено та не виконане належним чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач правомірно здійснив нарахування відповідачеві на суму заборгованості інфляційні та 3% річні.

Перевіривши розрахунок 3% річних на суму боргу КП “Харківські теплові мережі” перед ВАТ “Харківська ТЕЦ-5” за постачання  теплової енергії за договором № 384 від 07.11.2008р., що здійснений за період з 18.08.2009 р. по 21.03.2011 р., враховуючи, що розрахунок здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства України та враховуючи, що відповідач не заперечує проти розміру 3% річних, які були йому нараховані, колегія суддів дійшла висновку, що  суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 108 658,97 грн.

Перевіривши  розрахунок інфляційних втрат, наданий  позивачем, та контррозрахунок інфляційних втрат, наданий відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що період розрахунку інфляційних, а саме –з  вересня 2009 р. по лютий 2011 р. є вірним, однак жоден з розрахунків не здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства України з огляду на наступне.

Інфляційні втрати, які передбачені ст. 625 Цивільного Кодексу України, є компенсацією від знецінення грошових коштів.

Індекс інфляції  - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідні індекси розраховуються, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків. (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Колегія суддів зазначає, що оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При цьому оцінюючи поданий позивачем розрахунок слід виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад грудня, індексується за період з урахуванням грудня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - січня.

Тобто, в даному разі необхідно проіндексувати суму боргу у середньомісячному обчисленні (на середньомісячний індекс інфляції). При цьому, індекс інфляції необхідно нараховувати не виключно на суму основного боргу, а саме на суму основного боргу, з врахуванням того, в якому розмірі відповідач провів погашення заборгованості за період, та на скільки вже знецінилися грошові кошти в попередньому періоді.

Колегія суддів погоджується із здійсненим позивачем розрахунком  інфляційних втрат на суму боргу відповідача за період вересень –жовтень 2009 року, згідно якого, сума інфляційних втрат складає відповідно 32318,17 грн. та 19257,94 грн.

Однак, сума інфляційних витрат за прострочення відповідачем виконання договірних зобов’язань за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року ні позивачем, ні відповідачем розраховано невірно.

При розгляді справи в апеляційному порядку колегія суддів, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, встановила, що  сума інфляційних втрат за період з  листопада 2009 року по лютий 2011 року складає 2426778,98 грн. (2139771,50 грн. (сума боргу на листопад 2009р.) * 113,41 % (середній індекс інфляції за вказаний період).

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за період з вересня 2009 року по лютий 2011 року становить 338 583,59 грн.

З огляду на викладене, здійснивши перерахунок суми інфляційних з урахуванням норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні у розмірі  338 583,59грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме –на суму 338 583,59грн. В решті позовних  - вимог в частині стягнення інфляційних втрат на суму 7247,79 грн. –слід відмовити.

За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції, дійшовши правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних,  неправильно визначив розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у зв’язку з чим, рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 р. по справі №5023/1996/11 підлягає зміні, а апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст.45, 46, 47,49  Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підпунктом “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93 (зі змінами та доповненнями) встановлені ставки державного мита за подання позовних заяв майнового характеру та за подання апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Враховуючи, що апеляційний господарський суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, то судові витрати зі сплати державного мита за подання позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а витрати зі сплати відповідачем державного мита за подання апеляційної скарги підлягають частковому відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ст.103,  п. 4 ч. 1 ст.104, ст.105,  Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. у справі №5023/1996/11 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 26009010013856 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, п/р 26005010050879 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 05471230) –108 658,97 грн. 3% річних, 338 583,59 грн. інфляційних, 4 472,20 грн. витрат по сплаті держмита, 232,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В частині позовних вимог про стягнення 7247,79 грн. інфляційних –в позові відмовити”.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, п/р 26005010050879 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 05471230) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 26009010013856 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код 31557119) - 36,23 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.

Суддя                                                                                           Лакіза В.В.  

Суддя                                                                                           Бородіна Л.І.  

Повний текст постанови підписано 25.07.2011р.