ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "26" липня 2011 р.                                                           Справа № Б-50/112-09

           Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя  Крестьянінов О.О.

при секретарі Буханової Т.А.

 за участю представників сторін:

апелянта - ОСОБА_1, довіреність № ВРЕ-342104 від 05.01.2011 р.

ліквідатора боржника – арбітражного керуючого   Бережного Олександра Івановича, ліцензія Серія АВ № НОМЕР_3  від 26.04.2010 р.;

боржника –  не прибув;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків (вх. № 2758Х/2-6) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.03.2011 р. у справі № Б-50/112-09 (суддя           Усатий В.О.)

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків  

про визнання банкрутом, -             

 в с т а н о в и л а :

  Постановою Господарського суду Харківської області від 12.10.2009 р. у справі № Б-50/112-09 (суддя Усатий В.О.) було:

Визнано фізичну особу-пiдприємця ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, iдентифiкацiйний номер НОМЕР_1, зареєстрованого виконкомом Харківської міської ради (дата проведення державної реєстрації 11.09.2006 р. за № 24800000000067012) за адресою: АДРЕСА_2) - банкрутом та відкрито лiквiдацiйну процедуру.

З дня прийняття господарським судом постанови строки виконання зобов’язань громадянина-пiдприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов’язаннями громадянина-пiдприємця; припиняється стягнення з громадянина-пiдприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення алiментiв, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян.

Скасовано арешти, накладені на майно боржника (в тому числі податкову заставу) i інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Бережного Олександра Івановича (iдентифiкацiйний номер НОМЕР_2, ліцензія Серія АБ № НОМЕР_4 від 25.04.2005 р., адреса: АДРЕСА_1).

Затверджено оплату праці ліквідатора Бережного О.І. у розмірі двох мінімальних заробітних плат що місяця.

Зобов’язано ліквідатора відповідно до п.п. 3, 5 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в п’ятиденний строк опублікувати в офiцiйному друкованому органі вiдомостi про визнання боржника банкрутом i відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку i відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49 Закону i надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

Встановлено строк для пред’явлення кредиторами до господарського суду вимог до боржника —1 місяць з дня опублікування в офiцiйному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом.

Зобов’язано ліквідатора в строк до 12.04.2010 р. року виконати лiквiдацiйну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, iнвентаризацiйнi вiдомостi, акти оцінки майна, вiдомостi про реалізацію кожного об’єкту ліквідаційної  маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, договори купівлі-продажу майна банкрута, акти приймання-передачi майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, докази погашення кредиторської заборгованості по кожному кредитору окремо, реєстр погашених вимог кредиторів, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку банку про рух грошових коштів по основному рахунку за весь час роботи лiквiдатора, баланси підприємства за весь час роботи лiквiдатора, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток i штампів банкрута, оригінали установчих документів i свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської  заборгованості, протоколи засідань комітету кредиторів і протоколи загальних зборів комітету кредиторів, затверджений комітетом кредиторів звіт про оплату послуг, відшкодування витрат лiквiдатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

Вказану Постанову суду направлено: боржнику, лiквiдатору, Харківському обласному відділу питань банкрутства, ВДВС головного управління юстиції в Харкiвськiй області, ДПI у Орджонiкiдзевському районі м. Харкова, фондам (т. 1 а.с. 175-179).

23.03.2011 р. ліквідатор банкрута Бережний О.І. звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням, в якому просив надати роз’яснення щодо змісту п.п. 2, 3 резолютивної частини вищевказаної Постанови Господарського суду Харківської області від 12.10.2009 р. у справі № Б-50/112-09, а саме: 1) чи підлягає виконавче провадження, яке знаходиться в Орджонiкiдзевському вiддiлi державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та відкритого стосовно фізичної особи ОСОБА_3 закінченню на пiдставi ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 7 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження“, ст. 52 Цивільного Кодексу України, та чи підлягає звільненню з під арешту майно боржника, а саме; нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-1 - 13-3 загальною площею 55,3 кв.м. в лiт.”А-4”, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, та якi знаходяться під заставою згідно іпотечного договору № 839/4/27/3817-788 від 02.11.2007 р. та чи підлягає передач виконавчий документ лiквiдатору; 2) чи підлягає виконавче провадження, яке знаходиться в Фрунзенському вiддiлi державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, відкритого стосовно фізичної особи ОСОБА_3, закінченню на пiдставi ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 7 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження“, ст. 52 Цивільного Кодексу України, та чи підлягає звільненню з під арешту майно боржника, а саме: квартира АДРЕСА_4, яка також знаходиться в іпотеці в АКIБ “УкрСиббанк“ договір іпотеки (нерухомого майна) від 27.08.2007 р., та чи підлягає передачі виконавчий документ лiквiдатору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2011 р. у справі № Б-50/112-09 (суддя Усатий В.О.) клопотання ліквідатора про роз’яснення змісту п.п. 2, 3 резолютивної частини Постанови Господарського суду Харківської області від 12.10.2009 р. у справі № Б-50/112-09 було задоволено, роз’яснено, що:

-          виконавче провадження, яке знаходиться в Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та відкрите стосовно фізично особи ОСОБА_3 підлягає закінченню на підставі ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 7 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 52 Цивільного Кодексу України, а майно банкрута, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 13-1 - 13-3 загальною площею 55,3 кв.м. в літ."А-4", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та які знаходяться під заставою згідно іпотечного договору № 839/4/27/38/7-788 від 02.11.2007 р. підлягають звільненню з під арешту, а виконавчий документ - передачі ліквідатору;

- виконавче провадження, яке знаходиться в Фрунзенському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, яке відкрите стосовно фізичної особи ОСОБА_3, підлягає закінченню на підставі ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 7 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 52 Цивільного Кодексу України, а майно банкрута, а саме: квартира АДРЕСА_4, яка також знаходиться в іпотеці в АКІБ “УкрСиббанк” договір іпотеки (нерухомого майна) від 27.08.2007 р. підлягає звільненню з під арешту, а виконавчий документ - передачі ліквідатору.

ПАТ “УкрСиббанк”, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції від 31.03.2011 р. у даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просив вказану ухвалу скасувати, прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора ФОП ОСОБА_3, Бережного О.І., стосовно закінчення виконавчого провадження Фрунзенським ВДВС ХМУЮ та звільнення з-під арешту  квартири АДРЕСА_4, що є предметом іпотеки за зобов’язаннями фізичної особи ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту «11203447000 від 27.08.2007 р., посилаючись при цьому на те, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права.

Ліквідатор боржника у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду –залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість останньої.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи присутніх у судовому засіданні ліквідатора боржника та представника апелянта, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних  підстав.

Положеннями ч. 1 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню.

Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.

Пунктом 1 ст. 26 вищевказаного Закону передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до п. 2 ст. 26 того ж Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Враховуючи приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", процедура ліквідації банкрута передбачає задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна, при цьому скасовується арешт чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

При цьому зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати ніяких коштів.

Крім того, відповідно до п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05.07.2004 р., після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги ПАТ “УкрСиббанк” посилається на те, що господарський суд, виходячи з компетенції, встановленої ст. 12 ГПК України та ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, не може надавати роз’яснення щодо порядку виконання рішення суду загальної юрисдикції, а також на те, що виходячи з суб’єктного складу господарського процесу, процедури банкрутства, господарський суд не може надавати роз’яснення стосовно  осіб, що не є і не можуть бути стороною в цих процесах (так фізична особа ОСОБА_3 не є стороною в процедурі банкрутства та стороною в господарському процесі).

Колегія суддів з такими висновками не погоджується, виходячи з наступного.

Апелянт вважає, що не є доцільним застосування п. 7 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” де зазначається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи. Однак у ст. 51 ЦК передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Апелянт вважає, що Господарський суд у Ухвалі від 31.03.2011 р. надав роз'яснення щодо порядку виконання рішення суду загальної юрисдикції. Однак, слід зазначити, що суд в порядку ст. 89 ГПК України за заявою ліквідатора лише роз'яснив зміст Постанови суду від 31.03.2011 р., не змінюючи при цьому її змісту.

Щодо суб'єктного складу правовідносин, що виникли при прийнятті та виконанні Рішення Суду, то слід зазначити, що ст. 42 Конституції України встановлює загальне правило, згідно якому кожна людина має право на заняття підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом.

Ст. 50 ЦК України передбачає право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Для того, щоб реалізувати це право, фізична особа повинна бути зареєстрована як фізична особа-підприємець, що прямо передбачено ч. 2 ст. 50 ЦК України: фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

В свою чергу ч. 1 ст. 128 ГК України передбачає, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. А відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржником є суб'єкт підприємницької діяльності.

Тому заперечення апелянта про те, що правовідносини, що виникли між фізичною особою ОСОБА_3 та ПАТ “УкрСиббанк” не відносяться до компетенції господарського суду безпідставні.

Також помилковою думкою апелянта є те, що ОСОБА_3 не є стороною в процедурі банкрутства, тому що ст. 21 ГПК України передбачає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього кодексу. А в ст. 1 зазначено, що підприємства та організації - це підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у т.ч. іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Окрім того, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дає наступне поняття боржника - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно зі ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Апелянтом зазначається, що на предмет іпотеки не можливо звернути стягнення окрім як на користь іпотекодержателя, що передбачено Законом України “Про іпотеку”, тому вважає неприпустимим зняття арешту з майна ОСОБА_3 Однак не враховано той факт, що Ухвалу про звільнення майна боржника з-під арешту винесено в рамках процедури банкрутства і суд при вирішенні справи керується перш за все нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки саме цей Закон встановлює порядок проведення такої процедури. Окрім цього, слід зазначити, що права банка не порушуються, оскільки йому надано право в порядку ч. 3 cт. 51 вищевказаного закону заявити кредиторські вимоги до боржника, які після визнання вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів задовольняються відповідно до вимог зазначеного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначено заявником в заяві про порушення

справи про банкрутство, а судом першої інстанції в постанові про визнання банкрутом, перелічені Підприємцем та наявні у нього об'єкти нерухомості (квартири) були передані в іпотеку, в забезпечення виконання Підприємцем своїх зобов'язань за укладеними з Банками кредитними договорами про надання споживчих кредитів та в забезпечення повернення ним кредитів за цими договорами. Виходячи з положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

- ч. З ст. 6 та ст. 7 (щодо розповсюдження обов'язкових підстав для порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця);

- ч.ч. 7, 8 ст. 47 (щодо майна громадянина -підприємця, що включається до складу ліквідаційної маси);

- ч. 7 ст. 48 (щодо наслідків прийняття постанови про визнання громадянина - підприємця банкрутом, зокрема, у вигляді звернення стягнення на майно громадянина-підприємця та здійснення реалізації всього майна банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом);

- ч. 2 ст. 49 Закону про банкрутство, а також виходячи зі складу зобов'язань Підприємця перед Банком, прийняття рішення про визнання Підприємця банкрутом, впливає та стосується прав та обов'язків Банку щодо задоволення своїх вимог до Підприємця в позовному порядку (через виконавчу службу тощо).

Оскаржувана ухвала є пов'язаною з постановою суду першої інстанції, оскільки роз'яснює правові наслідки прийняття такої постанови. А висновок суду в ухвалі, з посиланням на норми ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, про обов'язковість закінчення виконавчого провадження та звільнення майна з-під арешту є передбаченим законом правовим наслідком визнання особи банкрутом.

Отже, оскаржувана ухвала є частиною постанови суду про визнання Підприємця банкрутом та визначає правові наслідки, згідно ст. 23 Закону про банкрутство, прийнятої у справі постанови про визнання Підприємця банкрутом.

За таких обставин справи судом першої інстанції було законно та обґрунтовано задоволено клопотання ліквідатора банкрута про роз’яснення змісту п.п. 2, 3 резолютивної частини Постанови Господарського суду Харківської області від 12.10.2009 р. у справі № Б-50/112-09 було та роз’яснено, що виконавчі провадження, які знаходиться в Орджонікідзевському ВДВС Харківського МУЮ та Фрунзенському ВДВС Харківського МУЮ, відкриті стосовно ФО ОСОБА_3 підлягають закінченню на підставі ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 7 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 52 Цивільного Кодексу України, а майно банкрута, що  знаходиться під заставою згідно іпотечних договорів, підлягають звільненню з під арешту, а виконавчі документ - передачі ліквідатору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, не має фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а ухвала Господарського суду Харківської області від 31.03.2011 р. у справі № Б-50/112-09 була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і доводи, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105, 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

  п о с т а н о в и л а :

  Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, м. Харків, залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.03.2011 р. у справі № Б-50/112-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

 Головуючий суддя                                                                    Фоміна В. О.

 Суддя                                                                                           Кравець Т.В.

 Суддя                                                                                           Крестьянінов О.О.

  Повний текст постанови підписаний 01.08.2011 р.