Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-960/11

Р І Ш Е Н Н Я

08.07.2011м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

                                                       головуючого судді – Крючко Н.І.

                                                       при секретарі         -  Закорецькій М.Ю., Артюховій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

В  травні 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернувся  з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозремонтний завод» про стягнення   нарахованої, але не виплаченої  заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, в якому зазначила, що наказом № 40 від 25.03.2011 року  на підставі  п.1 ст. 36 КЗпП України її було звільнено з посади головного бухгалтера ВАТ «Тепловозремонтний завод», проте відповідного розрахунку при звільненні з нею проведено не було.

             У судовому засіданні представник позивачки уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 17 510 грн., середній заробіток за затримку розрахунку за період 25 березня 2011 року по 08 липня 2011 року – 29 923 грн. 60 коп. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Представники відповідача позов визнали частково в частині невиплаченої заробітної плати в сумі 17 510 грн. та середнього заробітку за затримку розрахунку за період з 25 березня 2011 року по 12 квітня 2011 року в сумі 5 129 грн. 76 коп. .

Суд, вислухавши  пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

          Як пояснила в судовому засіданні представник позивачки, 25.03.2011 року  ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади головного бухгалтера ВАТ «Тепловозремонтний завод» за згодою сторін, але відповідні розрахунки з нею проведено не було, а тому вона була змушена звернутися до суду про стягнення з відповідача нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 17 510 грн. 00 коп., середнього заробітку за період затримки виплати належної їй заробітної плати в сумі 29 923 грн. 60 коп.  із наступного розрахунку:

-          8 977 грн. 02 коп. ( середню заробітну плату) :  21 (середньо – річна кількість робочих днів за місяць) = 427 грн. 48 коп. (середня заробітна плата за один робочий день).

-          427 грн. 48 коп. (середню заробітну плату за один робочий день) х 70 (робочих днів, на які було затримано розрахунок по виплаті всіх  сум, що належить працівникові від підприємства, установи, організації, які проводиться в день звільнення) = 29 923 грн. 60 коп. (середній заробіток за час затримки заробітної плати при звільненні).

Також представник позивачки просила стягнути на користь позивачки моральну шкоду в сумі 5 000 грн. посилаючись на те, що протиправні дії відповідача у вигляді невиплати заробітної плати останній, спричинили ОСОБА_1 моральні страждання, що призвели до погіршення стану здоров’я в зв’язку з чим вона змушена була пройти курс лікування.    

          Представники відповідача в судовому засідання не заперечували проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 17 510 грн., що стосується стягнення середнього заробітку за період затримки виплати належної позивачці заробітної плати, вважали, що дана вимога має бути задоволена частково лише за період часу з 25 березня 2011 року по 12 квітня 2011 року в сумі 5 129 грн. 76 коп., оскільки 12 квітня 2011 року ухвалою Господарського суду Полтавської області порушено справу за заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» про порушення справи про банкрутство та прийнято її до розгляду, а тому з цього часу на думку представників відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку не повинен  нараховуватися. Також, представники  відповідача в повному обсязі заперечували проти позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вважають дану вимогу необґрунтовану.

          Судом встановлено, що  ОСОБА_1, 15 березня 2004 року була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», 11 листопада 2008 року була переведена на посаду головного бухгалтера, а 25 березня 2011 року звільнена з даної посади за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.5), проте при звільненні роботодавцем відповідного розрахунку з ним проведено не було.

Тим самим, протиправна поведінка відповідача виразилася у моральних стражданнях позивачки, психологічному дискомфорті та погіршенню стану її здоров’я вона переживала глибокі хвилювання, великі фінансові труднощі, які значно відобразилися на її здоров'ї, душевному стані, порушили її життєві плани, що підтверджується випискою із історії хвороби № 178 (а.с.5) відповідно до якої ОСОБА_1 знаходилась на денному стаціонарі терапії з 05 квітня 2011 року по 15 квітня 2011 року з діагнозом вегето -сосудиста дистания.

Судом не приймаються до уваги посилання представників відповідачів, з приводу того, що погіршення стану здоров’я позивачки було викликано лише зміною природних явищ, як такі, що є безпідставними.

Поряд з цим, суд  вважає, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачкою є завищеним та неспівмірним до наслідків, які настали від невиконання відповідачем свого обов’язку щодо проведення розрахунку з позивачкою. А тому вважає за необхідне задовольнити їх частково в сумі 1 000 грн.   

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх  сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

          Крім того, згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у передбачені чинним законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику  застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

На підставі викладеного посилання представників відповідача про те, що ухвалою Господарського суду Полтавської  області від 12.04.2011 року, а саме п.5 було припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості боржника, в зв’язку з чим з моменту винесення даної ухвали  невиплата належної позивачці заробітної плати не може вважатися затримкою у проведенні її виплати суд  вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.   

         За таких обставин  суд, приходить  до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, але в меншому розмірі ніж було заявлено позивачкою.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП, ст.ст. 10,11, 30 60, 61, 213-215,224   ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди – задовольнити частково.

          Стягнути з   Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» на користь  ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 17 510 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 29 923 грн. 60 коп. та моральну шкоду в сумі 1 000 грн.,  а всього 48 433 грн. 60 коп.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць на користь ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Теповозремонтний завод» на користь держави судовий збір в розмірі 484 гр. 34 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Теповозремонтний завод» витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи на користь держави в розмірі 120 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції  може бути подано  до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд  м. Полтави  протягом десяти  днів з дня  проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави   Н. І. Крючко