Справа №  2а-5815/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 року.   суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Обревко Л.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адмі ністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -     

                                                                     ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про поновлення пропущеного строку, визнання дій Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період часу з 09.07.2007 року по день набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком та відповідну доплату за 2008 рік.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначав, що позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області, як одержувач пенсії за віком та при цьому одержує підвищення до пенсії, як учасник війни, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, відповідач вважає  свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії як дітям війни, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними, оскільки позивач вже отримує підвищення до пенсії учасника війни, а тому згідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не має права на одночасне призначення їй підвищення до пенсії дитині війни.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус "Дитини війни", що  також підтверджується копією пенсійного  посвідчення .  

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на те, що позивач вже отримує підвищення до пенсії учасника війни, а тому згідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не має права на одночасне призначення позивачу підвищення до пенсії дитині війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України „Про  статус  ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту” до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни,  які мають право на отримання підвищення  до
пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної
соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до
 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та  Закону  України  "Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту"  дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Правовідносини, пов’язані із питаннями соціального захисту ветеранів війни врегульовані Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, Законом України „Про державний бюджет на відповідний рік!, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до осіб, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, окрім перелічених в цій статті осіб, на дружин  (чоловіків)  померлих  інвалідів війни,  учасників бойових  дій,  партизанів,   підпільників   і   учасників   війни, нагороджених   орденами   і   медалями  колишнього  Союзу  РСР  за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами,  чинність  цієї  статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Згідно ст. 15  Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дружинам (чоловікам)  померлих  учасників  війни  і  бойових  дій, партизанів  і  підпільників,  визнаних  за  життя  інвалідами  від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не   одружилися  вдруге,  пенсії  або  щомісячне  довічне  грошове утримання чи державна соціальна допомога,  що виплачується замість пенсії,  підвищуються  на  10  процентів прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність.

Згідно ст. 17  Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат,  пов'язаних  з  введенням  в  дію  цього Закону, здійснюється за  рахунок  коштів  державного  та місцевого бюджетів.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_2. вже отримує підвищення, як учасник війни у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатності, у зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не має право на одночасне отримання підвищення до пенсії як учасник війти та як дитина війни.

Враховуючи вище викладене в задоволенні позовних вимог позивача  ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  10, 12, 15, 17 Закону України„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,  ст.ст. 6,18, 19, 21, 94, 99, 100, 102,104, 105, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                       П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.     

Суддя: