Справа № 2-1687/11

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 року                                                                                м. Запоріжжя

          Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді:                                                                         Холод Р.С.,

при секретарі:                                                                                 Родніковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -  

                                                                ВСТАНОВИВ:   

                 Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 14.03.2001р. у розмірі 26 950,00 грн.  

          В подальшому ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, посилаючись на наступне. За нотаріально посвідченим договором позики від 14.03.2001р. ОСОБА_2 на строк до 14.03.2006 року позичила у нього 19 250,00 грн., що еквівалентно 3 500 дол. США і у визначений строк гроші не повернула. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2009р. затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_3 зобов’язалась: сплатити у строк до 15.06.2009р. 3 850,00 грн.; надалі сплачувати щомісяця до 5-го числа по 385,00 грн. до повної сплати боргу. 27.07.2009р. ОСОБА_2 сплатила 2 500,00 грн., 18.08.2009р. – 500,00 грн. Надалі ОСОБА_2 відмовилася від сплати грошей. У зв’язку з невиконанням мирової угоди, ним була написана апеляційна скарга на ухвалу суду про її затвердження. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області скасовано ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2009р. про затвердження мирової угоди і справу направлено на новий розгляд. Станом на 01.01.2001р. сума боргу ОСОБА_2 склала 16 250,00 грн. Строк повернення позики було визначено договором –14.03.2006р. Рівень інфляції з 01.04.2006р. по 01.01.2011р. склав 189,87 %. Сума боргу з урахуванням інфляції складає 30 853,88 грн. Також, позивач вважає, що відповідач повинна сплатити проценти на рівні облікової ставки НБУ за проміжок часу з 01.04.2006р. по 01.01.2011р. (за 57 місяців). Облікова ставка НБУ на січень 2011р. становить 7,75%. Таким чином, сума процентів складає 5 982,03 грн. Загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 36 835,91 грн. Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу та судові витрати.

          В судове засідання позивач не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

          Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечень суду не надала.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.   

14.03.2001р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики та нотаріально посвідчений (а.с. 4). Згідно зазначеного договору ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 19 250,00 грн., що еквівалентно 3 500 дол. США строком до 14.03.2006р.

В зв’язку з тим, що договір укладений 14.03.2001р., відносини між сторонами щодо підстав виникнення зобов’язань за договором регулюється ЦК України 1963р.

Згідно ст. 374 ЦК України (1963р.) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

          Відповідно до ст. 169 ЦК України (1963р.) грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в національній валюті.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки грошові зобов’язання на час укладення договору позики могли виражатися лише в національній валюті, позивачем були надані кошти в національній валюті в розмірі 19 250,00 грн., а тому поверненню підлягає саме ця сума.  

          Строк виконання грошового зобов’язання встановлений 14.03.2006р. В зазначений строк відповідач борг не повернув.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була повернута сума боргу лише на загальну суму 3 000,00 грн. (27.07.2009р. –2 500,00 грн., 18.08.2009р. –500 грн.). Залишок боргу складає 16 250,00 грн. (19250,0 грн. –3 000,00 грн.), яка і підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.  

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає за період з 01.04.2006р. по 01.01.2011р. 30 853,88 грн., що підтверджується розрахунком, наданим до суду позивачем. Зазначений          розрахунок відповідачем не заперечувався.

Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 30 853,88 грн. законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки НБУ за період з 01.04.2006р. по 01.01.2011р. у розмірі 5 982,03 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач в обґрунтування стягнення процентів посилається на ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Тобто зазначена стаття передбачає сплату процентів за користування коштами.

Як раніше зазначалось, договір позики був укладений 14.03.2001р., в період дії ЦК України 1963р. Згідно ст. 170 ЦК України (1963р.) проценти по грошових та інших зобов'язаннях не допускаються, за винятком операцій кредитних установ, зобов'язань по зовнішній торгівлі та інших випадків, зазначених у законі.

Таким чином, грошові кошти позивачем надавались відповідачу без процентів, та саме на таких умовах відповідач брала гроші та укладала договір позики. Змін до договору позики після вступу у дію ЦК України (2003р.) не вносилось, а тому посилання позивача на ст. 1048 ЦК України, як на обґрунтування вимоги щодо сплати процентів, є безпідставним.   

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення процентів в розмірі 5 982,03 грн.     

          Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 169, 170, 374 ЦК України (1963р.), ст. ст. 625, 1046, 1048 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 4, 8, 10, 11, 15, 31, 57, 60, 88, 209, 212-215, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:   

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 14.03.2001р. з урахуванням індексу інфляції у розмірі 30 853 (тридцять тисяч вісімсот п’ятдесят три) грн. 88 коп. та судові витрати в розмірі 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 50 коп. (269,50 грн. –судовий збір, 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).   

          В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

            Суддя                                                                                                     Р.С.Холод