Справа № 344/3347/24

Провадження № 1-кп/344/747/24

У Х В А Л А

12 грудня 2024 року                                                                           місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді:      ОСОБА_1 ,

за участі секретаря с/з:    ОСОБА_2 ,

прокурора:                       ОСОБА_3 ,

захисників:                       ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених:                ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 ,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186, ч.2 ст.28 ч.1 ст.357 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25 квітня 2024 року та який судом неодноразово продовжено та дія якого триває на час розгляду даного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку дії щодо обвинуваченого ОСОБА_7 заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на викладені в ньому обставини та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, просив дане клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник не заперечили щодо задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечень щодо задоволення клопотання не висловлювали.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження з даного приводу, а також враховуючи в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені у ст. 178 КПК України, суд вважає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. 

При вирішені питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є особою молодого віку, неодружений, раніше судимий, те, що ОСОБА_7 за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а за ч.4 ст.186 КК України встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, які згідно з ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.  

Суд звертає увагу на те, що прокурором у судовому засіданні доведено, що з моменту постановлення судом ухвали, якою застосовано ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, зазначені у ній ризики не відпали, не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою. Стороною захисту у свою чергу не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів, змінилися, та відповідно, вони зменшились, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.

Отже, на думку суду застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків, а запобіжний захід у виді тримання під вартою буде співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і виключно такий здатен забезпечити запобігання зазначених ризиків.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За таких обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб з визначенням мінімально можливого розміру застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 ( п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, і такий не буде завідомо непомірним для нього і перспектива втрати такого розміру застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні з покладенням на ОСОБА_7 передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177, 194, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 – задовольнити.  

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09 лютого 2025 року включно. Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 ( п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду.

Обвинувачений ОСОБА_7 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу протягом строку дії даної ухвали та у визначеному в ухвалі розмірі.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 до 09 лютого 2025 року включно наступні обов`язки: 

прибувати до суду за кожною вимогою; 

не відлучатися з м. Івано-Франківськ без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утриматись від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. 

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо обвинуваченого ОСОБА_7 може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений ОСОБА_7 вважатиметься таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення. Учасники провадження мають право отримати її копію в суді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                                                                      ОСОБА_1