УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 152/1268/23

Провадження № 51-4993 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 травня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2024 року щодо останньої,

установив:

За вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 травня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено засуджену від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання щодо речового доказу у провадженні.

Вказаний вирок переглянуто в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційних скарг засудженої та в її інтересах захисника ОСОБА_6 . Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу, якою вирок залишив без зміни.

Також цим рішенням апеляційний суд прийняв відмову прокурора від апеляційної скарги та апеляційне провадження у цій частині закрив.

Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень і встановлених судом першої інстанцій обставин, ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, 28 квітня 2023 року приблизно о 17:00, перебуваючи на території власного господарства по АДРЕСА_1 , побачила на своїй земельній ділянці сусіда ОСОБА_7 і з цього приводу почався словесний конфлікт. Під час конфлікту, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, штовхнула двома руками потерпілого ОСОБА_7 у спину, у результаті цього останній впав на землю. Продовжуючи свої неправомірні дії та маючи умисел на подальше спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_5 взяла до рук дерев`яну палицю (стовпчик) та нанесла один удар потерпілому в область стегна лівої ноги із зовнішньої сторони.

Внаслідок вказаних незаконних дій ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому з відривом відламку у ділянці лівої вертикальної впадини та синця у верхній третині по зовнішній поверхні лівого стегна, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 17 від 05 червня 2023 року належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я, терміном понад три тижні.

Вказані дії засудженої ОСОБА_5 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх вимог, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, вказує, що засуджена ОСОБА_5 діяла в межах необхідної оборони, а тому її дії кваліфіковано неправильно, на що суди уваги не звернули, а тому постановили незаконні рішення.

Вважає, що апеляційний суд не виконав вимоги ст. 404 КПК України, не усунув допущенні судом першої інстанції порушення та, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення а рішення без змін, своїх висновків належним чином не мотивував, у зв`язку з цим постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Перевіривши доводи наведені у касаційній скарзі захисника, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у ній мотивів з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичні обставини кримінального провадження є предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, також неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для скасування судових рішень.

Отже вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

За змістом касаційної скарги захисник, порушуючи питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та вказує на неповноту судового розгляду.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії засудженої ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно.

Так, зазначені у касаційній скарзі доводи захисника стосовно незаконності рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які могли вплинути на вирішення питання про невинуватість засудженої, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції.

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що захисник ОСОБА_6 оскаржував вирок з підстав незаконності та необґрунтованості судового рішення, просив скасувати вирок та кримінальне провадження щодо засудженої закрити. Зазначав, що судом не враховані дані щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, стосовно незаконних дій ОСОБА_7 щодо неї.

Перевіривши доводи захисника ОСОБА_6 , в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з цим правильно кваліфікував дії засудженої за ч. 1 ст. 122 КК України.

Також суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи захисника про неповноту судового розгляду. Суд першої інстанції ретельно перевірив у судовому засіданні твердження сторони захисту про те, що засуджена не завдавала тілесних ушкоджень потерпілому, спростувавши їх показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та дослідженими письмовими доказами: висновком судово-медичної експертизи, протоколом проведення слідчого експерименту з додатками, а також речовим доказом, який був вилучений під час огляду місця події.

На доводи засудженої та її захисника про те, що судом безпідставно не взято до уваги показання решти допитаних свідків, апеляційний суд зазначив, що показання цих осіб також підтверджують, що між засудженою і потерпілим існує тривалий конфлікт через особисту неприязнь, зокрема, щодо частково облаштованої межі належних їм земельних ділянок. Також врахував, що в даному випадку поведінка потерпілого, спровокувала конфлікт. Зокрема, те, що засуджена у травні 2023 року звернулась до поліції із заявою про заподіяння їй потерпілим тілесних ушкоджень, однак дане провадження знаходиться на стадії досудового розслідування.

За перевіркою доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Водночас учасник кримінального провадження має звертатися до апеляційного суду з окремим клопотанням про дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується, та відповідно місцевим судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а також у разі, коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Постанова ОП ККС ВС від 03.04.2023 у справі № 537/984/20.

Проте у цьому апеляційному провадженні учасники судового провадження з клопотаннями в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України до апеляційного суду не звертались.

Окрім цього у касаційній скарзі захисник вказує, що засуджена перебувала у стані необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дій потерпілого на що, не звернули увагу суди.

Так, право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини та висновки зазначені у вироку, з якими погодився суд апеляційної інстанції, поведінка потерпілого лише спровокувала конфлікт, проте внаслідок незаконних дій засудженої, яка під час конфлікту штовхнула двома руками потерпілого ОСОБА_7 у спину, в результаті чого останній впав на землю і після цього ОСОБА_5 взяла до рук дерев`яну палицю (стовпчик) і нанесла ним один удар потерпілому в область стегна лівої ноги із зовнішньої сторони, були спричинені тілесні ушкодження потерпілому.

Враховуючи наведене, необхідності у вирішенні питання про наявність стану необхідної оборони, у даному провадженні не виникало.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суд відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи, що з доводів наведених у касаційній скарзі та наданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення скарги, колегія судів касаційного суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження захиснику належить відмовити.

Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 травня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2024 року щодо останньої.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3