ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10497/24 Справа № 201/3274/21 Головуючий у першій інстанції: Демидова С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого –                        Красвітної Т.П.,

суддів:                                Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря                Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 , треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Златова Наталя Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора, застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним іпотечного договору, скасування рішень державного реєстратора,–

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. До набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/3274/21 заборонено державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, адреси, власника, обтяження тощо) стосовно квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 8 кв.м., житловою площею 29, 2 кв.м., опис: у житловому будинку літ. А-16 квартира АДРЕСА_2 , яка складається з: 1-кухня-вітальня, 2-санвузол, 3,4-житлові кімнати, 5-санвузол, 6- хол, 7-гардеробна, І-лоджія (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1245321212101, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13883283) та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви щодо забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.

У даній справі питання права не становлять особливої складності. Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваної ухвали в частині правового обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Встановлено, що у квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі – Дніпровський МНО) Златова Н. А., приватний нотаріус Дніпровського МНО Кухтіна В. В., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О. М., у якому просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 12 травня 2017 року, серія та номер 7569, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Златовою Н. А.;

скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Дніпровського МНО Златової Н. А. від 12 травня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35146359;

застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зміни інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про власника квартири АДРЕСА_1 , а саме, припинивши право власності ОСОБА_4 (номер запису про право власності/довірчої власності 20359414) та реєстрацією набуття права власності за ОСОБА_3 ;

визнати недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 12 червня 2019 року, серія та номер 1411/ННО 838881, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кухтіною В. В.;

скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Дніпровського МНО Кухтіної В. В. від 12 червня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47319547 (номер запису про іпотеку 31967629).

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що Кіровський районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 24 лютого 2015 року у справі №203/6896/14 стягнув із ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики від 19 лютого 1999 року у розмірі 2456000,00 грн. За письмовою заявою відповідача Кіровський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 15 грудня 2016 року скасував вказане заочне рішення та призначив справу №203/6896/14 до розгляду в загальному порядку. Надалі, на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2017 року, ОСОБА_3 відчужив квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 , яка, у свою чергу, 12 червня 2019 року передала спірну нерухомість в іпотеку ОСОБА_5 з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики. Вважає, що укладення ОСОБА_3 , проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу свідчить про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий правочин спрямований на ухилення від виконання боргових зобов`язань та приховування майна, за рахунок якого можливо було б виконати в примусовому порядку рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.04.2021 відкрито провадження по справі та призначено розгляд цивільної справи в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2021 було вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, адреси, власника, обтяження, тощо) стосовно квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 99,8 кв.м, житловою площею 29,2 кв.м, яка складається з: 1-кухня-вітальня, 2-санвузол, 3,4–житлові кімнати, 5-санвузол, 6-хол, 7-гардеробна, І-лоджія (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1245321212101, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 13883283) та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2022 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.05.2017, скасування рішення державного реєстратора, застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним іпотечного договору від 12.06.2019, скасування рішень державного реєстратора. Скасовано заходи забезпечення позовних вимог, які були вжиті ухвалою від 07.04.2021.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2023, зокрема, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 25000,00 грн.

Постановами Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2023 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2022 та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2023 залишені без змін.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2023 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 10 липня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_2 , подані представником ОСОБА_6 , задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

03 жовтня 2024 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подано заяву про забезпечення позову з тим обґрнтуванням, що позивач є кредитором відносно відповідача ОСОБА_3 . У 1999 році ОСОБА_2 (позивач) було надано у борг грошові кошти ОСОБА_3 у розмірі 200000, 00 грн, про що останнім складено розписку від 19.02.1999. Судовими рішеннями по справі №203/6896/14-ц позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто на його користь заборгованість за розпискою. Однак, протягом тривалого розгляду вказаної справи в судах усіх інстанцій, ОСОБА_3 було здійснено дії, спрямовані на приховання належного йому нерухомого майна, з метою перешкодити виконанню судового рішення на користь позивача. Так, ОСОБА_3 , після того, як було знято арешт з належного йому нерухомого майна, було продано ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому на вказану квартиру було накладено обтяження на підставі іпотечного договору, який в межах цієї справи також оскаржується. Тобто відповідачі по справі неодноразово вчиняли дії направлені на те, щоб рішення суду відносно цього майна неможливо було виконати. У даній справі ухвалою від 07.04.2021 року було вжито заходи забезпечення позову. Однак, рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року судом було скасовано заходи забезпечення позову. Дане судове рішення набрало законної сили 15.03.2023 року. Тобто, вжиті заходи забезпечення припинили свої дію, що дозволило відповідачам здійснити заходи подальшого відчуження спірної квартири під час розгляду справи судом касаційної інстанції на користь ОСОБА_1 . 14.04.2023 року ОСОБА_4  відчужила квартиру на користь ОСОБА_1 , який майже одразу після придбання квартири уклав договір іпотеки. На підставі договору іпотеки від 20.04.2023 року було проведено державну реєстрацію іпотеки та накладено обтяження в інтересах нового іпотекодержателя ОСОБА_7 , який мешкає неподалік від боржника ОСОБА_3 у с. Старі Кодаки. Наведене свідчить про те, що відповідачі, скориставшись відсутністю заборон та арешту на спірну квартиру, а також до ухвалення Верховним Судом остаточного рішення, відчужили квартиру. Тобто, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_2 буде ускладнене виконання судового рішення. З метою запобігання подальшого відчуження спірної квартири під час нового розгляду справи вважала, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову, що унеможливить подальше відчуження спірної квартири та забезпечить виконання судового рішення, у разі його укладення на користь позивача. При цьому, запропоновані заходи забезпечення позову не впливають на можливість відповідачів користуватись спірною квартирою. Тому представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, адреси, власника, обтяження тощо) стосовно квартири АДРЕСА_1 ; загальна площа 99, 8 кв.м., житлова площа 29, 2 кв.м., опис: у житловому будинку літ. А-16 квартира АДРЕСА_2 , яка складається з: 1-кухня-вітальня, 2-санвузол, 3,4-житлові кімнати, 5-санвузол, 6- хол, 7-гардеробна, І-лоджія (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1245321212101, реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13883283) та вносити будьякі записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 60-64).

Також, разом із заявою про забезпечення позову від 03.10.2024, представником ОСОБА_2  -  ОСОБА_6  було подано заяву від 03.10.2024 про зміну предмету позову, у якій вона просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 12.05.2017 №7569, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Наталією Анатоліївною; скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Златової Наталі Анатоліївни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35146359 від 12.05.2017; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер ОНМ 1245321212101, номер об`єкта в РПВН 13883283) ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , 14.04.2023 року, серія та номер 1243, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольгою Олегівною; визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , серія та номер: 1330, виданий 20.04.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольгою Олегівною; скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольги Олегівни, про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67281812 від 20.04.2023 року (номер запису про іпотеку 49999350); скасувати рішення державного реєстратора, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко Ольги Олегівни, про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67281260 від 20.04.2023 року (номер запису про обтяження 31967352).

Цього ж дня, 03.10.2024, представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подано до місцевого суду клопотання від 03.10.2024, у якому вона просила виключити зі складу учасників справи №201/3274/21 відповідача ОСОБА_5 , третю особу - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіну В.В.; залучити до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ; залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2024 №396485752, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №1243, посвідченого 14.04.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О.; вказана квартира за договором іпотеки від 20.04.2023 передана в іпотеку ОСОБА_7 (а.с. 65-73).

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. перебувають виконавчі провадження №64392894 та №64811299, де боржником є ОСОБА_3 , а стягувачем ОСОБА_2 (а.с. 34).

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

До набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII) процесуальний закон передбачав, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Після набрання чинності Законом №2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом».

Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22.

У даній справі позивач пред`явив вимогу, зокрема, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Предметом оспорюваних у цій справі правочинів є майно, яке належало позичальнику ОСОБА_3 за договором позики та боржнику за виконавчими провадженнями №64392894, №64811299 щодо стягнення з нього грошових коштів на користь позивача.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач має на меті захистити своє майнове право на грошові кошти, які могли би бути стягнуті з боржника у виконавчих провадженнях за рахунок звернення стягнення на майно боржника (квартиру АДРЕСА_1 ), яке внаслідок укладення оспорюваних правочинів купівлі-продажу було відчужене.

Виходячи з викладеного, встановивши, що між сторонами справи дійсно виник спір; приймаючи до уваги, що існує реальна загроза відчуження квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить продаж її ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 , а останньою на користь ОСОБА_1 , з передачею останнім цієї квартири в іпотеку ОСОБА_7 ; враховуючи уточнення позивачем позовних вимог, а також подане ним клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 одночасно із поданням заяви про забезпечення позову; беручи до уваги, що згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, - колегія дійшла висновку про можливість забезпечення позову у даній справі шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, адреси, власника, обтяження тощо) стосовно квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 8 кв.м., житловою площею 29, 2 кв.м., та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Колегія суддів зауважує, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірної квартири, вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна. Вжитий захід забезпечення позову забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час, власник не позбавляється можливості володіти та користуватися об`єктом житлової нерухомості.

Посилання в апеляційній скарзі, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як заборона вчинення певних дій щодо майна, яке є предметом оспорюваних договорів, оскільки невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.

Можливе подальше відчуження вказаної вище квартири об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача, потягне необхідність залучення до участі у справі нових учасників процесу, спонукатиме позивача до пред”явлення нових позовних вимог тощо.

Колегія звертає увагу, що одночасно із поданням заяви про забезпечення позову, позивач подав клопотання від 03.10.2024 про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_7  та ОСОБА_1 , пред”явив до вказаних осіб позовні вимоги. 

З огляду на вищевикладене, заява представника ОСОБА_2  -  ОСОБА_6 про забезпечення позову підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Отже, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваної ухвали в частині правового обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову. В іншій частині ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року – змінити в частині правового обґрунтування задоволення заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий                                                                Т.П. Красвітна

Судді                                                                        В.С. Городнича

                                                                               М.Ю. Петешенкова