РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокуСправа №160/26576/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачеві недоодержану його померлим батьком ОСОБА_2 пенсію нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є сином померлого пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022р. у справі №160/16730/22 ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 28.02.2023 у сумі 259669,48 грн., яка йому виплачена не була. Також, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023р. у справі №160/9031/23 ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.03.2023 по 31.10.2023 у сумі 11896,72 грн., яка йому виплачена не була. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 09.08.2024р., в якій просив, зокрема, здійснити виплату йому недоотриманої пенсії померлого батька на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022р. у справі №160/16730/22. Листом №50282-36038/П-01/8-0400/24 від 10.09.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що питання щодо отримання заборгованості за рішеннями суду ОСОБА_1 має право вирішити в судовому порядку, оскільки іншого чинним законодавством не передбачено. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду (а.с.1-3).

Ухвалою суду від 09.10.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.14).

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2024р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу про відкриття провадження у справі та позов з додатками відповідач отримав 10.10.2024р. та 04.10.2024р. відповідно в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи (а.с.17,18).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 09.12.2024р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не заперечується учасниками справи.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 06.12.1980р., ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 (а.с.7-зворот).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 по справі №160/16730/22, яке набрало законної сили 27.12.2022р., позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено повністю та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 01.12.2019 та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з врахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки від 15.08.2022 № 33/24/С-8101, виданої Сектором із соціально-гуманітарних питань Державної установи «ТМО МВС України по Дніпропетровській обл.», визначеного станом на 19 листопада 2019 року, згідно Закону України №2262-ХІІ та Постанови КМУ від 11.11.2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (згідно відомостей з ЄДРСР).

На виконання наведеного рішення суду пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивачеві, внаслідок чого сформувалася доплата в розмірі 259669,48 грн., що підтверджується копією листа відповідача від 10.09.2024р. (а.с.9) та не заперечується учасниками справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі №160/9031/23, яке набрало законної сили 31.08.2023р., адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_2 нарахування та провести виплату доплати до пенсії, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року №713 у розмірі 2000 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з місяця припинення такої доплати (згідно відомостей з ЄДРСР).

На виконання наведеного рішення суду пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивачеві, внаслідок чого сформувалася доплата в розмірі 11896,72 грн., що підтверджується копією листа відповідача від 10.09.2024р. (а.с.9) та не заперечується учасниками справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.04.2024 (а.с.7).

Представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 09.08.2024р., в якій просив, зокрема, здійснити виплату йому недоотриманої пенсії померлого батька на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022р. у справі №160/16730/22 (а.с.8).

Листом №50282-36038/П-01/8-0400/24 від 10.09.2024р. Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що питання щодо отримання заборгованості за рішеннями суду ОСОБА_1 має право вирішити в судовому порядку, оскільки іншого чинним законодавством не передбачено (а.с.9).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, у зв`язку з чим позивачка просить відновити його права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача виплатити позивачеві недоодержану його померлим батьком ОСОБА_2 пенсію нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон №2262).

Статтею 8 Закону №2262 передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 10 Закону №2262 визначено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Статтею 61 Закону №2262 встановлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Згідно з пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Аналізуючи наведені норми права, суд приходить до висновку, що недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включається до складу спадщини і виплачуються: членам сім`ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а, сформульовано висновок про те, що «у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону №1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Враховуючи наведене, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно до Закону №2262 та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною статтею 61 Закону №2262.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 по справі №160/16730/22, пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивачеві, внаслідок чого сформувалася доплата в розмірі 259669,48 грн., окрім того, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі №160/9031/23, пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивачеві, внаслідок чого сформувалася доплата в розмірі 11896,72 грн., що підтверджується копією листа відповідача від 10.09.2024р. (а.с.9) та не заперечується учасниками справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.04.2024 (а.с.7).

При цьому, доказів одержання ОСОБА_2 нарахованої йому на виконання судових рішень доплат до пенсії в загальному розмірі 271566,20 грн. відповідачем суду не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.

Представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 09.08.2024р., в якій просив, зокрема, здійснити виплату йому недоотриманої пенсії померлого батька на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022р. у справі №160/16730/22 (а.с.8).

При цьому, суд зазначає, що між датою смерті батька позивача (пенсіонера) – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та датою звернення до пенсійного органу для отримання нарахованих, але не виплачених померлому ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) минуло менше ніж шість місяців.

З аналізу вищенаведених норм права та обставин справи встановлених судом у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті неотриманих сум пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунків пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, є протиправними.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд  не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства  України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду ані відзиву на позов, ані жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті неотриманих сум пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунків пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, з урахуванням аналізу норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті неотриманих сум пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунків пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у виплаті позивачеві таких сум недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеними оспорюваними діями відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті неотриманих сум пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунків пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачеві нараховану та не виплачену пенсію померлого пенсіонера ОСОБА_2 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, яка залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю, відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо відмови у такій виплаті, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист  прав  людини і основоположних свобод  передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України” зазначив, що якщо чинне правове положення  передбачає  виплату  певних  надбавок, і дотримано всі вимоги,  необхідні для цього, органи державної влади не можуть  свідомо  відмовляти  у  цих  виплатах  доки  відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачеві нараховану та не виплачену пенсію померлого пенсіонера ОСОБА_2 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, яка залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю, відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №7391-2062-7702-6410 від 03.10.2024р. у розмірі 968,96 грн., виходячи зі ставки судового збору за подання даного позову, встановленої ст.4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.4,13).

Керуючись  ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті неотриманих сум пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунків пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) нараховану та не виплачену пенсію (доплату) померлого пенсіонера ОСОБА_2 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/9031/23 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі №160/16730/22, яка залишилась недоодержаною у зв`язку з його смертю, відповідно до ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев`ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.О. Конєва