Справа № 337/5234/24

Номер провадження 2/337/2164/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача адвоката Нікітіної Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом – відповідач) про зміну способу стягнення аліментів. В обгрунтування позову зазначила, що позивач і відповідач перебували у шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2013 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн щомісячно. Оскільки з моменту ухвалення вказаного рішення минуло вже понад 10 років, і аліменти у такому розмірі на сьогоднішній день є недостатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини, позивач звернулася до суду з позовом щодо зміни способу стягнення аліментів, а саме, просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 02.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.

Відповідач відзив не подав. 08.10.2024 від представника відповідача адвоката Стариченка М.П. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В обгрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що відповідач в даний момент перебуває на військовій службі, отримує грошове забезпечення як військовослужбовець, не може передбачити своє місцезнаходження та тривалість проходження військової служби, тому просить зупинити провадження про зміну способу стягнення аліментів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Крім того, зазначає, що на даний час аліменти на дитину вже стягуються, а тому зупинення провадження, у якому предметом позову є зміна способу стягнення аліментів, не вплине на права дитини.

Представник позивача ОСОБА_4 подала заперечення на вказане клопотання, зазначивши, що до матеріалів клопотання не долучено доказів про переведення підрозділу, в якому проходить військову службу відповідач, на воєнний стан (як передбачено відповідними положеннями ст. 251 ЦПК України), відповідачем до розгляду справи залучено представника, тому відсутність самого відповідача не перешкоджає розгляду справи в суді. Також зазначила, що згідно з рішенням суду від 10.07.2013 наразі з відповідача стягуються аліменти в твердій грошовій сумі, у розмірі 700 грн щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину (на даний момент 1 598 грн), що не задовольняє потреби дитини в матеріальному забезпеченні, у той час як дохід відповідача у 2024 році становив в середньому 50 000 гривень на місяць. За вказаних обставин, зупинення провадження у справі про зміну способу стягнення аліментів позначиться на інтересах дитини.

Щодо мотивів, якими керувався суд, відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження та продовжуючи судовий розгляд.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2024 в задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовлено. Досліджуючи питання можливості зупинення провадження у справі з тих підстав, що відповідач перебуває на військовій службі, суд виходив з міркувань, які навів в ухвалі. Зокрема, відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права. Цією ж статтею встановлюються основні засади судочинства, до яких, серед інших, відносяться розумні строки розгляду справи судом (пункт 7). Статтею 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

З огляду на те, що збройна агресія рф проти України триває вже понад десять років, а особливий (а в подальшому – воєнний) стан неодноразово продовжувався, зупинення провадження на невизначений строк не може вважатися таким, що відповідає основним засадам судочинства, встановленим Конституцією України.

Крім того, суд взяв до уваги, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. При цьому розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").

Предметом позову у цій цивільній справі є зміна способу стягнення аліментів. Верховний Суд у справі № 596/826/21-ц дійшов висновку, що керівним принципом у справах про стягнення аліментів, враховуючи їхню правову природу та цільовий характер, повинно бути дотримання найкращих інтересів дитини. З огляду на зазначене, суд вважав за необхідне врахувати важливість предмету позову під час вирішення питання про розумність тривалості судового розгляду.

Також суд врахував, що відповідач не позбавлений можливості взяти участь у справі та бути почутим, зокрема, шляхом: надання заяв по суті справи (як у письмовому вигляді шляхом надсилання поштою, так і в електронному вигляді шляхом надсилання через засоби Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи), а також через взяття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд також звернув увагу, що відповідач у цій справі скористався інститутом представництва та правничою допомогою, забезпечивши участь свого представника під час розгляду справи, який є адвокатом, що підтверджується ордером від 03.10.2024.

Беручи до уваги обставини, викладені у позові та у запереченні представника позивача, враховуючи положення Конституції України щодо розумних строків розгляду справи як основних засад судочинства, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку, виходячи з предмету позову та превалювання інтересів дитини, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження та продовжити судовий розгляд.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05.11.2024 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Стариченка Миколи Петровича на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2024 року у цій справі повернуто, з огляду на те, що чинне законодавство не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Щодо мотивів, якими керувався суд, ухвалюючи рішення за відсутності відповідача та його представника.

В судове засідання 04.12.2024 відповідач не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Представник відповідача адвокат Стариченко М.П. подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі та надав відповідні докази (судову повістку про виклик до суду). Судове засідання було відкладено на 12.12.2024, з попереднім погодженням в телефонному порядку часу та дати судового засідання з адвокатом Стариченком М.П. (що підтверджується телефонограмою від 04.12.2024).

В судове засідання 12.12.2024 відповідач не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Представник відповідача адвокат Стариченко М.П. подав чергове клопотання про відкладення судового засідання. Зазначив, що ним 27.11.2024 було подано касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05.11.2024 і що станом на 12.12.2024 судом касаційної інстанції скаргу зареєстровано. Також зазначив, що він не може бути присутнім у призначеному судовому засіданні у зв`язку з перебуванням у відрядженні, водночас жодного доказу на підтвердження вказаної обставини він не надав.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Стариченка М.П. відмовлено, з огляду на очевидно правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права та необгрунтованість касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки дату та час судового засідання (12.12.2024) було попередньо погоджено з представником відповідача, жодних заперечень та обставин, які б перешкоджали його явці, суду не було повідомлено, а також враховуючи те, що суду не надано належних доказів перебування у відрядженні, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки представника відповідача адвоката Стариченка М.П. в судове засідання та про можливість розгляду справи за відсутності сторони відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти ухвалення заочного рішення, обгрунтувавши своє заперечення тим, що відповідач і його представник, заявляючи неодноразові клопотання під час розгляду справи та оскаржуючи процесуальні рішення, були обізнані про хід розгляду та мали всі процесуальні можливості висловити свою позицію у справі. За таких обставин, враховуючи заперечення сторони позивача проти ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення заочного рішення та розгляд справи у загальному порядку, на підставі наявних у ній доказів.

Щодо мотивів, якими керувався суд під час ухвалення рішення по суті справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2013 (справа № 337/2620/13-ц). Від указаного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 19.06.2008, серія НОМЕР_1 .

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2013 (справа № 337/2619/13-ц) з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 700 грн щомісячно.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Стаття 181 СК України визначає, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Абзац 2 частини 3 статті 181 СК України передбачає, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позову в частині зміни способу стягнення аліментів, суд виходить з того, що існуючий спосіб стягнення та розмір аліментів (у твердій грошовій сумі, 700 грн щомісячно) вочевидь не забезпечує потреби дитини та її гармонійний розвиток. Крім того, суд бере до уваги, що відповідач має достатній дохід, що підтверджується випискою з Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5), наданою представником відповідача. Зокрема, дохід відповідача за 2022 рік склав понад 260 473 грн, за 2023 рік – понад 439 158 грн, за 5 місяців 2024 року – понад 303 974 грн, а відтак, відповідач матиме змогу підтримувати сина фінансово та забезпечувати його розвиток після зміни способу стягнення аліментів (одна чверть від заробітку).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, суд, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 10-11, 13, 76-77, 81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280, 354-355 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2013 у справі № 337/2619/13-ц, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач – ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя                                                                 Євген ЗАВГОРОДНІЙ