Справа № 674/530/24

Провадження № 2/674/334/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е ,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

представника позивачів Наталюк Н.М.. ,

представника відповідачки Крамар І.І.

розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , Дунаєвецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,в інтересах яких діє представник Наталюк Н.М. звернувся до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_5 , Дунаєвецької міської ради, в якому просили визнати за кожним з позивачів право власності на 27/100 часток житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_6 , після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді 54/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Позивачі звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті батька та заведена спадкова справа №23/2017. Однак, нотаріус 08.02.2022 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану частину будинку в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Дід та баба позивачів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 померли в період 1946-1952 роках, спадщину після смерті батьків ніхто довгий час не оформляв, оскільки був післявоєнний час, сестру ОСОБА_8 , 1944 р.н. забрали в дитячий будинок, інші троє дітей на той час залишились проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Пізніше ОСОБА_9 переїхав проживати за іншою адресою, і в будинку залишились ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .

Позивачам відомо, що ОСОБА_10 та їх батько ОСОБА_6 , як спадкоємці мали частки в даному будинку, що підтверджується відповіддю КП «Інвентарбюро» від 02.03.2023р., витягом із запису в реєстраційній книзі «Інвентарбюро», копією свідоцтва про право на спадщину та рішенням виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради №15 від 01.09.1958 року. З витягу із запису в реєстраційній книзі «Інвентарбюро» під №704 вбачається, що за ОСОБА_10 рахується власність площею 46% з датою реєстрації 02.10.1958 р., яку успадкував ОСОБА_11 (свідоцтво про право на спадщину від 16.04.99р.). На цьому ж аркуші витягу вказано прізвище батька позивачів - ОСОБА_6 площа - 54 %.

ОСОБА_6 з народження (1942) постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 , також після одруження проживав в даному будинку з дружиною ОСОБА_12 , з дітьми ОСОБА_3 , 1966 р.н. та ОСОБА_13 , 1968 р.н. до 1980 р., де в їх розпорядженні було 54/100 будинку, а саме дві кімнати і кухня. Після розірвання шлюбу з дружиною ОСОБА_12 залишився проживати в будинку ( АДРЕСА_1 ), оскільки дружина з двома дітьми переїхала з 1980 р. в інший будинок. Дане підтверджується рішенням Дунаєвецького народного суду від 04.10.1980р. №2-607/1980р. про розірвання шлюбу та розділ майна. Також, в цьому ж рішенні Дунаєвецького народного суду від 04.10.1980р. №2-607/1980р. розділено майно, а саме новий будинок за адресою АДРЕСА_1 , дружині ОСОБА_12 виділено у власність 68% площі, а ОСОБА_6 залишено лише 1 кімнату(32%), суд аргументував це тим, що у ОСОБА_6 є частина старої хати на праві особистої власності. Тобто, станом на 1980 р. у Дунаєвецького народженого суду були наявні документи, які підтверджували особисту власність ОСОБА_6 в старій хаті, тобто за адресою АДРЕСА_1 . Однак матеріали цивільної справи №2-607/1980р. станом на даний час не збереглись.

10 лютого 1998 році було видано Дублікат свідоцтва на право власності на 46 % житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_10 і видано свідоцтво на право на спадщину після померлого ОСОБА_10 його сину ОСОБА_11 відповідно на 46/100 вказаного житлового будинку. У дублікаті свідоцтва від 10.02.1998р. вказано, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 (теперішній №11) було надано у власність ОСОБА_10 на підставі рішенням виконкому Дунаєвецької міської ради №15 від 01.09.1958 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_11 .. ОСОБА_5 є його дружиною, вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на весь (100%) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , однак нотаріусом роз`яснено їй можливість отримати свідоцтво про право на спадщину за законом лише на 46/100 частин домоволодіння.

Правовстановлюючі документи на 54/100 частини житлового будинку позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як спадкоємці ОСОБА_6 , нотаріусу не надали, оскільки такі були втрачені. 54/100 будинку були успадковані померлими ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , і відповідно на батькову частку претендують позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Погосподарські книги за з 1960-1980рр., а також з 1980 по 2016рр. які б підтвердили, що померлий ОСОБА_6 проживав за адресою АДРЕСА_1 і не оформив своє право власності в БТІ відсутні.

Ухвалою судді від 11 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 11 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

24.04.2024 від представника відповідачки ОСОБА_5 до суду надійшов відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що позивачами не подано жодного доказу на підтвердження, що їхній батько був власником 54/100 спірного будинку. Позивачі стверджують, що їх покійний батько успадкував 54/100 частин будинку після смерті своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , однак не підтверджують, що їм належав будинок. За ОСОБА_10 було зареєстровано 100% будинку згідно довідки КП Дунаєвецької міської ради «Інвентарбюро» №48 від 07.10.2022, який набув право власності на це майно на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а не як спадкове майно.

29.04.2024 від відповідача Дунаєвецької міської ради надійшов відзив, у якому просили відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що позивачами не доведено факт наявності документу, який би свідчив про те, що їх покійному батьку належала частка у спірному будинку, відсутні докази, що дідусь і бабуся позивачів були власниками будинку, отже відсутні підстави вважати, що батько позивачів набув право на частку в спадковому майні після їх смерті.

В судовому засіданні позивачі та їх представник адвокат Наталюк Н.М. позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представник відповідачки адвокат Крамар І.І. просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача Дунаєвецької міської ради в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у поданій заяві просив розгляд справи проводити у свою відсутність, проти задоволення позову заперечив.

Суд, заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який є батаком позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження, про укладення шлюбу.

27.02.2017 року на підставі заяв позивачки ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_3 , приватним нотаріусом було заведено спадкову справу №23-2017 до майна померлого батька. За життя ОСОБА_6 залишив заповіт на ім`я ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , проте вони відмовились від прийняття спадщини, отже спадкування відбулось за законом.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_6 не видавались.

08.02.2022 нотаріус виніс постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №66/02-31, №66/02-31, якими відмовив позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину у вигляді частини житлового будинку з відповідною до нього частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Встановити частку будинку та чи дійсно вона належить померлому не можливо, правовстановлюючі документи відсутні.

За змістом позовної заяви слідує, що батько позивачів за життя був власником 54/100 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 як спадкоємець своїх батьків, отже ОСОБА_3 та, ОСОБА_4 мають право кожен на 27/100 частин спадкового майна.

Вирішуючи обґрунтованість доводів позивачів щодо належності спірного майна спадкодавцю ОСОБА_6 , наведених на підтвердження позовних вимог, судом враховується наступне.

Згідно виписок з погосподарських книг №№ 63-66 від 08.06.2022 за 1944-1946, 1953-1955, 1955-1957, 1958-1960 роки вбачається, що головою двору в с.Могилівка в 1944 році є ОСОБА_7 1902 р.н., також проживали ОСОБА_16 1903 р.н. дружина, ОСОБА_10 1929 р.н., син, ОСОБА_9 1932 р.н. син, ОСОБА_6 1942 р.н. син; в 1953 році головою двору був ОСОБА_9 1931р.н., з ним проживали ОСОБА_10 1929 р.н. брат, ОСОБА_6 1941 р.н. брат, ОСОБА_17 1944 р.н. сестра, ОСОБА_11 1953 р.н. син., ОСОБА_18 1925 р.н. братова, ОСОБА_19 1954 р.н.; в 1957 році головою двору був ОСОБА_10 1928 р.н., разом з ним проживали ОСОБА_6 1941 р.н. брат, ОСОБА_17 1944 р.н. сестра, ОСОБА_11 1953 р.н. син, ОСОБА_18 дружина 1925 р.н., ОСОБА_19 1954 р.н. син., ОСОБА_20 1956 р.н. дочка; в 1958 році головою двору був ОСОБА_10 1928 р.н., разом з ним проживали ОСОБА_6 1941 р.н. брат, ОСОБА_17 1944 р.н. сестра, ОСОБА_11 1953 р.н. син, ОСОБА_18 дружина 1925 р.н.

З архівної довідки відділу №1 Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації від 07.06.2022 вбачається, що погосподарські книги сіл колишнього Дунаєвецького району Хмельницької області на державне зберігання в архівний відділ не передавались.

Згідно витягу із запису в реєстраційній книзі «Інвентарбюро» під №704, за ОСОБА_10 рахується власність в будинку по АДРЕСА_3 площею 46% з датою реєстрації 02.10.1958 р., яку успадкував ОСОБА_11 (свідоцтво про право на спадщину від 16.04.99р.). На цьому ж аркуші витягу вказано прізвище батька позивачів - ОСОБА_6 площа - 54 %.

Технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 було виготовлено відповідачкою ОСОБА_5 . З копій сторінок технічного паспорта, наявного в матеріалах справи не вбачається час завершений його будівництвом.

Рішенням Дунаєвецького народного суду від 04.10.1980р. №2-607/1980р. про розірвання шлюбу та розділ майна ухвалено розділити майно подружжя (батьків позивачів) ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , а саме частину будинку 68% за адресою АДРЕСА_1 , визначено за дружиною ОСОБА_12 , а ОСОБА_6 залишено лише 1 кімнату (32%), в мотивувальній частині рішення зазначено, що судом враховано, що у відповідача ОСОБА_6 на праві особистої власності є частина старої хати.

На день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.02.1979 року, що підтверджується наявною в матеріалах спадкової справи довідкою КП «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Дунаєвецької міської ради від 27.02.2017.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомила суду, що її батько та дід позивачів ОСОБА_7 були рідними братами. Земля на якій побудований будинок по АДРЕСА_4 була колгоспна, будувався він після війни у 1947-1948 роках. У ОСОБА_7 було четверо дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . В дорослому віці в половині цієї хати проживав батько позивачів ОСОБА_22 , там народились і позивачі, тому це є їх спадщина. Також, батько позивачів у шлюбі побудував новий будинок в АДРЕСА_4 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила суду, що є матір`ю позивачів. Коли вона одружилась з ОСОБА_23 - батком позивачів, то почати проживати в будинку по АДРЕСА_4 . В одній половині будинку проживав брат чоловіка ОСОБА_24 , а в другій половині їх родина. Також, міська рада пізніше надала ОСОБА_12 земельну ділянку та мати свідка побудувала хату по АДРЕСА_1 . Цю хату в подальшому поділили з чоловіком при розлученні, але йому залишилась одна кімната, оскільки він мав ще частину старої хати по АДРЕСА_1 . Після розлучення ОСОБА_6 проживав у хаті по АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_25 повідомила суду, що знала батька позивачів, оскільки проживала через дорогу від нього. Будинок по АДРЕСА_1 будували діди позивачів, він був поділений на дві частини. В одній половині будинку проживав ОСОБА_6 і вважав його своїм, в другій його частині брат ОСОБА_24 . Зараз там проживає ОСОБА_26 , її чоловік був племінником ОСОБА_6 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона прийшла в будинок по АДРЕСА_1 у 1974 році, де проживала з чоловіком, також там жив батько чоловіка ОСОБА_27 . В будинку є два входи, з другої сторони будувались батьки чоловіка. Брат чоловіка ОСОБА_22 перейшов проживати в новий будинок по АДРЕСА_1 , коли одружився, та за свого життя ніколи не претендував на частку у старому будинку. Цей будинок є спадщиною її свекра та чоловіка. З документів на будинок немає нічого крім домової книги. Головою двору був саме ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_28 повідомила суду, що є рідною сестрою ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_29 . Їх батько ОСОБА_30 у 1951 році працював у колгоспі та будували хату . В 1956 році ОСОБА_28 здали в дитячий будинок. Свідок як спадкоємиця має претензії на цей будинок. Її брат ОСОБА_22 спочатку проживав у старій хаті, а потім коли одружився перейшов жити в іншу хату. Стара хата була потрібна брату ОСОБА_24, оскільки він працював їздовим у лікарні. ОСОБА_22 не вважав себе власником старої хати, а потім, коли розвівся з дружиною пішов жити в с.Січенці.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору застосовується законодавство, чинне на дату виникнення спірних правовідносин.

Позивачі стверджують, що є власниками 54/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 як спадкоємці за законом свого батька ОСОБА_6 , який в свою чергу набув право власності на означений будинок як спадкоємець своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Будинок було побудовано дідусем та бабусею, які померли в період з 1946-1952 років. Тобто, право власності на майно, яке було збудовано в той період та спадкові правовідносини врегульовано положеннями ЦК Української РСР 1922 року.

Відповідно до ст. ст. 52, 54 ЦК УРСР 1922 року, розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна. Предмет приватної власності можуть становити: ненаціоналізовані будівлі, підприємства торгові, підприємства промислові, що мають найманих робітників не вище передбаченої особливими законами кількості; знаряддя та засоби виробництва, гроші, цінні папери та інші цінності, в тому числі золота і срібна монета та іноземна валюта; предмети хатнього вжитку, господарства та особистого споживання, товари, які продавати законом не заборонено, і всяке не вилучене з приватного обороту майно.

Статтею 416 ЦК УРСР 1922 року допускалося спадкоємство за законом і за заповітом.

Згідно ст.418 ЦК УРСР 1922 року спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина та непрацездатні батьки померлого, а також інші непрацездатні, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Якщо хто-небудь з дітей спадкодавця помре до відкриття спадщини, його спадкова частка переходить до його дітей (внуків спадкодавця), а в разі їх смерті - до їх дітей (правнуків спадкодавця). В разі відсутності зазначених спадкоємців або неприйняття ними спадщини, спадкоємцями за законом є працездатні батьки, а при їх відсутності - брати і сестри померлого.

Відповідно до ст.ст. 429, 430 ЦК УРСР 1922 року якщо спадкоємець, присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня її відкриття не заявить належному нотаріальному органу про відмову від спадщини, він вважається таким, що прийняв її. Спадкоємці, відсутні в місці відкриття спадщини, можуть прийняти спадкове майно особисто або через повірених на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з приміткою до ст.431 ЦК УРСР 1922 року місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання спадкодавця.

Позивачами не надано та судом не здобуто доказів про належність спадкового майна діду та бабі позивачів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Зокрема, письмові докази, на які посилаються позивачі як на підставу своїх вимог є недостовірними. Так, з рішення суду про поділ майна, у якому згадується про «стару хату» не можливо встановити про який саме об`єкт нерухомості йде мова, у записах в реєстраційній книзі «Інвентарбюро» під №704, де вказано прізвище батька позивачів - ОСОБА_6 як власника 54 % спірного будинку, не зазначено коли та на підставі якого правовстановлюючого документа було здійснено такий запис.

Також, відсутня інформація про точні дати смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тобто коли день відкриття їх спадщини.

Також, недостовірними є аргументи позивачів щодо постійного проживання спадкодавця ОСОБА_6 в спірному, будинку, оскільки з наявної в матеріалах спадкової справи довідки КП «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Дунаєвецької міської ради від 27.02.2017 на день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 02.02.1979 року, а місце його смерті згідно свідоцтва про смерть є с.Січенці, а не м.Дунаївці.

Суд критично ставиться до показань допитаних в ході судового розгляду свідків, які надавали суду суперечливі показання щодо років будівництва спірного будинку та осіб, які проживали у ньому у різні роки.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, 2003 року власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

згідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, 2003 року спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (Постанова Пленум Верховного Суду України в № 7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування»).

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд керуючись принципом верховенства права, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про недоведеність позивачами порушення її спадкових прав, оскільки не встановлено факт належності житлового будинку в АДРЕСА_1 їх бабі, діду, а в подальшому саме 54/100 частин будинку їх батьку. З урахуванням викладеного відсутні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1218, 1270, 1272 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

- позивач 1 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

- позивач 2 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_3 )

- відповідачка - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

- відповідач - Дунаєвецька міська рада Хмельницької області (Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, м.Дунаївці вул.Шевченка,50, ЄДРПОУ 04060714)

Повний текст рішення складено 09 грудня 2024 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова