ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
УХВАЛА
11.08.11 Справа № 27/118н/2011.
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянув матеріали за позовом
Приватного акціонерного товариства „Фінансист”, м.Луганськ
до Луганської міської ради, м.Луганськ
про визнання частково незаконним та скасування рішення №69/27 від 27.08.2010
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю б/н від 29.06.2011;
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 01/03-30./5445/0/2-10 від 24.11.2010, заступник начальника контрольно-юридичної роботи Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про визнання незаконним та про скасування положення абз. 2 п. 1.2. рішення ради № 69/27 наступного змісту: "При цьому зміни в договір не вносяться"; п. 1.6. рішення ради № 69/27 –в частині фрази "У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом дії договору пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення відповідних змін в договір"; п. 1.21 рішення ради № 69/27 –в частині фрази "крім випадків, передбачених договором"; п. 1.23 рішення ради № 69/27 –в частині розірвання договору, в тому числі шляхом здійснення односторонньої відмови орендодавця від договору в повному обсязі; п.п. 1.22.3 п. 1.22 та п. 1.27 рішення ради № 69/27.
Відповідач у клопотанні просить провадження у справі припинити на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на його думку, дана справа не підсудна господарському суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, вислухавши доводи представників сторін, суд виходить з наступного.
Предметом даного позову є визнання незаконним та скасування положення абз. 2 п. 1.2. рішення ради № 69/27 наступного змісту: "При цьому зміни в договір не вносяться"; п. 1.6. рішення ради № 69/27 –в частині фрази "У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом дії договору пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення відповідних змін в договір"; п. 1.21 рішення ради № 69/27 –в частині фрази "крім випадків, передбачених договором"; п. 1.23 рішення ради № 69/27 –в частині розірвання договору, в тому числі шляхом здійснення односторонньої відмови орендодавця від договору в повному обсязі; п.п. 1.22.3 п. 1.22 та п. 1.27 рішення ради № 69/27.
В обґрунтування своїх доводів за позовом позивач посилається на наступне.
27.08.2010 Луганською міською радою було прийнято рішення № 69/27 «Про деякі питання щодо укладання договорів оренди землі»
Позивач вважає, що деякі положення даного регуляторного акту не відповідають вимогами чинного законодавства України.
Так, п. 1.16 рішення передбачено, що «У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом дії договору пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення відповідних змін в договір». Даний пункт позивач вважає таким, що порушує Закон України «Про оренду землі», яким врегульовані відносини, пов’язані з укладенням, зміною, розірванням договору оренди землі. Даним законом передбачається можливість змінювати умови договору оренди землі лише за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої згоди –у судовому порядку. Таким чином, на думку позивача, даний пункт спірного рішення ради порушує порядок зміни умов договору.
З цих підстав, як вважає позивач, є незаконним і речення «При цьому зміни в договір не вносяться», яке має місце в абз. 2 п. 1.2.рішення ради.
Інше положення, яке не відповідає вище вказаним приписам, на думку позивача, міститься в п. 1.21 рішення ради, за умовами якого «зміна умов договору допускається за згодою сторін, крім випадків, передбачених договором». Однак, як вказує позивач, закон не надає право передбачати в договорі виключні випадки, за яких допускається зміна умов цього договору в односторонньому порядку.
Наступним положенням, яке не узгоджується з чинним законодавством, є умова щодо розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку шляхом здійснення односторонньої відмови орендодавця від договору в повному обсязі у випадках, перелічених в п.п. 1.22.3 п. 1.22 рішення ради. В порушення приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду землі»Луганська міська рада одноособово встановила за собою право на розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку шляхом здійснення односторонньої відмови від договору в повному обсязі, та одночасно визначила умови такого розірвання, закріпивши це в спірному рішенні.
Незаконним також вважає позивач і положення п. 1.27 рішення ради, яким визначено порядок односторонньої відмови орендодавця від договору та наслідки такої відмови.
Таким чином, як зазначає позивач, він фактично позбавлений права передбачати в договорі оренди землі інші умови, а також надати свої заперечення щодо вже визначених окремих умов договору, тоді як їх врегулювання законодавець віддав на розсуд сторін.
Господарський суд погоджується з доводами відповідача про те, що даний спір не підсудний господарським судам з огляду на наступне.
Оскаржуване рішення Луганської міської ради № 69/27 від 27.08.2010 «Про деякі питання щодо укладання договорів оренди землі»є за своїм змістом регуляторним актом, про що, зокрема, зазначено у преамбулі даного рішення (а.с. 12).
Відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Оскаржуване рішення ради, як зазначено вище, є регуляторним актом, який поширюється на невизначене коло суб’єктів, а не лише на позивача.
Таким чином, даний спір стосується оскарження рішень суб’єкта владних повноважень.
Отже, дана справа не є господарською у розумінні Господарського процесуального кодексу України, а є справою адміністративної юрисдикції, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, якою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Закону України «Про місце самоврядування»Луганська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, здійснюючи делеговані владні повноваження, діяла як суб’єкт владних повноважень, рішення якої можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Крім того, дане рішення ради не є індивідуальним актом, оскільки в даному випадку рада не є учасником цивільно-правових відносин, оскільки рішення не є таким, з якого виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належить до правових актів управління.
Таким чином, дана справа не підсудна господарському суду, вона повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Така ж сама позиція викладена у Постанові Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011 № 6, в якій зазначено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах.
За таких підстав провадження у справі слід припинити на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Позивачу підлягає поверненню державне мито, оскільки відповідно до ст. 8 Декрету КМУ «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
Керуючись ст. ст. 47, 49, п. 1 ч.1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
у х в а л и в:
1. Провадження у справі припинити.
2. Повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Фінансист», м. Луганськ, вул. Оборонна, 20г, ідентифікаційний код 31138743, державне мито сплачене квитанцією № 00322 від 16.06.2011 у сумі 85 грн.
Підставою для повернення державного мита є дана ухвала, скріплена гербовою печаткою суду.
Суддя І.В. Семендяєва
Надр. 3 прим.
1-до справи
2- позивачу: м.Луганськ, вул.Оборонна, 20г, 91031 /реком./ з гербовою печаткою вих.№446
3- відповідачу: м.Луганськ, вул.Коцюбинського, 14, 91055
2
15.08.2011