Справа № 2-684/2011 р.

     Р І Ш Е Н Н Я

                               І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

     15.07.2011 року                                                          Ренійський  районний  суд  Одеської  області

у складі:    головуючого  судді - Бошкова І.Д.;

за участю:                 секретаря  - Джанієвої О.А.;    

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду м.Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, ОСОБА_2, у судове засідання не з’явися, надав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі, просить суд розглянути справу за його відсутності з попереднього судового засідання.

Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, в якій уточнила свої позовні вимоги, та заяву в якій вказала, що підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, просить суд розглянути справу за її відсутності.

          Відповідно до ч.4ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України –ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 вид. 18 грудня 2007р. Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській обл.; копія договору купівлі продажу житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 від 26 вересня 2009р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3, серії НОМЕР_2 вид. 23 квітня 2010р. Орлівською сільською радою Ренійського району Одеської області, з якого вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. у віці 66 років, про що в Книзі реєстрації смертей 23 квітня 2010р. зроблено відповідний запис за № 25; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкова справа № 133/10, зареєстровано в реєстрі за № 318 від 01 лютого 2011р.; копія технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1, паспорт складений 20 травня 2011р.; копія випису з рішення 7 сесії п’ятого скликання Новосільської сільської ради № 280 від 24 квітня 2007р.; заява № 6593 від 14.07.2011р. ОСОБА_2, заява від 13.07.2011р. ОСОБА_1, заява від 13.07.2011р. ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог; квитанції про сплату держмита та ІТЗ розгляду справи.  

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачу, ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 лютого 2011р., належить житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2, зазначивши, що 26 вересня 2009 р. між нею та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1 за 10 000 (десять тисяч) грн. 26 вересня 2009р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день, позивач передала відповідачу обумовлену суму грошей, отримання якої підтверджується листом з підписом відповідача, а відповідач передав позивачу ключі від вищезазначеного житлового будинку.

Позивач в позові вказує, що після отримання документів на житловий будинок з’ясувалося, що відповідач хоча і діяв за згодою власниці житлового будинку ОСОБА_3, однак належним чином ці повноваження не були оформлені. Тому, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 померла. Під час життя вона залишила заповідальне розпорядження, яким заповідала на випадок своєї смерті усе своє майно відповідачу, ОСОБА_2, який пообіцяв після оформлення спадщини та отримання відповідного свідоцтва, укласти відповідний договір купівлі продажу. 01 лютого 2011р. відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Дізнавшись про це позивач знову звернулась до відповідача з вимогою належним чином оформити укладену між сторонами угоду. Однак після оформлення спадщини, сторонам не вдалось належним чином оформити правочин з купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку. Позивач пропонувала відповідачу вже після реєстрації права власності за нього, посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, але відповідач постійно відмовлявся, на зустріч з позивачем не приходив, мотивуючи тим, що не має можливості приїхати до м.Рені, тобто ухилявся від його нотаріального посвідчення. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, враховуючи вищевикладене, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. А якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст.330 ЦК України).

Так, ст.388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Згідно ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Так, позивач, як добросовісний набувач, у відповідності ст.330 ЦК України набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, придбавши у відповідача це нерухоме майно, яке відповідач фактично не мав права відчужувати. У відповідності ст.388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачем у представника відповідача не було загублене власниками, не було вкрадено та не вибувало з володіння власників або особи, якій вони передали майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом, а тому воно не може бути у нього витребувано.

По-друге, як вже вище зазначалося, між позивачем та представником відповідача, ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю-продаж вищезазначеного житлового будинку, згідно якої відповідач продав, а позивач купила житловий будинок АДРЕСА_1 за 10 000 (десять тисяч) грн. Всі умови договору сторонами були виконані, окрім однієї, договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є обов’язковим і як вимагає того закон. Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута  взаємо згода за всіх істотних умов договору, покупець передала продавцю обумовлену суму грошей, продавець передав покупцю документи, нерухомість в натурі. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються: договором купівлі продажу житлового будинку від 26 вересня 2009р. та заявою відповідача про виконання сторонами зобов’язань за договором купівлі-продажу житлового будинку.

Згідно ст.220 ЦК України договір, укладений  із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин.

Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачу –об'єкт нерухомості, яким вона на теперішній час користується, проте через нотаріальне не посвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу житлового будинку є неможливим, оскільки прохання позивача з цього приводу відповідачем не сприймаються.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч.3ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов’язки відповідача щодо житлового будинку, встановленні права на нерухомість у позивача як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за позивачем, як за добросовісним набувачем, визнання договору купівлі-продажу дійсним та право власності за позивачем.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 215, 294  ЦПК України,  ст.ст. 16, 220, 328, 330, 334, 388, 397, 657 ЦК України, суд –

         В И Р І Ш И В :

1.  Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1.

3. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 26 вересня 2009р. житлового будинку АДРЕСА_1, згідно із яким ОСОБА_2, що діяв від імені своєї матері ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок АДРЕСА_1  за 10 000 (десять тисяч) грн. - визнати  дійсним.

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області - 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

                               Суддя:                                                            І.Д. Бошков