Справа № 2-725/2011 р.

     Р І Ш Е Н Н Я

                               І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

     15.07.2011 року                                  Ренійський  районний  суд  Одеської  області

у складі:    головуючого  судді - Бошкова І.Д.;

за участю:                 секретаря  - Джанієвої О.А.;    

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду м.Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за добросовісним набувачем, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, ОСОБА_2, у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі, просить суд розглянути справу за його відсутності з попереднього судового засідання.

Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій вказав, що підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, просить суд розглянути справу за його відсутності з попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України –ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 вид. 09 грудня 1996р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській обл.; копія паспорту громадянина України –ОСОБА_2, серії НОМЕР_2 вид. 26 грудня 2000р. Кілійським РВ УМВС України в Одеській обл.; копія договору купівлі-продажу садибного будинку від 20 вересня 2008р. відповідно до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який складається з літ. «А»- житловий будинок загальною площею –65,70 кв.м., житловою площею –48,00 кв.м., літ «Б»- літня кухня, літ. «В»- гараж, літ. «Г»- сарай, літ. «Д»- сарай, 1,2 –огорожа, 3 –споруда, розташований на земельній ділянці загальною площею 2900 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за 10 000 (десять тисяч) грн.; копія розписки ОСОБА_2 від 20 вересня 2008р.; копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 квітня 1993р.; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 березня 2011р., серії САЕ № 064312, з якого вбачається, що житловий будинок, садибного типу з господарськими спорудами та будівлями який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на формі приватної власності (1/1 частина); копія витягу з КП «Рені»про державну реєстрацію прав, серії ССХ № 369730 від 03 березня 2011р., з якого вбачається що житловий будинок, садибного типу з господарськими спорудами та будівлями який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (1/1 частина) на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ № 064312 від 03 березня 2011р., номер запису: 113 в книзі: 4а; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, паспорт складений 03 січня 2010р.; копія рішення 2 сесії  6 скликання Новосільської сільської ради, № 13 від 16 листопада 2010р.; заява ОСОБА_2 за № 6496 від 13 липня 2011р. про розгляд справи за відсутності відповідача; заява ОСОБА_1. за № 6495 від 13 липня 2011р. про розгляд справи за відсутності позивача; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 вид. 07 серпня 2001р.; копія картки фізичної особи –платника податків ОСОБА_2 вид. 02 грудня 2002р.; квитанції про сплату держмита та ІТЗ розгляду справи.       

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачу, ОСОБА_2, на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ № 064312 від 03 березня 2011р. належить житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2, зазначивши, що 20 вересня 2008р. між ним та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1,  за 10 000 (десять тисяч) грн. 20 вересня 2008р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір купівлі-продажу садибного будинку. В той же день, позивач передав відповідачу обумовлену суму грошей, отримання якої підтверджується розпискою з підписом відповідача та в якій вказано, що відповідач зобов’язується до кінця вересня місяця посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку.

Позивач в позові вказує, що після отримання документів на житловий будинок з’ясувалося, що відповідач на момент укладання договору не був власником нерухомого майна у вигляді вищезазначеного житлового будинку. На момент укладання договору, відповідач лише оформляв спадщину, яка залишилась після смерті його матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано позивачу  21 квітня 1993р., а свідоцтво про право власності на нерухоме майно було видано 03 березня 2011р. на підставі рішення 2 сесії 6 скликання Новосільської сільської ради № 13 від 16 листопада 2010р.  Тому, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. Позивач декілька разів пропонував відповідачу вже після реєстрації права власності за ним, посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, але відповідач постійно відмовлявся, на зустріч з позивачем не приходив, тобто ухилявся від його нотаріального посвідчення. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, враховуючи вищевикладене, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. А якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст.330 ЦК України).

Так, ст.388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Згідно ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Так, позивач, як добросовісний набувач, у відповідності ст.330 ЦК України набув право власності на житловий АДРЕСА_1, придбавши у відповідача це нерухоме майно, яке відповідач фактично не мав права відчужувати. У відповідності ст.388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачем у відповідача не було загублене власниками, не було вкрадено та не вибувало з володіння власників або особи, якій вони передали майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом, а тому воно не може бути у нього витребувано.

По-друге, як вже вище зазначалося, між позивачем та відповідачем, була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку, згідно якої відповідач продав, а позивач купив житловий будинок АДРЕСА_1 за 10 000 (десять тисяч) грн. Всі умови договору сторонами були виконані, окрім однієї, договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є обов’язковим і як вимагає того закон. Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута  взаємо згода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму грошей, продавець передав покупцю документи, нерухомість в натурі. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються: договором купівлі продажу садибного будинку від 20 вересня 2008р. та розпискою відповідача про виконання сторонами зобов’язань за договором купівлі-продажу садибного будинку від 20 вересня 2008р.

Згідно ст.220 ЦК України договір, укладений  із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин.

Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу садибного будинку була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачу –об'єкт нерухомості, яким він на теперішній час користується, проте через нотаріальне не посвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу садибного будинку є неможливим, оскільки прохання позивача з цього приводу відповідачем не сприймаються.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч.3ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов’язки відповідача щодо житлового будинку, встановленні права на нерухомість у позивача як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за позивачем, як за добросовісним набувачем, визнання договору купівлі-продажу дійсним та право власності за позивачем.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 215, 294  ЦПК України,  ст.ст. 16, 220, 328, 330, 334, 388, 397, 657 ЦК України, суд –

         В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1.

3.Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 20 вересня 2008р. житлового будинку АДРЕСА_1, згідно із яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1  за 10 000 (десять тисяч) грн. - визнати  дійсним.

4.Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області - 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

                              Суддя:                                                             І.Д. Бошков