Справа № 22-ц-578 2007р. Головуючий у І інстанції Пушкарчук В.П.
Категорія 41 Доповідач Завидовська-Марчук О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007р. липня місяця 19 дня місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської-Марчук О.Г.,
суддів Подолюка В.А., Осіпука В.В.,
при секретарі Масляній С. В.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача Раулець М. М. ,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення зарплати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою відповідача ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 травня 2007 року
встановила:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне під приємство» про стягнення зарплати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, покликаючись на те, що наказом №37-а-к від 20 березня 2006 року його було звільнено з посади генерального директора підприємств згідно ст. 36 п. 8 КЗпП України за умовами контракту.
При звільненні йому не булс виплачено заробітну плату за січень 2006 року в розмірі 2251, 95 грн. і за лютий 2006 року в розмірі 2266, 04 грн., яку просив стягнути з відповідача.
В ході розгляду справи позивач збільшив суму позовних вимог і просив стягнути з відповідача крім заборгованої зарплати і середній заробіток за час затримки розрахунку, а всього стягнути в його користь 31435, 87 грн.
Рішенням Луцького міськраионного суду від 11 травня 2007 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» в користь ОСОБА_1 4517, 99 грн. заборгованості по заробітній платі та 9035, 98 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 13553 грн. 37 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників відповідача, які апеляційну скаргу підтримали, позивача, його представника, які заперечили апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки при звільненні позивача з роботи йому не були виплачені всі належні суми і зокрема, заборгованість по заробітній платі за січень - лютий 2006 року, то відповідач зобов'язаний виплатити йому цю заборгованість, а в зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, то і повинен виплатити середній заробіток за час цієї затримки.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, які є в матеріалах справи та відповідають вимогам ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України.
Суд вірно не взяв до уваги доводи відповідача про те, що зарплата позивача за січень-лютий 2006 року була відрахована з нього на погашення збитків, завданих підприємству з його вини, оскільки, як вбачається з матеріалів справи це відрахування проведено з порушенням порядку покриття шкоди, заподіяної працівником, визначеного ст. 136 КЗпП України.
Так, ОСОБА_1 про відрахування: із заробітної плати ніхто не повідомляв, а акти складені 07.02.2006р. і 10.03.2006р. (а.с. 69, 71) про те, що ОСОБА_1 відмовився ознайомитись з наказами №11 від 07.02.2006 року і № 21 від 10.03.2006 року про проведення відрахування його зарплати за січень-лютий з бе33аперечністю не підтверджують факт ознайомлення його з цими наказами, оскільки він в цей час перебував у відпустці і був відсторонений від роботи з 09.03.2006р. по 17.03.2006 року, що підтверджується протоколами засідання спостережної ради ВАТ від 06.02.2006 року і від 07.03.2006 року
З листа начальника територіальної державної інспекції праці вбачається (а.с. 6), що станом на 07.04.2006 року фшст щодо проведення утримань із зарплати позивача не підтвердився.
Крім цього, відповідно до ст. 130 КЗпП України, підставами покладення на працівника матеріальної відповідальності є пряма дійсна шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями працівника.
Нроте, всупереч зазначеній нормі, підприємство провело відрахування із зарплати позивача без достатніх на це підстав, оскільки на момент видачі таких наказів (07.02.2006 р. і 10.03.2006р.) про відрахування із зарплати, підприємством ще не були виконані рішення судів, про які йдеться в цих наказах, а отже і збитки ще не були понесені підприємством.
Розмір заборгованості по зарплаті за січень-лютий 2006 року стороною відповідача не оспорюється.
При таких обставинах справи суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а покликання представника відповідача на застосування положень ч.3 ст. 117 КЗпП України до даних правовідносин є безпідставним, оскільки ч.3 із зазначеної статті виключена згідно Закону України від 20.12.2005 року.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстав для задоволення апеляційної скарги, поданої відповідачем ВАТ «Луцьке ремонтНо-транспортне підприємство», колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст: ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 11 травня 2007 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошеная.