УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця „04" дня колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Шаповалової О.А.
При секретарі: Гребенніковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення за неможливістю сумісного проживання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
11 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання. Вимоги мотивовані тим, що на підставі ордеру від 03.03.1981 року за № 1414 на ім'я її матері, з урахуванням батька, двох братів і її було надано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. 25.02.2003 року мати померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат ОСОБА_4Позивачка зазначає, що має двох малолітніх дітей 1997 і 2006 року народження і вони проживають у квартирі з чоловіком, дітьми і її батьком ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 Відповідачі ніде не працюють, заробляють на життя шляхом виконання дрібних робіт та послуг, плату беруть тільки алкогольними напоями, у квартирі влаштовують п'янки та драчки, нецунзурно лаються, ображають позивачку, неодноразово били її, з приводу чого вона зверталася до міліції, в квартирі порядок не підтримують. В кімнаті, де проживають відповідачі, зловонне повітря, запах сечі, таргани, сміття, пляшки із під спиртних напоїв, залишки їжі, також вони привели у непридатний стан сантехнічне обладнання квартири. Оскільки квартира не приватизована, іншого житла у позивачки і її чоловіка немає, тому вона з малолітніми дітьми вимушена проживати з відповідачами, але спільне проживання в квартирі з ними неможливе, тому просить суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3. з квартири без надання іншого жилого приміщення на підставі ст. 116 ЖК України.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2006 року в позові ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення за неможливістю сумісного проживання відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 принесено апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду з ухваленням нового про задоволення її позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Справа № 22-ц-2067/2007 р. Головуючий суду першої інстанції
Куксов В.В. Доповідач Горбань В.В.
Заслухавши суддю-доповідаЧа, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 за договором найму проживають сторони по справі, які між собою є родиною: сестра- ОСОБА_1., брат- ОСОБА_5 та їх батько - ОСОБА_2
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із безпідставності позовних вимог та їх недоведеності згідно зі статтею 116 ЖК України.
З такими висновками суду і першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують (його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питанні, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушуюсь правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може ставитися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Йдеться, зокрема, про заходи попередження, яких застосовують суди, прокурори, органи внутрішніх справ, адміністративні комісії виконкомів, а також заходи громаді ського впливу, яких вживають збори жильців будинку чи члені житлово-будівельних кооперативів, трудові колективи, товариські суди й інші громадські організації за місцем роботи або проживання відповідача.
Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил статті 59 ЦПК України про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.
У матеріалах справи даних про; те, що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи запобігання чи громадського впливу, відсутні. Таких доказів не надано позивачкою ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції, виходячи з правил ст. 116 ЖК України, та встановивши відсутність даних щодо застосування до відповідачів будь-яких заходів запобігання чи громадського впливу, дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог і підмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК україни відповідач не надав доказів, які б могли спростувати висновки викладені в рішенні суду першої інстанції.
Посилання в скарзі на те, що проведення з відповідачами бесід та усних попереджень щодо припинення останніми неправомірної поведінки свідчить про застосування до них заходів запобігання та громадського впливу, колегія суддів
вважає необгрунтованим, оскільки факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами, а такі дані в матеріалах справи відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки доказам, а також не взяв до уваги доводи позивачки про неправомірну поведінку відповідачів, які руйнують і псують житлові приміщення квартири та грубо порушують правила співжиття, а тому необгрунтовано відмовив задоволенні позову про виселення на підставі ст. 116 ЖК України, є безпідставними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх безумовних підстав для скасування рішення суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, неправомірну поведінку відповідачів, які руйнують та псують жиле приміщення, фактично привели його в непридатний стан для проживання, а також порушують правила співжиття, колегія суддів вважає за необхідне попередитиОСОБА_2 і ОСОБА_3 про недопустимість руйнування та псування жилого приміщення та порушення правил співжиття по відношенню до ОСОБА_1 та членів її сім'ї.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2006 року залишити без змін.
ПопередитиОСОБА_2 і ОСОБА_3 про недопустимість руйнування та псування жилого приміщення та порушення правил співжиття по відношенню до ОСОБА_1 та членів її сім'ї.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.