Справа № 2-а-7364/11/0812

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2011 року                                                                                          м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя Холод Р.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити їй перерахунок, -

          ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити йому перерахунок як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи.     

Відповідно до ст.183-2 КАС України суд розглянув дану справу у скороченому провадженні.

              Позивач посилається на те, що він інвалід другої групи першої категорії, постраждав від Чорнобильської катастрофи, його захворювання пов'язано з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію в розмірі, яка менша за мінімальний розмір пенсії, передбаченої чинним законодавством. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-7 від 28 лютого 1991 року, згідно якого пенсії особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 1 групи –100% мінімальної пенсії за віком; інвалідам 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком; інвалідам 3 групи –50% мінімальної пенсії за віком.   

Відповідно до ст. 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим по 1 групі інвалідності –10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком; по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.   

Згідно ст. 28 п.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком 25 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Тому йому, як інваліду 2 групи та особі, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись виходячи з розмірів передбачених ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Разом з тим, розмір його пенсії не відповідає законодавчо встановленому мінімальному критерію, чим порушуються його конституційні права. Пенсія інваліда 2 групи не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно ст. 19 ч.1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми підпорядкування, а відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, тому розмір мінімальної пенсії визначається саме Верховною Радою України.   

Згідно ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень між громадянами України.   

Ст. 28 п.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко визначає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.   

Зважаючи на це, він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, як того вимагає закон, але отримав відмову в перерахунку пенсії (№1939/М-9 від 25.03.2011 року), оскільки відповідач послався не на закон, а на підзаконні нормативно-правові акти.

14.02.2011 року позивач звернувся до Комунарського районного суду з цивільним позовом до Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії та стягнення невиплаченої суми коштів.

28 грудня 2010 року, постановою суду зобов’язано УПФ України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити відповідний перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії з 25.04.2010 року по 28.12.2010 року з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період. Однак на теперішній час діє установлена практика в судах апеляційного рівня при встановленні інвалідності безстроково не визначати кінцеву дату перерахунку, оскільки пенсія носить довічний характер та не може бути припинена або змінений її розмір тільки в разі зміни законодавства або статусу особи, яка утримує пенсію.

В адміністративному позові, позивач просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язати Управління Пенсійного фонд України в Комунарському  районі м. Запоріжжя зробити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року.   

А також, згідно вимог ст. ст. 50, 54 вищезазначеного Закону зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя перерахувати та виплатити недоотримані суми пенсії за вказаний період часу і виплачувати збільшену пенсію постійно.

              Представник відповідача надала заперечення на позовну заяву. В заяві висловила незгоду з позовом та пояснила, що позивач дійсно перебуває на обліку в УПФ України в Комунарському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію по інвалідності. Нарахування пенсії здійснюється відповідно до діючого законодавства, а саме ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підвищення даних виплат проводилось відповідно до встановлених норм. Такими нормами відповідач визнає положення постанови КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16.07.2008 року, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Окрім того вказала, що відповідно до Конституції України видатки держави здійснюються відповідно до Державного Бюджету, затвердженого на відповідний рік. Таким чином, заявлене позивачем збільшення не є обґрунтованим, оскільки не передбачено закладеними у відповідний Бюджет коштами. Вказала, що Управління не може проводити не профінансовані державні програми. Просила відмовити у задоволенні даного позову.   

Згідно  приписів ст. 99 КАС України на момент відкриття провадження - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.  Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції згідно із Законом від 09 лютого 2006 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.   

Однак у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по 2 групі інвалідності, - 8 мінімальних пенсій за віком.   

Згідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи ,   призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 цього закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.   

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.   

Судом встановлено, що позивач є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується копією посвідчення та довідкою Міністерства охорони здоров’я, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

Розрахунок пенсії позивачу відповідачем проводиться    всупереч положенням статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статями 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який визначав би цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

Таким чином, суд вважає, що при зверненні позивача з заявою до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, йому безпідставно було відмовлено в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому суд вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, належить зобов’язати його зробити перерахунок та виплату пенсії  по інвалідності позивачу з 29.12.2010 року, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням раніше виплачених сум у подальшому до зміни чи скасування норм зазначеного закону або до зміни умов пенсійного забезпечення ОСОБА_1.     

              На підставі викладеного, ст.ст. 3, 8, 16, 22, 24, 46, 50, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 49, 50, 54 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів на 2008 рік", ч.ч. 4, 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 99, 102, 158-163, 167 КАС України, суд,-   

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо перерахунку пенсії, додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 29.12.2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по другій групі інвалідності відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 29.12.2010 року з урахуванням раніше виплачених сум у подальшому до зміни чи скасування норм зазначеного закону або до зміни умов пенсійного забезпечення ОСОБА_1.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.  

Суддя:                                                                                                              Р.С.Холод