Справа  №2-551/11

          ЗАОЧНЕ  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 року                                                                                          м. Запоріжжя

          Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді:          Холод Р.С.,

при секретарі:          Родніковій Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної адміністрації Запорізької міської ради, виконкому Запорізької міської ради, ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на гараж, -  

 В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 районної адміністрації, виконкому Запорізької міської ради, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на гараж, посилаючись на те, що 27.10.1985р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу індивідуального капітального гаражу №8, розташованого у дворі будинку АДРЕСА_1, розміром 3,0 м х 5,0м, площею 15 кв.м. за 5300,00 рублів, яким він володів відповідно до договору купівлі-продажу від 02.08.1979р. Спірний гараж був збудований інвалідом ВВВ ОСОБА_5 на підставі рішення Запорізького міськвиконкому, посвідчення №16/72 на право забудови, виданого на підставі дозволу головного архітектора м. Запоріжжя ОСОБА_6 12.05.1977р. ОСОБА_5 продав належний йому гараж ОСОБА_7, а 02.08.1979р. останній продав його ОСОБА_4, який в свою чергу продав його ОСОБА_2 Договір був укладений в простій письмовій формі. Умови договору сторонами були виконані в повному обсязі, а саме ОСОБА_4 був переданий гараж, а ОСОБА_2 передана обумовлена грошова сума. Однак, в подальшому ОСОБА_4 ухилився від нотаріального посвідчення договору. Зазначене перешкоджає ОСОБА_2 оформити на себе право власності на спірний гараж. ОСОБА_3 райадміністрація та виконком Запорізької міської ради також відмовили у наданні дозволу ОСОБА_2 на розміщення гаражу, таким чином він змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

В судовому засідання представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просила суд їх задовольнити, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.

В судове засідання представники відповідачів ОСОБА_3 районної адміністрації Запорізької міської ради та виконкому Запорізької міської ради і відповідач ОСОБА_4 не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачі та зі згоди позивача постановити заочне рішення.    

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення №16/72 на право забудови, виданого на підставі дозволу головного архітектора м. Запоріжжя та рішення Запорізького міськвиконкому (протокол від 28.01.1972р. №11) ОСОБА_5 був збудований капітальний гараж №8 у дворі будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9).

12.05.1977р. ОСОБА_5 продав гараж ОСОБА_7 (а.с. 10).

02.08.1979р. ОСОБА_7 продав гараж ОСОБА_4 (а.с. 11).  

27.10.1985р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 була досягнута угода щодо продажу останньому спірного гаражу, що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеного в простій письмовій формі (а.с. 8). В подальшому сторони виконали всі істотні умови договору, а саме відбулося фактичне передання гаражу та сплата за нього обумовленої суми, що підтверджується актом передачі і розпискою (а.с. 12, 13). З зазначеного часу ОСОБА_2 є єдиним володільцем та користувачем спірного гаражу, про що свідчить копія технічного паспорту (а.с. 14).   

Дані обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності та відповідно до вимог ст. 220 ЦК України, суд вважає можливим визнати договір купівлі-продажу гаражу АДРЕСА_1 дійсним, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, і відбулося повне його виконання, хоча відповідач ОСОБА_4 ухилився від нотаріального посвідчення договору. Виходячи з наведеного і відповідно до ст. 334 ЦК України, суд також вважає можливим визнати за ОСОБА_2 право власності на спірний гараж. Таким чином, доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі  викладеного і керуючись ст.ст. 220, 334 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212 –215, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

  В И Р І Ш И В:

          Цивільний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити повністю.

          Визнати договір купівлі-продажу капітального гаражу АДРЕСА_1, укладений 27.10.1985р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2  - дійсним.  

Визнати за ОСОБА_2 право власності на капітальний гараж №8, розташований у дворі будинку АДРЕСА_1.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Суддя                                                                                              Р.С. Холод