Справа № 1-273/11

В И Р О К

іменем України

"03" червня 2011 р.

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Трусової Т.О.,

при секретарях Косолап Л.П., Маляр Н.В.,

за участю: прокурора Апаріна І.В., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Новосибірська Російської Федерації, українки, громадянки України, розлученої, має сина, 2007 року народження, з базовою вищою освітою, працюючої за договорами інтерв*юером в соціологічних компаніях, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючої в АДРЕСА_2 несудимої

          у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, розлученого, з професійно-технічною освітою, приватного підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 фактично проживаючого в АДРЕСА_4, судимого 24.12.2004 р. Київським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 20.06.2008 року по відбуттю покарання

          у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

10 листопада 2010 року ОСОБА_5 звернулася до ФОП «ОСОБА_2.»з приводу надання їй інформації щодо здачі в оренду житла в м. Києві, за що офіційно сплатила 300 грн. 10 та 11 листопада 2010 року ОСОБА_5 телефонувала за наданими їй працівниками ФОП «ОСОБА_2»номерами телефонів, однак оплачені послуги не отримала. 12 листопада 2010 року приблизно о 13-00 год. ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 прибули до офісу ФОП «ОСОБА_2 розташованого в будинку АДРЕСА_5 де знаходились найняті ОСОБА_2 без офіційного оформлення працівники ОСОБА_1 і ОСОБА_7 Останнім ОСОБА_5 висунула вимогу повернути сплачені нею кошти в сумі 300 грн. за ненадану їй послугу, на що отримала категоричну відмову. З метою примушування співробітників ФОП «ОСОБА_2.»до виконання цивільно-правових зобов*язань, які виникли на підставі договору про надання послуг, ОСОБА_5 забрала зі столу належний ОСОБА_1 мобільний телефон «Нокіа-Е71»в комплекті з чохлом вартістю 2950 грн. та сім-картою мобільного оператора «МТС»вартістю 50 грн., мобільні телефони «Нокіа-1202»вартістю 350 грн. з сім-картою мобільного оператора «Київстар»вартістю 25 грн., «Нокіа-1616»вартістю 350 грн. з сім-картою мобільного оператора «Київстар»вартістю 25 грн. та «Нокіа-1616»вартістю 350 грн. з сім-картою мобільного оператора «Лайф»вартістю 25 грн., які належали ФОП «ОСОБА_2.».

Будучи очевидцем протиправних дій ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримав останню та з метою примушування співробітників ФОП «ОСОБА_2»до виконання цивільно-правових зобов*язань, підняв зі столу ноутбук та замахнувся ним над головами ОСОБА_1 і ОСОБА_7, а також дістав і тримав в руках складаний ніж, тим самим застосувавши до потерпілих погрозу насильства.

В цей час ОСОБА_5, продовжуючи виконувати свої злочинні дії, спрямовані на примушування до виконання цивільно-правових зобов*язань, забрала з сумки ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 40 грн., а з сумки ОСОБА_7 кошти в сумі 70 грн.

Ще раз висунувши вимогу повернути в повному обсязі кошти, сплачені за фактично ненадану послугу, ОСОБА_5, утримуючи при собі мобільні телефони, направилась до виходу з приміщення офісу, а ОСОБА_6 викрав зі столу печатку ФОП «ОСОБА_2 і.к. НОМЕР_1».

В суді ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вину в інкримінованих їм злочинах визнали частково, щиро розкаялися в скоєному та дали детальні показання по суті обвинувачення.

ОСОБА_5 пояснила, що разом із ОСОБА_6, з яким у неї склалися близькі стосунки, вони збиралися орендувати квартиру. 10 листопада 2010 року вона звернулася в агентство «ОСОБА_2», співробітниця якого по телефону пообіцяла в той же день вселити їх у квартиру. Цього ж дня вона прийшла в агентство, де співробітниця, яка назвалась ОСОБА_1, однак як з*ясувалось під час досудового слідства це була ОСОБА_8, зателефонувала власникам трьох квартир, повідомивши, що всі вони готові цього ж дня показати квартири, і надала їй їх номери телефонів, після чого вона сплатила в касу 300 грн. В цей же день по телефону вона домовилась з ОСОБА_15 - власницею найбільш підходящої для неї квартири, про зустріч о 17-00 год., яка була перенесена на 19-00 год., а потім ОСОБА_15 взагалі відмінила зустріч. Абонент другого номеру телефону повідомила, що знаходиться за містом і зустрітися не може. Власниця третьої квартири повідомила, що квартиру вже здала. Тоді вона зателефонувала ОСОБА_1 і, розказавши про ситуацію, попросила повернути гроші, однак остання відповіла, що по електронній пошті вони будуть продовжувати направляти їй можливі варіанти оренди квартир. Наступного дня через іншого брокера вона знайшла підходящу квартиру, а 12 листопада попросила ОСОБА_6 піти разом з нею в офіс «ОСОБА_2», щоб забрати свої гроші. Прибувши о 13-00 год. в офіс, вона пред*явила співробітницям квитанцію і попросила повернути гроші заявивши, що вони її обманули, так як фактично люди, яким вона телефонувала, квартири не здають. Між ними виникла суперечка, і вона з метою примусити повернути їй гроші, забрала зі столу мобільні телефони. Як вона, так і ОСОБА_6, весь час просили повернути гроші і пропонували викликати міліцію, однак дівчата наполягали на тому, щоб викликати господаря агентства. Тоді вона підійшла до шафи, де лежали дві сумки, з яких вона забрала відповідно 70 та 40 грн. Працівниці агентства почали її зупиняти, у зв*язку з чим між ними виникла сутичка. Повернувши один телефон, який особисто належить одній з дівчат, вони з ОСОБА_6 утікли. Потім на її телефон зателефонував чоловік, який представився власником агентства. З розмови ОСОБА_6 з останнім вона зрозуміла, що вони зустрічаються з власником агентства біля станції метро «Осокорки», куди і направились, щоб забрати свої гроші. Однак на місці зустрічі вони були затримані працівниками міліції.

Як вказала ОСОБА_5, про вчинення будь-яких незаконних дій вони з ОСОБА_6 не домовлялися, а ішли, щоб повернути гроші, якими заволоділи шахраї. Під час перебування в офісі ОСОБА_6 намагався її заспокоїти і припиняв сутички, які виникали між нею і працівницями фірми. Вона не бачила, щоб ОСОБА_6 погрожував дівчатам піднятим ноутбуком чи демонстрував ніж, про наявність якого у останнього вона навіть не здогадувалася.

ОСОБА_6 підтвердив, що 12 листопада 2010 р. його дівчина ОСОБА_5 попросила його бути присутнім з нею на зустрічі в офісі фірми, куди поїхала з метою повернення сплачених нею грошей. На той момент він вже був переконаний, що відносно ОСОБА_5 було вчинене шахрайство, так як жодна із зустрічей з орендодавцями квартир, телефони яких їй надали в агентстві, не відбулася. Зайшовши близько 13-00 год. до офісу, ОСОБА_5 пред*явила присутнім в офісі двом дівчатам квитанцію і попросила повернути їй 300 грн. сказавши, що призначені їй зустрічі не відбулися з вини орендодавців. Одна з дівчат відповіла, що гроші вони не повернуть, так як вони були сплачені за інформацію. Виникла суперечка і він, будучи обуреним нахабною поведінкою та образливими висловами працівниць офісу, підійшов до столу і сказавши, що гроші їм були сплачені за організацію зустрічей з орендодавцями, а не за інформацію, яка доступна в Інтернеті, закрив ноутбук і відключив його. Своїми діями в той момент він домагався припинення образливих для них прирікань і негайного повернення грошей. Не досягнувши бажаного результату, він заявив, що зараз викличе міліцію, на що йому відповіли, щоб вони робили, що хочуть, а грошей у них немає. Потім ОСОБА_5 схопила зі столу мобільні телефони та сказавши, що зараз подивиться, чи є гроші, забрала з сумок дівчат гроші в сумі 110 грн. В цей момент одна з дівчат кинулась до ОСОБА_5 і схопила її за одяг, однак він розтягнув їх. Повернувшись до столу, він побачив, що інша дівчина кудись телефонує і, остерігаючись виклику співучасників, забрав у неї телефон. В цей момент перша дівчина знову кинулась на ОСОБА_5, і він знову розтягнув їх, після чого зрозумівши, що мирно вирішити питання не удасться, сказав ОСОБА_5: «Пішли звідси». При цьому він забрав зі столу печатку ФОП «ОСОБА_2»і сказав, що поверне її, коли з ними розрахуються. Біля виходу він на прохання другої дівчини повернув її особистий телефон сказавши, що інші телефони вони повернуть, коли з ними розрахуються. Вони направились в бік метро «Осокорки». Хвилин через 5 хвилин зателефонував ОСОБА_2. На вимогу останнього повернути телефони він відповів, що поверне їх в обмін на 190 грн. Вони домовились зустрітися біля станції метро «Осокорки». Через 25 хвилин ОСОБА_2 під*їхав до виходу з метро на автомобілі, в якому знаходилися працівники міліції, які їх затримали та доставили в Дарницьке райуправління міліції.

Як заявив ОСОБА_6, всі його дії були спрямовані на відновлення справедливості, тобто повернення ОСОБА_5 грошей і припинення шахрайських дій, він не вступав у змову з ОСОБА_5, не погрожував потерпілим ноутбуком і ножем та не переслідував корисливої мети.

Такі ж показання, в цілому, підсудні давали і на досудовому слідстві, підтвердивши їх на очних ставках з потерпілими (Т. 1 а.с. 141-143, 151-153, 158-163, 164-167, 179-181,189-191, 192-195, 196-198).

Потерпіла ОСОБА_1 в суді показала, що в листопаді 2010 року вона неофіційно влаштувалася на роботу до ФОП «ОСОБА_2»на посаду менеджера. 10 листопада до їх офісу звернулася ОСОБА_5, якій терміново була потрібна інформація про квартири, що здаються в оренду, на конкретній вулиці біля дитячого садка. Інформація їй була надана, за що вона сплатила гроші в сумі 300 грн. Цього ж вечора до офісу з погрозами розібратися з ними телефонував ОСОБА_6, який представився співробітником міліції і знайомим ОСОБА_5. 12 листопада близько 13-00 год. ОСОБА_5 знову прийшла в офіс вже разом з ОСОБА_6 Вони стали вимагати повернення грошей в сумі 300 грн., але грошей у них не було. Згодом ОСОБА_5, продовжуючи вимагати гроші, забрала зі столу три мобільні телефони фірми, її телефон та телефон її подруги ОСОБА_8 ОСОБА_6 в цей час взяв в руки ноутбук та пригрозив, що розіб*є його об їхні голови, що, враховуючи конфліктну ситуацію, було сприйнято нею як реальна погроза. Коли ОСОБА_5 нишпорила в їхніх сумках, що стояли у шафі, в руках ОСОБА_6 з*явився ніж, який він тримав приблизно хвилину, однак ножем їм не погрожував. ОСОБА_5 забрала з її сумки 40 грн., а з сумки ОСОБА_8 –70 грн. Вони просили клієнтку зв*язатися з директором, однак ОСОБА_6 відповів, що сам з ним зв*яжеться. Коли вона намагалась забрати у ОСОБА_9 телефони, між ними виникла бійка, яку припинив ОСОБА_6. Потім ОСОБА_6 і ОСОБА_9 направились до виходу, а вони з ОСОБА_8 пішли слідом, намагаючись їх зупинити. Біля входу ОСОБА_9 зірвала з її шиї ланцюжок і кинула його на підлогу. ОСОБА_6 в цей час забрав зі столу печатку ФОП «ОСОБА_2», а телефон, забраний у ОСОБА_8, повернув.

Як підтвердила ОСОБА_1, ОСОБА_5 забираючи телефони повідомила, що поверне їх, коли їй повернуть гроші. Також ОСОБА_1 категорично заперечувала, що умисно надала ОСОБА_5 під виглядом номерів телефонів орендодавців номери телефонів офісу пояснивши, що, можливо, вона просто помилилася.

Як вбачається з досліджених в суді показань на досудовому слідстві потерпілої ОСОБА_8, 10 листопада 2010 року вона прийшла на роботу до своєї подруги ОСОБА_1, яка працювала в агентстві «Без комісії»СПД «ОСОБА_2», щоб покористуватися Інтернетом, де і знаходилась на протязі всього дня. За час її перебування в агентство приходило декілька клієнтів, з яких вона запам*ятала ОСОБА_5, яка отримала інформацію про оренду квартир, за що сплатила 300 грн. 12 листопада, коли вона знову знаходилася в приміщенні агентства, туди несподівано забіг ОСОБА_6, а за ним зайшла ОСОБА_9. Присівши біля столу, ОСОБА_6 став просити повернути назад гроші, які ОСОБА_5 заплатила за послуги агентства. Вона попросила роз*яснити ситуацію, на що ОСОБА_6 відповів, що вони самі прекрасно все знають. Коли на робочому столі задзвонив телефон, і ОСОБА_1 його взяла, ОСОБА_5 підбігла до столу та вихопила телефон, поклавши його до кишені, після чого забрала зі столу ще три телефони і також поклала їх до кишень. Бачачи таку ситуацію, вона вирішила зателефонувати директору агентства, однак до неї підбіг ОСОБА_6 та, схопивши ноутбук, вирвав з нього проводи живлення і піднявши його, пригрозив, що якщо вони не повернуть гроші, він розіб*є його на їх головах. Вона помітила, що в цей момент він тримав у руці ніж, однак ножем він не погрожував. Далі ОСОБА_5 побігла до шафи, звідки з її сумки та сумки ОСОБА_1 забрала гроші відповідно 70 та 40 грн. ОСОБА_6 в цей час говорив, що краще зараз віддати 300 грн., ніж пізніше всі 600. Вона знову намагалася зателефонувати директору, однак ОСОБА_6, помітивши її спробу, замахнувся на неї ноутбуком, після чого вона, злякавшись, віддала йому свій телефон «Самсунг». Потім ОСОБА_6 сказав, що зараз викличе міліцію, на що вони погодилися, однак він передумав сказавши, що він сам міліція, і вони і так віддадуть йому гроші. Вони просили повернути їм хоча б їх особисті телефони, однак ОСОБА_9 направилась до виходу, де між нею та ОСОБА_1 виникла бійка, в ході якої ОСОБА_5 ударила ОСОБА_1 ногою в живіт. ОСОБА_6 їх розтягнув, після чого ОСОБА_5 зірвала з шиї ОСОБА_1 ланцюжок і кинула його на підлогу. Вони благали повернути телефони, на що ОСОБА_6 повернув її мобільний телефон.

Як підтвердила ОСОБА_8, ОСОБА_5 повідомила, що поверне мобільні телефони лише після повного розрахунку з нею.

Як показав в суді потерпілий ОСОБА_2, він зареєстрований як фізична особа-підприємець і працює в сфері надання інформаційних послуг щодо оренди квартир, беручи інформацію з Інтернету та співпрацюючи з господарями квартир. Його офіси розташовані в АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 12 листопада 2010 р. йому зателефонувала менеджер по роботі з клієнтами ОСОБА_8, яка не була офіційно оформлена, і розповіла, що прийшли невдоволені клієнти, які забрали телефони, печатку, і жінка ударила її, при цьому вона згадувала про ніж. Він зателефонував за наданим йому ОСОБА_8 номером телефону клієнтів і в розмові з ОСОБА_6 домовився зустрітися біля станції метро «Осокорки». Поки їхав на зустріч, він викликав наряд міліції. Біля торговельного центру «Материк»співробітники міліції затримали підсудних, у яких знаходились мобільні телефони і печатка. Зі слів співробітника міліції він дізнався, що у ОСОБА_6 був ніж.

В ході допиту ОСОБА_2 частково змінив показання заявивши, що насправді у нього працювала без офіційного оформлення ОСОБА_1, а ОСОБА_8 –це її подруга.

          Протоколом огляду місця події зафіксовано вилучення з приміщення офісу ФОП «ОСОБА_2»по АДРЕСА_5 чотирьох слідів пальців рук (Т. 1 а.с. 22-28), один з яких відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_6 (Т. 1 а.с. 53-59).

З протоколу огляду і вилучення від 12 листопада 2010 року вбачається, що у ОСОБА_5 вилучено мобільні телефони «Нокіа-1202»з ІМЕІ НОМЕР_4, «Нокіа-1616»з ІМЕІ НОМЕР_5 «Нокіа Е71»з ІМЕІ НОМЕР_6 «Нокіа-1616»з ІМЕІ НОМЕР_7 печатку ФОП «ОСОБА_2 і.к. НОМЕР_1»та гроші в сумі 110 грн., які долучені до справи як речові докази (Т. 1 а.с. 35, 46).

Згідно з даними довідки ФОП «ОСОБА_2»мобільні телефони «Нокіа-1202»з ІМЕІ НОМЕР_4, «Нокіа-1616»з ІМЕІ НОМЕР_5 та «Нокіа-1616»з ІМЕІ НОМЕР_7 та печатка ФОП «ОСОБА_2 і.к. НОМЕР_1»перебувають на балансі ФОП «ОСОБА_2», і кожен з телефонів коштує 350 грн., а встановлені в них сім-картки –25 грн. (Т. 1 а.с. 17).

З протоколу огляду і вилучення від 12 листопада 2010 року вбачається, що у ОСОБА_6 вилучено ніж чорного кольору, приєднаний до справи як речовий доказ (Т 1 а.с. 39, 83, 84).

Розрахункова квитанція № 01111141 підтверджує факт внесення ОСОБА_5 за інформаційні послуги грошових коштів в сумі 300 грн. (Т. 1 а.с. 102).

Суд долучив до справи наданий підсудною ОСОБА_5 аркуш паперу з записами (Т. 2 а.с. 101). Як пояснила ОСОБА_5, вказані записи були надані їй співробітницею ФОП «ОСОБА_2», та вони являють собою інформацію про номерів телефонів, вартість оренди, назви вулиць, де розташоване житло, імена орендодавців (жінок) та час, після якого необхідно зв*язатися з орендодавцями. Потерпіла ОСОБА_1 підтвердила, що зазначені записи виконані особисто нею.

Аналіз вищевказаних записів та їх співставлення з показаннями на досудовому слідстві потерпілої ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 87-89), підтвердженими нею в суді, свідчить про те, що номер НОМЕР_2, зазначений як номер телефону орендодавця Каті, фактично належить сім-картці, установленій в телефоні «Самсунг», що належить потерпілій ОСОБА_8 (Т. 1 а.с. 87-89, 104), а номер, останні цифри якого 35735, ймовірно належить самій потерпілій ОСОБА_1 (НОМЕР_3). Саме за вказаним номером телефону ОСОБА_1 повідомлялася про розгляд справи в суді (Т. 1 а.с. 268).

Дані наданого стороною захисту витягу з форуму в Інтернеті свідчать про те, що десять клієнтів ФОП «ОСОБА_2»сплатили за послуги по 300 грн., однак жоден з них не зміг орендувати житло на підставі наданої інформації і навіть не зміг оглянути квартири, які його зацікавили, так як зустрічі з орендодавцями постійно переносилися, а інформація, яка в подальшому їм надсилалася електронною поштою, не відповідала дійсності (Т. 2 а.с. 37-39).

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, допитані на прохання захисту, підтвердили, що відповідно в грудні, листопаді та жовтні 2010 року кожен з них звертався в офіс ФОП «ОСОБА_2»- ОСОБА_13 і ОСОБА_11 на АДРЕСА_5 а ОСОБА_12 - на АДРЕСА_6, за послугами по наданню інформації щодо оренди квартир, за що сплатили 300 грн., однак не змогли оглянути квартири, інформацію про які вони отримали. Попередньо дівчата-працівниці офісу, в їх присутності здійснювали телефонні дзвінки наче б –то господарям квартир, після чого їм були надані контактні номери телефонів, адреси та пояснено, що господарі сьогодні ж готові їм показати житло.

Як показав ОСОБА_9, він спілкувався з ОСОБА_8, і в подальшому, телефонуючи по наданим останньою номерам телефонів, дізнався, що одна квартира вже наче б-то здана, інша не здається, а третя квартира взагалі не існує, так як немає такого номеру будинку.

ОСОБА_11 теж підтвердив, що в офісі агентства спілкувався з ОСОБА_8. Домовившись з господаркою квартири про огляд квартири увечері, остання раптом відмінила зустріч, а наступного дня повідомила, що квартира вже здана.

ОСОБА_12 показав, що домовився з господарем квартири про огляд квартири увечері, але останній переніс зустріч на наступний день. Наступного дня телефон не відповідав. Він продовжував телефонувати і в подальшому, і господар неодноразово переносив зустрічі, а потім взагалі відключив телефон.

Надані вказаними свідками та долучені до справи корінці квитанцій та аркуші паперу з записами підтверджують їх показання про те, що вони зверталися до ФОП «ОСОБА_2»з приводу надання їм інформації щодо оренди житла (Т. 2 а.с. 95, 96, 97, 98).

Перевірка показань підсудних і потерпілих на досудовому слідстві і в суді, їх аналіз і співставлення з показання в судовому засіданні свідків захисту дає підстави вважати недостовірними показання потерпілих про те, що ОСОБА_8 не працювала в ФОП «ОСОБА_2.

Разом з тим та обставина, що потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_8 не впізнали вилучений у ОСОБА_6 ніж, вказавши на інший, схожий на вилучений у підсудного, не дає підстав сумніватися в самому факті демонстрації останнім ножа, оскільки в протилежному потерпілі не могли знати про те, що ніж у підсудного є взагалі.

На досудовому слідстві дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров*я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Однак сукупність досліджених та перевірених судом доказів свідчить про те, що неправомірні дії підсудних були направлені не на заволодіння чужим майном, а на примушування працівників ФОП «ОСОБА_2»до виконання цивільно-правових зобов*язань, які виникли на підставі договору про надання ОСОБА_5 інформаційних послуг щодо оренди житла, що підтверджується послідовними і логічними показаннями підсудних, письмовими доказами, а також не заперечується потерпілими. Та обставина, що підсудні неодноразово заявляли про повернення вилученого майна в разі повернення ОСОБА_5 сплачених нею грошових коштів в сумі 300 грн., та прибули на зустріч з ОСОБА_2, маючи при собі протиправно вилучене майно, безспірно свідчать про відсутність у них корисливої мети і умислу на заволодіння чужим майном.

Показання підсудних та потерпілих також свідчать про те, що ОСОБА_5 застосувала до потерпілої ОСОБА_1 насильство - нанесла удар, не з метою заволодіння чужим майном і не з метою примусити її до виконання цивільно-правових зобов*язань, а у зв*язку з виниклими між ними на той момент неприязними відносинами.

Встановлені судом фактичні обставини не дають підстав вважати, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заздалегідь, тобто до прибуття в офіс ФОП «ОСОБА_2, домовилися про вчинення неправомірних дій.

Враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 355 КК України як примушування до виконання цивільно-правових зобов*язань, тобто у вимозі виконати цивільно-правове зобов*язання, яке виникло на підставі оплаченої ОСОБА_5 і фактично ненаданої їй інформаційної послуги, яка з боку ОСОБА_5 була пов*язана з погрозою знищення майна потерпілих –мобільних телефонів та грошей, які вона неправомірно вилучила, а з боку ОСОБА_6 - з погрозою насильства над потерпілими. З обвинувачення ОСОБА_6 суд виключає погрозу знищення мобільного телефону «Самсунг-С3310», що належить ОСОБА_8, оскільки він добровільно відмовився від злочину, повернувши зазначений телефон.

Враховуючи, що ОСОБА_6 під час примушування до виконання цивільно-правого зобов*язання викрав печатку ФОП «ОСОБА_2 і.к. НОМЕР_1», ці його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 357 КК України як викрадення печатки.

При призначенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які кримінальний закон відносить до категорії невеликої тяжкості, обставини їх вчинення та характер їх злочинних дій, а також дані про їх особи.

Так суд враховує вік і стать підсудної ОСОБА_5, те, що вона до кримінальної відповідальності притягується вперше і раніше ні в чому протиправному помічена не була, займається суспільно-корисною працею, є матір*ю –одиначкою та сама виховує малолітнього сина ОСОБА_14, 2007 р.н., страждає на ряд серйозних захворювань, позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи.

ОСОБА_6 тричі притягувався до кримінальної відповідальності за хуліганство, носіння холодної зброї та заподіяння тілесних ушкоджень, має непогашену судимість за хуліганство, вчинене із застосуванням ножа, але після звільнення з місць позбавлення волі в 2008 році характеризується позитивно, знімається в масових сценах на телеканалі «СТБ»та в ТОВ «Київська студія телевізійних фільмів», є автором мистецтва «Вогняного живопису», у зв*язку з чим занесений до «Книги рекордів України», здійснює догляд за інвалідом 2 групи, страждає на ряд захворювань, має батька похилого віку, проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_5

Обставинами, які пом*якшують покарання обох підсудних, суд визнає щире каяття, оскільки вони визнали протиправність своїх дій, критично їх оцінили та заявили про готовність нести кримінальну відповідальність.  

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6, суд визнає рецидив злочинів. Враховуючи, що згідно з показаннями ОСОБА_6 він до та під час вчинення злочину не вживав алкогольних напоїв і немає інших об*єктивних доказів зазначеної обставини, окрім нічим не підтверджених суб*єктивних показань потерпілих, суд вважає, що зазначена в обвинуваченні як обтяжуюча його покарання обставина перебування в нетверезому стані не знайшла свого підтвердження.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5, судом не встановлено.

З врахуванням наведеного суд призначає ОСОБА_5 покарання у виді виправних робіт в мінімальному розмірі, встановленому для даного виду покарання, з відрахуванням в доход держави 10% її місячного заробітку.

Оскільки з 12 листопада 2010 року по 31 січня 2011 року ОСОБА_5 перебувала під вартою, в строк відбуття нею покарання на підставі ст. 72 КК України підлягає зарахуванню час її перебування під вартою з розрахунку 1 день ув*язнення за три дні виправних робіт.

ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 355 КК України суд призначає покарання у виді арешту в максимальному розмірі, встановленому санкцією частини статті обвинувачення, а за ч. 1 ст. 357 КК України –у виді штрафу в максимальному розмірі, встановленому санкцією частини статті обвинувачення.

Остаточне покарання ОСОБА_6 визначається за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань.

В строк відбуття ОСОБА_6 покарання у виді арешту зараховується час його перебування під вартою з 12 листопада 2010 року по 21 березня 2011 року з розрахунку 1 день ув*язнення за 1 день арешту.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов, суд вважає обґрунтованими лише її вимоги в частині стягнення з ОСОБА_5 вартості ремонту розірваного ланцюжка в сумі 200 грн.(Т. 1 а.с. 91), а у відшкодуванні моральної шкоди суд відмовляє враховуючи неправомірність її поведінки, яка виразилась в обмані клієнтів ФОП «ОСОБА_2».

Питання про речові докази суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 81 КК України, –речі, які були об*єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а ніж, який не являється холодною зброєю, суд вважає за можливе повернути ОСОБА_6 який використовує його при створенні творів мистецтва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України, та призначити їй покарання у виді виправних робіт строком на 6 місяців з відрахуванням в доход держави 10% її місячного заробітку.

В строк відбуття ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 72 КК України зарахувати час її перебування під вартою з 12 листопада 2010 року по 31 січня 2011 року з розрахунку 1 день ув*язнення за три дні виправних робіт та вважати, що покарання нею відбуте повністю.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 355 КК України –у виді арешту стром на 6 місяців;

за ч. 1 ст. 357 КК України –у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань призначити ОСОБА_6 остаточне покарання 6 місяців арешту та штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Строк відбуття ОСОБА_6 покарання у виді арешту відраховувати з моменту приведення вироку у виконання, зарахувавши в цей строк час його перебування під вартою з 12 листопада 2010 року по 21 березня 2011 року з розрахунку 1 день ув*язнення за 1 день арешту.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_5 на її користь 200 грн. заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа-Е71»в комплекті з чохлом та сім-картою мобільного оператора «МТС»та грошові кошти в сумі 40 грн. - залишити ОСОБА_1; мобільні телефони «Нокіа-1202»з сім-картою мобільного оператора «Київстар», «Нокіа-1616»з сім-картою мобільного оператора «Київстар», «Нокіа-1616»з сім-картою мобільного оператора «Лайф», печатку ФОП «ОСОБА_2 і.к. НОМЕР_1»- залишити ФОП «ОСОБА_2»; мобільний телефон «Самсунг С3310»з сім –картою мобільного оператора «МТС»залишити ОСОБА_8; ніж повернути ОСОБА_6, сліди пальців рук зберігати при справі.

Стягнути на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення експертиз: з ОСОБА_5 в розмірі 278,64 грн., з ОСОБА_6 в розмірі 835,92 грн.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: