Справа № 2-1520/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"20" червня 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                    Мицик Ю.С.

при секретарі                              Вікуловій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення, суд -

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, після реєстрації шлюбу її сина - ОСОБА_4 (далі  - третя особа) в 1998 році з ОСОБА_2 (далі  відповідач –1), остання проживає разом зі своїм повнолітнім сином ОСОБА_3 (далі відповідач-2) в квартирі АДРЕСА_1. Послалася на те, що вона є наймачем вказаної квартири, згоди на їх проживання в зазначеній квартирі вона не давала. Спільного господарства з відповідачами вона не вела і не веде, спільних коштів також не має. Вона неодноразово просила відповідачів звільнити житлову площу, зверталася до працівників міліції, однак останні категорично відмовляються, хоча мають власне житло.   

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Пояснила, що спільне проживання з відповідачами в одній квартирі є неможливим, оскільки між ними постійно виникають конфліктні ситуації, у зв’язку з чим вона змушена постійно звертатися до органів міліції. Дозволу на вселення відповідачів в квартиру вона не надавала, останні проживають в ній без реєстрації. Безпідставне проживання відповідачів в квартирі, наймачами якої є вона та третя особа, порушує її права та негативно впливає на її самопочуття і стан здоров’я.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. Заперечення мотивувала тим, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з третьою особою - ОСОБА_4 з 5 серпня 1998 року. Останній надав дозвіл на її проживання та на той час її неповнолітнього сина. Зазначила, що позивач невірно викладає обставини, зокрема щодо наявності у неї іншого житла, оскільки квартира, в якій вона зареєстрована є приватною власністю її рідної сестри, задоволення вимог позивача позбавить її місця проживання. Крім того, позивач сама ініціює сварки та конфлікти, чим робить їх проживання нестерпним, відмовляється сплачувати кошти за житлово-комунальні послуги, і вони з чоловіком змушені погашати борг за власні кошти. З огляду на викладене просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 підтримав думку відповідача-1 та заперечував проти задоволення вимог позивача.

Третя особа ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову. Вважав, що оскільки він є таким же наймачем, як і позивач, тому має право дозволити проживати своїй дружини та її сину ОСОБА_3. На його думку, задоволення даного позову порушить його право на спільне проживання зі своєю родиною,  і позивач, розраховуючи на те, що вразі виселення його родини він також залишить квартиру, свідомо намагається позбавити його житла. Зазначив, що позивач займає кімнату 18 кв.м, в той час коли вони змушені втрьох проживати в кімнаті 12 кв.м., чим порушує його права.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.   

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є наймачами квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру на жиле приміщення № 15463 від 22 квітня 1987 року, виданого виконавчим комітетом Дарницької районної Ради народних депутатів м. Києва та зареєстровані за зазначеною адресою, квартира на час розгляду справи неприватизована /а.с. 3/.

 Також, у вищевказаній квартирі проживає без реєстрації відповідач-1, яка перебуває у шлюбі із третьою особою, зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського району м. Києва, про що в книзі реєстрації шлюбів 5 серпня 1998 року зроблено актовий запис № 362 та видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 та її повнолітній син –відповідач-2 /а.с.23/. Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Як вбачається з пояснень сторін, між ними постійно виникають сімейні сварки та побутові конфлікти, що призводить до напружених особистих стосунків та сімейних відносин, у зв’язку з чим позивач постійно звертається з даного приводу до правоохоронних органів для належного реагування /а.с. а.с. 5-7/.   

В судовому засіданні встановлено, що при вселенні відповідачів в квартиру АДРЕСА_1 позивач не лише не надавала своєї письмової згоди, а й категорично заперечувала протягом всього часу їх спільного проживання.

     Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку з письмової згоди всіх членів сім”ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.   

Відповідно до ст. 98 ЖК України, наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.   

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним,  зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.   

Згідно ст. 99 ЖК України, піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.   

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутня письмова згода позивача на вселення  відповідачів у квартиру АДРЕСА_1 і остання категорично заперечує проти їх проживання у спірній квартирі, відповідачі є тимчасовими мешканцями, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.   

Керуючись ст.ст. 64, 65, 98 ЖК України, ст. ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-216, 223, 294  ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення –задовольнити.   

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.   

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 37 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.   

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави 8 грн. 50 коп. державного мита.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: