Справа № 2-3032/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"20" червня 2011 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого     –судді Мицик Ю.С.

при секретарі –Вікуловій О.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення  заборгованості по сплаті аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги мотивувала тим, що під час зареєстрованого шлюбу у них з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилася донька ОСОБА_3, на утримання якої за рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 2 листопада 2000 року з відповідача стягуються аліменти в розмірі 1/4 частки від всіх видів його доходу. Відповідач, надавши в судовому засіданні недостовірну інформацію щодо відсутності у нього заробітку, рішення суду не виконував до того часу, поки вона самостійно не дізналася про його місце роботи, куди було направлено виконавчий лист. Однак, після звільнення відповідача з роботи у 2003 році, останній почав перераховувати аліменти не регулярно, останнім часом зовсім припинив виконувати рішення суду добровільно. З огляду на те, що відповідач злісно ухиляється від свого батьківського обов’язку по утриманню дитини, просила стягнути з нього заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 5 754 грн. 40 коп., неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 5 602 грн. 38 коп. та судові витрати пов’язані з розглядом справи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнила та просила стягнути з відповідача заборгованість по аліментам в розмірі 19 911 грн. 08 коп. за період з 11 травня 2008 року по 1 травня 2011 року та неустойку в розмірі 14 370 грн.10 коп. за період з 1 травня 2010 року по 1 травня 2011 року. При цьому пояснила, що відповідач ухилявся від виконання рішення суду, внаслідок чого вона вимушена була забезпечувати дитину самостійно.

Представник позивача просила позов задовольнити з урахуванням збільшення розміру заборгованості та пені. Зазначила, що у 2003 році відповідач, звільнившись з останнього місця роботи, не повідомив позивача та виконавчу службу про зміну місця роботи, у зв’язку з чим виконавчий лист, за яким з відповідача стягувалися аліменти, було втрачено. З того ж часу відповідач виконував рішення суду добровільно, однак не систематично. Зауважила також на тому, що нехтування відповідачем своїх батьківських обов’язків щодо малолітньої дитини слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про позбавлення останнього батьківських прав.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що не сплачував аліменти через відсутність достатніх коштів. Зазначив, що на його утриманні перебуває його малолітня дитина від другого шлюбу, що також потребує значних витрат з його боку. Також послався на те, що він не знав яку саме частку від його доходу він має сплачувати в якості аліментів на дитину. З огляду на викладене, не заперечував проти стягнення з нього заборгованості по аліментам, однак заперечував проти стягнення з нього неустойки по їх сплаті, оскільки вважав, що заборгованість виникла з незалежних від нього підстав.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.6/.

На підставі постанови Залізничного районного суду м. Києва був виданий виконавчий лист від 2 листопада 2000 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частини всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи стягнення з 1 листопада 2000 року та до повноліття доньки /а.с. а.с. 7,11/.

Відповідно до ст. 195 Сімейного Кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається виходячи з фактичного заробітку який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору –судом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, зробленого старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві Білан Ю.С., затвердженого Начальником ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві, заборгованість відповідача по аліментам станом на 14 червня 2011 року за період з 11.05.2008 року по 01.05.2011 року становить 19 911 грн. 08 коп. /а.с.а.с. 56-57/.  

 Відповідно до вимог ст. 196 Сімейного Кодексу України при виникненні заборгованості по аліментам з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки в розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Також відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»від 15.05.2006 року передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

За загальним правилом умовою застосування юридичної відповідальності є винна протиправна поведінка особи. Стягнення неустойки можливе у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов’язаної сплачувати аліменти, наприклад, у зв’язку з її ухиленням від сплати аліментів, розшуком, перебуванням за кордоном тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення з нього неустойки, що виникла внаслідок несплати аліментів, обґрунтовував свою позицію тим, що  така заборгованість виникала з незалежних від нього підстав, оскільки він тривалий час не мав стабільного доходу, мав на утриманні малолітню дитину, крім того не знав точний розмір аліментів, який був стягнутий з нього за постановою суду.

Проте суд не може погодитися із запереченнями відповідача з огляду на наступне.

З пояснень, наданих сторонами в судовому засіданні, вбачається, що за період з 2001 року по 2003 рік аліменти відраховувалися з заробітної платні відповідача за місцем перебування останнього на військовій службі у військовій частині А 0548. За таких обставин, суд вважає вкрай сумнівними пояснення відповідача щодо його необізнаності з розміром аліментів, який стягувався з нього за виконавчим листом. Крім того, той факт, що відповідач, являючись батьком малолітньої дитини, з часу ухвалення постанови суду, тобто протягом десяти років, жодного разу не поцікавився розміром аліментів, що стягуються з нього на утримання доньки, на думку суду, не може бути обставиною, що звільняє його від відповідальності щодо порушення покладених на нього судом обов’язків.

З довідки про середню заробітню плату відповідача від 23 лютого 2011 року вбачається, що останній з 21 вересня 2009 року по 31 січня 2011 року постійно, кожного місяця отримував дохід. Затримки у виплаті заробітної плати за останні шість місяців відсутні /а.с. 22/. Відповідач, має нормальний стан здоров’я,  не навів в судовому засіданні жодних суттєвих обставин, які б перешкоджали йому вчасно сплачувати аліменти з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Також суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо наявності на його утриманні малолітньої дитини від другого шлюбу не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав доказів визначених у ч. 2 ст. 57 ЦПК України, на їх підтвердження.

Суд також не приймає до уваги доводів відповідача стосовно того, що заборгованість виникла не з його вини, а з вини позивача, яка тривалий час не пред’являла виконавчий лист до виконання. В судовому засіданні встановлено, що відповідач знав про наявність постанови та відкритого виконавчого провадження, перераховував кошти, але з причин, визнаних судом неповажними, сплачував аліменти не систематично, на свій розсуд. Та обставина, що виконавчий лист було втрачено при звільнені відповідача з місця роботи не може ставитися в провину позивачу. Крім того, обов’язок по утриманню дитини виникає внаслідок наявності родинних зв’язків між нею та батьком і залежить від ступеня сумлінності останнього по відношенню до його виконання, а не від вчинення матір’ю, яка змушена була фактично нести тягар по утриманню дитини самостійно, певних дій  по відновленню виконавчого провадження та розшуку місця роботи відповідача.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. При цьому якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, ці витрати стягуються з другої сторони.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 80, 88, 208, 209, 212 –218, ЦПК України та ст. ст. 194, 195, 196 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 11 травня 2008 року по 1 травня 2011 року в розмірі 19 911 / дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот одинадцять/ грн. 08 коп. та неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 1 травня 2010 року по 1 травня 2011 року у розмірі 14 370 /чотирнадцять тисяч триста сімдесят/ грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 /сто двадцять/ грн. та судового збору в сумі 113 сто тринадцять/ грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва на користь держави судовий збір в сумі 229  /двісті двадцять дев’ять/ грн. 24 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: