Справа № 2-141/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"21" червня 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва  в складі

головуючого судді                                                 Кириченко Н.О.

при секретарі                                                          Осколок А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, суд

В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вони з  27.10.1990 року по  24.12.2008 року перебували у шлюбі.  На даний час шлюб рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24.12.2008 року розірвано. Під час перебування у шлюбі, ними  було придбано спільне майно, а саме :  трьох кімнатна квартира  АДРЕСА_1, однокімнатна квартира  АДРЕСА_2 , машино-місце  АДРЕСА_3 машино-місце  АДРЕСА_4 , нежилі приміщення   з АДРЕСА_5 , автомобіль  „ Нісан-Мікра”, 2007 року випуску  д.н НОМЕР_3; автомобіль „ Газель „  ( ГАЗ 2703) , 2005 року випуску, д.н,НОМЕР_4 автомобіль „ Газель” ( ГАЗ 2105) , 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1.  Крім того за час перебування у шлюбі ними було здійснено ремонт  квартири АДРЕСА_1 придбано меблі та предмети побуту на загальну суму 250000 гривень, та доходи від підприємницької діяльності  відповідача.

          Вважаючи , що все що придбане в шлюбі є спільною власністю подружжя, просив  розділити спільне майно та виділити йому у власність  -   однокімнатну квартиру  АДРЕСА_2,    машино-місце  АДРЕСА_3   нежилі приміщення   з АДРЕСА_5 , решту майна  виділити у власність відповідачу ОСОБА_2.

          Представник позивача  в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, та пояснила, що оскільки позивач за час їхнього спільного проживання ніде не працював займався то навчанням, то громадськими роботами, тому  все майно яке позивач вважає спільним  належить тільки їй, бо воно не було придбано за спільні кошти подружжя, оскільки працювала тільки вона . Так  гроші на однокімнатну квартиру  та машино-місце № 63  їй надали її батьки для того, щоб вона купила  житло для  своєї доньки а їх онуки.  Квартира  по АДРЕСА_2  не є спільним майном, тому що свідоцтво про право  власності було отримано після розірвання шлюбу,   машини  вона використовує  як ФОП, нежитлове приміщення зареєстровано за нею як за ФО, тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

          Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 пояснили суду, що  їм відомо про те, що  батьки  ОСОБА_2  бажаючи щоб у їх онуки була власна квартира  дали кошти  для  придбання однокімнатної квартири . Доручили придбати квартиру ОСОБА_2, яка і виконала волю батьків , придбавши  донці однокімнатну квартиру АДРЕСА_2  Про те, що кошти надавалися батьками свідки знають зі слів матері ОСОБА_2, та самої ОСОБА_2  Також  матір’ю ОСОБА_2 було дано  кошти на придбання  машино- місця  № 63.

          З письмових пояснень свідків  ОСОБА_6 та  ОСОБА_7  вбачається, що вказані особи також стверджують , пояснення дані свідками  ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5

          Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_9  в судовому засіданні  пояснив, що він працює  нотаріусом , та  в липні 2008 року посвідчував договір безпроцентної позики грошей між  ОСОБА_10 та ОСОБА_2 Свідок повідомив суду, що  при  укладанні вказаного договору було присутні три особи , сторони по справі та позичальник.  Сторони  назвалися подружжям. З перевірених ним документів вбачалося, що між ними укладено шлюб,  ним було роз»яснино права  та наслідки укладення договору, сторони  наполягали на укладенні договору.  Позивач ОСОБА_11  оформив нотаріальну  згоду на отримання його дружиною ОСОБА_2 коштів у борг.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10,  пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є його гарними знайомими. ОСОБА_1  в літку 2008 року звернувся до нього з проханням  позичити кошти , він погодився.  Пояснив, що незважаючи на те, що він  знайомий і з дружиною ОСОБА_1  ОСОБА_2 однак якби вона звернулася до нього з подібним проханням він навряд би позичив їй кошти. На оформлення договору  до нотаріуса вони з”явилися у трьох, він та подружжя ОСОБА_2 . Оскільки  нежитлові приміщення  подружжя ОСОБА_2 планувало придбавати на ім”»я  дружини ОСОБА_2, то було вирішено оформляти і договір позики  з нею. ОСОБА_1 при цьому  оформив нотаріальну згоду на отримання його дружиною грошей у борг.  Повернення боргу відбувалося також   від ОСОБА_1,  з яким вони зустрілися , останній передав  кошти, а потім він і ОСОБА_1 поїхали до нотаріуса де їх чекала ОСОБА_2 для оформлення  повернення боргу.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив в судовому засіданні, що  він є рідним братом позивача та кумом  відповідачки,  сім”я брата завжди була для нього зразком ,  працювали  і придбавали майно  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно, подробиць йому не відомо, однак знає, що піклувалися про сім»ю обоє. До серпня 2008 року  між сторонами були нормальні теплі стосунки, разом святкували свята, сварок та неприязних стосунків не було.

          Вислухавши пояснення учасників судового процесу, допитавши свідків,  вивчивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи № 2-6138\08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини :

          Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.10.1990 року по 24.12.2008 року. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва   від  24.12.2008 року  шлюб між сторонами розірвано.

          В шлюбі сторонами було набуто спільне майно :

- трьох кімнатна квартира  АДРЕСА_1, що підтверджується  Свідоцтвом  про право власності  від  02.07.2008 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого  органу Киїівської міської ради ( Київської міської адміністрації) на підставі  наказу від 17.02.2005 року № 264-СКІ :

- однокімнатна квартира  АДРЕСА_2 ,  що підтверджується Свідоцтвом  про право власності  від  23.02.2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого  органу Киїівської міської ради ( Київської міської адміністрації) на підставі  наказу від 17.02.2005 року № 264-СКІ;

-  машино-місце  АДРЕСА_3  що підтверджується  Свідоцтвом  про право власності від 13.10.2008 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого  органу Киїівської міської ради ( Київської міської адміністрації) на підставі  наказу від 09.10.2008 року № 1753-СНП ;

- машино-місце  АДРЕСА_4 що підтверджується  Свідоцтвом  про право власності  від  10.12.2008 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого  органу Киїівської міської ради ( Київської міської адміністрації) на підставі  наказу від 20.11.2008 року № 20-58-СНП;

- нежилі приміщення   з АДРЕСА_5 , що підтверджується договором купівлі – продажу від 23.05.2008 року № 227\П ;

-  автомобіль  „ Нісан-Мікра”, 2007 року випуску  д.н НОМЕР_3 ;

-  автомобіль „ Газель „  ( ГАЗ 2703) , 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_2;

-  автомобіль „ Газель” ( ГАЗ 2105) , 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1;  -- -  доходи від підприємницької діяльності  відповідача ОСОБА_2.

          У відповідності до ст. 60 СК України , майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від
того, що один з них не мав з поважної причини навчання,  ведення домашнього   господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

          Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          У відповідност до ст. 61 СК України , об'єктом  права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

          Об'єктом права спільної  сумісної  власності  є  заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

          Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші,  інше майно,  в тому числі  гонорар,  виграш,  які  були одержані  за  цим  договором,  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Речі  для   професійних   занять   (музичні   інструменти,оргтехніка,  лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя,  є об'єктом права спільної  сумісної  власності подружжя.

          Об'єктом  права  спільної  сумісної  власності подружжя є житло,  набуте  одним  із  подружжя  під   час   шлюбу   внаслідок приватизації державного  житлового  фонду,  та  земельна  ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі  її  одному  з  подружжя  із земель   державної   або   комунальної  власності,  у  тому  числі приватизації.

          У відповідності до  ст. 68 СК України , розірвання  шлюбу  не  припиняє  права  спільної  сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

          Розпоряджання  майном,  що  є  об'єктом   права   спільної сумісної    власності,   після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками  виключно  за  взаємною   згодою,   відповідно   до Цивільного кодексу України .

            У відповідності до ст.69 СК України , дружина і чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу.

              Дружина і чоловік мають право розділити майно за  взаємною згодою.

          У відповідності до ст.70 СК України , у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними,
якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором.

              При  вирішенні  спору  про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин,  що мають істотне значення,  зокрема  якщо  один  із  них  не  дбав  про матеріальне забезпечення сім'ї,  приховав,  знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

            За рішенням суду частка майна дружини,  чоловіка може бути збільшена,  якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син,  дочка,  за умови,  що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

          У відповідності до  ст.71 СК України , майно,  що є об'єктом права  спільної  сумісної  власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина  та  чоловік  не  домовилися  про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси  дружини,чоловіка,  дітей  та інші обставини, що мають істотне значення.
              Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

          Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей   враховується   при  присудженні  іншого  майна  другому  з подружжя.

          Посилання відповідачки ОСОБА_2 та не, що  за весь період перебування у шлюбі, ОСОБА_1 не працював, оскільки то навчався, то перебував на громадських посадах, займався партійною діяльністю, був депутатом, а тому все майно , що було придбане було набуто виключно  за кошти які заробила вона  не можуть бути покладені  в основу рішення суду, оскільки відповідачем не доведено , що позивач  не  дбав  про матеріальне забезпечення сім'ї,  приховав,  знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

          Також не можуть бути покладені в основу рішення суду  посилання відповідачки на те, що рішенням суд про розірвання шлюбу встановлено факт не проживання однією сім”єю та відсутність ведення спільного господарства між сторонами з  жовтня 2007 року, а тому  однокімнатна квартира АДРЕСА_2,  машино-місце АДРЕСА_3 , машино-місце АДРЕСА_4 нежитлові приміщення по АДРЕСА_5  не є  спільною власністю подружжя , оскільки  як вбачається з тексту рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.12.2008 року, суд зазначив : «Як вбачається з тексту позовної заяви , сімейне життя  позивача та відповідачки не склалося із-за різних поглядів на життя, в зв»язку з чим вони втратили почуття любові. З жовтня 2007 року  сторони не ведуть домашне господарство і підтримують шлюбні стосунки.»  Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що жодних фактів  про час  припинення ведення спільного господарства  рішенням Дарницького районного суду  від 24.12.2008 року  не встановлено, а  в рішенні суду лише міститься твердження з  позовної  заяви.

          Також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і твердження відповідача про те, що  однокімнатна  квартира  АДРЕСА_2 та машино-місце АДРЕСА_3 були придбані за кошти які їй надали її батьки , і що ця нерухомість була придбана для доньки сторін також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки належних доказів  використання  не спільних коштів на придбання майна, або наявність подарованих коштів , придбання  майна   для доньки  відповідачем в судовому засіданні не доведено.

          Суд критично відноситься до пояснень свідків ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5 які стверджували про те, що кошти на придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_2 надали батьки відповідачки, оскільки про цю обставину свідкам відомо зі слів  самої відповідачки та зі слів  її матері. Свідку ОСОБА_5 на момент передачі коштів було близько шести років. Крім того, відповідачем не надано належних доказів отримання подарунку, так наприклад договору дарування, тощо.

          Письмові пояснення  батька відповідача  ОСОБА_7  та його дружини ОСОБА_6, не є належним доказом дарування коштів відповідачу.

          Суд також не може покласти в основу рішення суду  і твердження   відповідача в частині того, що  квартира АДРЕСА_1 була придбана за її особисті кошти які були в неї від продажу квартири  АДРЕСА_6 в якій їй належала 1\2 частина, оскільки по перше,  продаж квартири була вчинена в  березні 2004 року за 213 000 гривень, а  квартиру АДРЕСА_1 сторонами було придбано  на підставі генеральної угоди про дольову участь у будівництві  № 296-Ф-41\ІВ ВІД 28.10.2002 року за 235 115 грн.

          Також не можуть бути покладені в основу рішення суду і твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що автомобіль  „ Нісан-Мікра”, 2007 року випуску  д.н НОМЕР_3 ,  автомобіль „ Газель „  ( ГАЗ 2703) , 2005 року випуску, д.н,НОМЕР_2  автомобіль „ Газель” ( ГАЗ 2105) , 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 є майном приватного підприємця ОСОБА_2. а тому не підлягає розподілу, оскільки вказане спростовується  матеріалами справи, а сме довідками ДАІ з яких вбачається , що вказані автомобілі зареєстровані на фізичну особу ОСОБА_2 а не на суб”єкта підприємницької діяльності.

          Як встановлено в судовому засіданні , нежитлові приміщення  по  АДРЕСА_5   були  придбані за спільні кошти подружжя , що підтверджується  показами свідків ОСОБА_9,  ОСОБА_10 оскільки кошти отримувалися в борг не ФОП  ОСОБА_2, а дружиною ОСОБА_2, за взаємною згодою подружжя, віддавав борг ОСОБА_1 і за взаємною згодою  подружжя вказані нежитлові приміщення були оформлені на відповідача  як на ФОП.  Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не оспорювала отримання  коштів в борг і використання цих коштів саме на придбання нежитлового приміщення.  Як вбачається з довідки Дарницької податкової інспекцій в  м. Києві  доходи ФОП ОСОБА_2 за весь період її діяльності становлять  67 981.30 грн. що ніяк не вистачилоб на придбання нежитлових приміщень.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки нежитлові приміщення були придбані не за кошти ФОП ОСОБА_2 , а за спільні кошти подружжя ОСОБА_2 то вказане майно незалежно від того, що воно зареєстровано на праві власності за ФОП ОСОБА_2 є сіпільним майном подружжя, а тому підлягає розподілу  між ними.

          Враховуючи  те, що  на час розгляду справи  між сторонами склалися неприязні відносини, що унеможливлює користування спільним майном спільно, суд вважає необхідним розділити спільне майно в натурі  та  задовольнити вимоги позивача у справі  частково.

          Керуючись ст  10,11,15,60,208, 209, 213-215  ЦПК України ,  на підставі  ст.60,  61, 69-72 СК України,  ст. 372 ЦК України, суд ,

                                                      В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити частково.

          Розділити спільне майно подружжя та вилити у власність ОСОБА_1  однокімнатну квартиру  АДРЕСА_2,    машиномісце  АДРЕСА_3   1\2 частину  нежитлового приміщення загальною площею 269.6 кв.м., розташованого в підвальному поверсі  за адресою АДРЕСА_5

          Виділити у власність ОСОБА_2 трьох кімнатну квартиру  АДРЕСА_1, машиномісце  № 93 в секції 2 підземної автостоянки АДРЕСА_4 частину  нежитлового приміщення загальною площею 269.6 кв.м., розташованого в підвальному поверсі  за адресою АДРЕСА_5 , автомобіль  „ Нісан-Мікра”, 2007 року випуску  д.н НОМЕР_3 ; автомобіль „ Газель „  ( ГАЗ 2705) , 2005 року випуску, д.н,НОМЕР_2  доходи від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2

          В решті позовних вимог відмовити.

          Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Суддя