Справа № 2-313/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"24" січня 2011 р.року                                     Дарницький районний суд м. Києва

у складі:  головуючого-судді                        Даниленко В.В.

                при  секретарі                                Дядейко К.О.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  Дарницькому районному суді м.  Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім.. Гаркуші М.А., 3-тя особа: Дарницька районна державна адміністрація в м. Києві про визнання права користування кімнатою, суд, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Позивач,  ОСОБА_1,  звернулась  до Дарницького районного  суду м. Києва  з  позовом  до  Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А., 3-тя особа: Дарницька районна державна адміністрація в м. Києві про визнання права користування кімнатою, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 стверджує, що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А..

11 листопада 2008 року видано ордер № 6 про право вселення в кімнату АДРЕСА_1. З моменту отримання ордера позивач вселився та проживав в даній кімнаті.

26 грудня 2008 року, як член сім’ї наймача, позивач був зареєстрований у вищезазначеній кімнаті.

Керуючись ст. 64 та 65 ЖК України, які передбачають, що члени сім’ї  наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення та наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків а також інших осіб, позивач просить суд визнати за ним право користування кімнатою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача надав доповнення до позовної заяви, в якому просив прохальну частину позовної заяви викласти в іншій редакції, а саме: визнати за ним право приватної власності на кімнату АДРЕСА_1, пояснюючи це тим, що ст. 65-1 ЖК України, передбачено, що наймачі жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім’ї придбати займані ними приміщення у власність на підставах передбачених законодавством.

Так як донька, позивача ОСОБА_3 не заперечує проти приватизації позивачем вищеказаної кімнати, а ОСОБА_1 не використав до кінця право на приватизацію, оскільки ним було  безоплатно приватизовано лише 9,17 м2 при нормі 23,5 м2, тому у нього є всі підстави приватизувати кімнату АДРЕСА_1.

Пердставник відповідача, в судовому засіданні наддав заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як дочка позивача ОСОБА_3, на ім’я якої було видано ордер на вселення в кім. АДРЕСА_1, не вселилась в кімнату та не проживає в ній, так як зареєстрована та проживає за іншою адресою.

3-тя особа Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація, надала письмові пояснення по справі, в яких вказала, що гуртожиток по АДРЕСА_1 не є комунальною власністю територіальної громади Дарницького району м. Києва і як наслідок не відноситься до сфери управління Дарницької районної у м. києві державної адміністрації. Тому просить розглядати справу за відсутності представник 3-ї особи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та  дослідивши  докази  по  справі,  вважає,  що  позов  ОСОБА_1 не підлягає  задоволенню.

Судом встановлено, що 11 листопада 2008 року видано ордер № 6 про право вселення в кімнату АДРЕСА_1 на ім’я дочки позивача - ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 64 та 65 ЖК України, які передбачають, що члени сім’ї  наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення та наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків а також інших осіб.

26 грудня 2008 року, як член сім’ї наймача, позивач був зареєстрований у вищезазначеній кімнаті.

Судом встановлено, що позивач не звертався до адміністрації та профкому гуртожитку з заявою про вселення, як це передбачає ч. 2 ст. 128 ЖК України та п. 10 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 і тому ордер на вселення позивача не видавався йому.

Крім того, твердження позивача відносно того, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Згідно акту від 30.03.2010 року, складеного комісією гуртожитку, позивач не проживає в вищезгаданій кімнаті, а проживають там ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п’яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач не довів свої позовні вимоги належним чином, у зв’язку з чим в позовних вимогах ОСОБА_1 суд повинен відмовити.  

На підставі викладеного та ст. ст. 127-131 ЖК України, «Примірним положенням про гуртожитки»та ст. ст. 10, 15, 57, 60, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім.. Гаркуші М.А., 3-тя особа: Дарницька районна державна адміністрація в м. Києві про визнання права приватної власності на кімнату –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання до Дарницького районного суду м.Києва скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                                                 Даниленко В. В.