Справа № 33-88109/2008 р. Головуючий у 1 інстанції: Воронцова С.В.
П О С Т А Н О В А
25 лютого 2008 р. м. Чернігів
Перший заступник голови апеляційного суду Чернігівської області Ющенко Н.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.5 ч.1 Закону України „Про боротьбу з корупцією”,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 грудня 2007 року справа про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Шостки Сумської області, працюючу суддею Ічнянського районного суду Чернігівської області, мешканку АДРЕСА_1,
провадженням закрита за відсутністю в її діях складу та події правопорушення.
12 листопада 2007 року старшим оперуповноваженим відділку БКОЗ УСБУ в Чернігівській області відносно ОСОБА_1 складено протокол за ст.5 ч.1 п.„г” Закону України „Про боротьбу з корупцією” з приводу того, що вона, перебуваючи на посаді виконуючої обов'язків голови Ічнянського районного суду Чернігівської області, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, протиправно використовуючи надані їй повноваження, відмовила у наданні УСБУ в Чернігівській області копій документів у цивільних справах №№ 2-377/06, 2-283/06 із наявною у них інформацією, тобто відмовила юридичній особі - Управлінню Служби безпеки України в Чернігівській області в інформації, надання якої передбачено правовими актами, чим скоїла правопорушення, передбачене ст.5 ч.1 п. „г” Закону України „Про боротьбу з корупцією”.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор відділу прокуратури Чернігівської області подав скаргу на постанову суду і просив її скасувати як необґрунтовану, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду. Посилається на те, що при розгляді даної справи судом не було забезпечено всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом та не надано належної оцінки наявним у справі доказам.
Перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи скаржника вважаю, що протест не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом „г” ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” передбачено, що державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Відповідно до ст. 9 ЗУ „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року всі громадяни України, юридичні особи й державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань та функцій.
Згідно зі ст. 34 того ж Закону, в разі відмови у задоволенні запиту в повідомленні, що надсилається запитувачу, треба зазначити: посадову особу державної установи, котра відмовляє у задоволенні запиту; дату відмови; мотивовані підстави відмови, за яких запитуваний документ не може бути видано.
Із матеріалів справи вбачається, і це досліджувалось у судовому засіданні, 19 липня 2007 року до Ічнянського районного суду надійшов запит т.в.о. начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Чернігівській області № 3/1-6477 (а.с.6) щодо надання копії документів з цивільних справ №№ 2-377/06, 2-283/06, які стосувались розгляду позовів щодо комерційної структури „ДОПСОК” та адміністративної справи № 3-37/06 щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за порушення порядку торгівлі піротехнічними засобами.
Листом № 01-31/4272 від 30 липня 2007 року (а.с.7) в.о. голови Ічнянського районного суду ОСОБА_1 відмовила УСБУ у наданні копій документів із зазначених цивільних справ, посилаючись на наявність у них конфіденційної інформації та можливість їх надання лише зі згоди сторін, які проходять у справах.
14 серпня 2007 року Ічнянським районним судом був отриманий повторний запит № 3/1-7035 від 08.08.2007 року (а.с.9) щодо надання відомостей із роз'ясненням ОСОБА_1поняття конфіденційності інформації, положень Цивільно-процесуального кодексу України щодо відкритого розгляду справ у суді та можливої відповідальності за відмову в інформації. У даному запиті з посиланням на право, надане співробітникам СБУ ст.25 Закону України „Про службу безпеки України”, повторно було викладено прохання про надання копій документів цивільних справ №№ 2-377/06, 2-283/06.
Листом № 01-31/4931 від 22 серпня 2007 року (а.с.12) ОСОБА_1 знову відмовила у надані копій документів зазначених цивільних справ, пославшись на права тих осіб, які беруть участь у справі.
В обґрунтування відмов на запити ОСОБА_1 послалась на те, що зазначені у запиті документи з цивільних справ №№ 2-377/06, 2-283/06 містять конфіденційну інформацію, тому можуть бути надані лише за згодою сторін по справах.
Як видно, відповіді в.о. голови Ічнянського районного суду ОСОБА_1 на запити УСБУ відповідають вище зазначеним вимогам закону, оскільки відповідно до ст.12 ЗУ „Про судоустрій України” суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків і порядку, передбачених законом. Також, у певних випадках особи, уповноважені на виконання функцій держави, можуть на підставі закону відмовити в інформації. Зокрема, на підставі ст. 37 ЗУ „Про інформацію”, не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі у тому числі і конфіденційну інформацію.
Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України „Про інформацію” та статті 12 Закону України „Про прокуратуру” (справа ОСОБА_3) м. Київ 30 жовтня 1997 року № 5-зп зазначено, що частину четверту статті 23 Закону України „Про інформацію” треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. У певних випадках закон передбачає надання відповідним суб'єктам інформації, незалежно від її виду.
Так, правом Служби безпеки України відповідно до п.3 ст.26 ЗУ „Про Службу безпеки України” та ст.12 ч.2 п.„д” ЗУ „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” - є одержання від державних органів даних і відомостей необхідних для забезпечення державної безпеки України та інформацію і документи в разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки.
Як вбачається із запитів, адресованих Ічнянському районному суду щодо надання копії документів з цивільних справ №№ 2-377/06, 2-283/06, та протоколу про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2007 року (а.с.1-5), будь-яких даних про те, що копії матеріалів зазначених цивільних справ витребувались для перевірки одержаних фактичних даних про організовану злочинну діяльність, або з метою забезпечення державної безпеки України, відсутні.
За таких обставин, за відсутності у запитах УСБУ обґрунтування обов'язкового надання для ознайомлення офіційних документів, які містять у собі у тому числі і конфіденційну інформацію та за відсутності згоди сторін по зазначених цивільних справах, в.о. голови Ічнянського суду ОСОБА_1 законно та вмотивовано відмовила у наданні копій документів.
За змістом Закону України „Про боротьбу з корупцією” обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави, визнається корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес чи інтерес третіх осіб. Проте у справі відсутні дані про наявність у ОСОБА_1 такого інтересу.
Судом вірно зазначено про недоведеність особистої зацікавленості ОСОБА_1 у неотриманні УСБУ відомостей щодо підстав та обставин постановлення нею судових рішень, пов'язаних з комерційною структурою „ДОПСОК”, оскільки постанова прокуратури про порушення кримінальної справи від 30 жовтня 2006 року за фактами постановлення ОСОБА_1 завідомо неправосудних рішень за ст.ст. 375 ч.2, 366 ч.1 КК України, була скасована постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 20 листопада 2006 року та ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 грудня 2006 року залишена без змін. Також судом констатована відсутність доказів щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення ОСОБА_1 з посади та даних про розгляд такого подання.
Також в постанові суду правильно вказано на те, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення. Прийняття до розгляду будь-якими органами заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд та витребування від судів інформації про судові справи є порушенням незалежності та самостійності суду.
Даних про те що рішення суду по вищезазначених цивільних справах переглядались судами апеляційної та касаційної інстанції в матеріалах перевірки відсутні.
За таких обставин, дослідивши в повному обсязі матеріали справи, суд дійшов правильного висновку, що органом який проводив перевірку не зібрано доказів, які б могли свідчити про подію чи склад правопорушення, передбаченого ст. 5 ч.1 п. „г” Закону України „Про боротьбу з корупцією” у діях судді ОСОБА_1 з обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, згідно ст. 290 КУпАП, постанова суду по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором. Відповідно до ст.21 Закону України „Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором або його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що прокурор відділу прокуратури не відноситься до осіб, які можуть внести протест на постанову суду по справі про адміністративне правопорушення, тобто не є суб'єктом оскарження.
За таких обставин, підстав для задоволення скарги та скасування постанови місцевого суду по даній справі не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Протест прокурора відділу прокуратури Чернігівської області залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Перший заступник голови апеляційного суду Чернігівської області Н.В. Ющенко